У Києві відзначили переможців рейтингу “ЛітАкцент року-2017”. Саме так завершується книжковий рік, впевнені у літературній спільноті. Це такі собі останні минулорічні підсумки, після яких розпочинається новий відлік.

Тож, морозного січневого вечора у одній із затишних столичних книгарень була важлива розмова про літературу. “Український інтерес” розповідає, як критики хвалили та сварили українських письменників за 2017 рік.

Про премію

“ЛітАкцент року” – книжкова відзнака одноіменного порталу, на якому збираються літературознавці та протягом року дискутують про українські твори. Присуджують її з 2008 року. Нині ж визначали переможців у п’яти номінаціях: “Поезія”, “Проза”, “Поезія і проза для дітей”, “Есеїстика й художній репортаж”, “Літературознавство”. Також традиційно виокремлюють найгіршу книжку року, на їхню думку. Ця особлива номінація носить горду назву “Золота булька”. Є й у критиків і одне цікаве правило – у одній (і лише у одній) номінації можна не оголошувати переможця.

Поезія: “Ми чекаємо”

Номінантами були:

  • Галина Крук “Доросла”
  • Павло Коробчук “Хвоя”
  • Маріанна Кіяновська “Бабин Яр. Голосами”
  • Олександр Мимрук “Цукровик”
  • Василь Карп’юк “Глінтвейн дорогою на Говерлу”

У журі опинилися Олена Гусейнова, Андрій Дрозда, Євген Стасіневич. Саме вони і вирішили, що серед поетичних книжок, номінованих на премію 2017 року, немає переможця, оскільки жодна з них “не дотягує” до цього.

“Ми думали про те, що це велике очікування, яке триває, напевне, років два, все ще залишається очікуванням від поезії. Чогось хочеться такого, щоб тобі не просто пропонували знайомі ходи, яких дуже багато у цій п’ятірці, а чогось такого, чого в українській поезії не пробували. І це ось “чогось ще” залишається у поезії третій рік. Хочеться сказати: “ми чекаємо”, – оголосила рішення член журі Олена Гусейнова.

Фото: Український інтерес / Олександр Бобровський

Проза: “Не Калитко, тому що є Жадан”

Номінантами були:

  • Катерина Калитко “Земля загублених”
  • Сергій Жадан “Інтернат”
  • Володимир Єрмоленко “Ловець океану”
  • Олександр Ірванець “Харків 1938” 
  • Вікторія Амеліна “Дім для Дома”

У цій номінації долю творів визначали Ростислав Семків, Ярослава  Стріха та Тетяна  Трофименко.

Минулорічну прозу, на відміну від поезії, критики щедро похвалили. Кажуть, що у кожному творі було щось таке, що чіпляє, чому варто читати.

“Це хороші тексти, вони всі добре написані. Це означає, що за якийсь час кожний з них зможе написати ще сильніший текст”, – розповідає Ростислав Семків.

Відзначили критики і Вікторію Амеліну, яка певним чином дебютувала та привернула увагу багатьох до своєї творчості. Однак перемогу у номінації, для багатьох досить очікувано, віддали Сергію Жадану за його “Інтернат”.

“Оповідання Калитко викликають сильні емоції, але це емоції трохи дальші від нашої теперішньої ситуації, на відміну від Жадана. Не Калитко, тому що є Жадан. І він написав, звичайно, ще не найкращих свій роман, але на тлі тієї прози, яку він писав до цих пір, це найкращий його твір. Я ризикну припустити, що це є найкраще з того, що написане про ситуацію на сході України”, – пояснив рішення журі Ростислав Семків.

На думку критиків, у творі Жадана багато сказано про важливі речі, про виживання, про те, як пробитися крізь ситуації, про які, здавалося б, неможливо пробитися. Це – своєрідний погляд на ситуацію зсередини.

Фото: Український інтерес / Олександр Бобровський

Поезія і проза для дітей

Номінантами були:

  • Лариса Денисенко “Майя та її мами”
  • Анастасія Левкова “Старшокласниця. Першокурсниця” 
  • Надя Біла “Крута компанія” 
  • Іван Андрусяк “Лякація”
  • Катерина Міхаліцина “Хто росте в саду”

Судили їх Олеся Мамчич, Діана Мельникова та Володимир Чернишенко.

На твори для дітей, які українські письменники подарували у 2017 році, відреагували неоднозначно. Нарікали, що не хотіли присуджувати перемоги жодному текстові. Однак це право витратили уже на номінацію “Поезія”.

“Кожна із книжок, які цього року були у переліку п’яти, заслуговували на перемогу. Усі п’ять книжок мали дуже великі шанси отримати “ЛітАкцент року”. І так само, кожна з них мала шанс не отримати відзнаку. І лише те, що номінація “Поезія” вирішила не вручати нікому премії, утримало нас як журі від того, щоби так само залишити вакантним цей трон дитячих авторів”, – сказав Володимир Чернишенко.

Однак відзнака дісталась Івану Андрусяку за “Лякацію” “як символ того, що українська поезія для дітей зараз переживає фантастичний розквіт”.

Цікаво, що автор напередодні у Facebook вирішив назвати три причини, чому його твір не оберуть “ЛітАкцентом року”. Він написав, зокрема, що “у наш непоетичний час нема й мови про те, щоб поезія виграла конкуренцію в прози”. Хто знає, може саме це і спровокувало журі.

Фото: Український інтерес / Олександр Бобровський

Есеїстика й художній репортаж: “Краще б Любка писав про їжу”

Номінантами були:

  • Артем Чех “Точка нуль” 
  • Оксана Кісь “Українські жінки у горнилі модернізації”
  • Андрій Любка “Саудаде”
  • Олександр Клименко “Весь цей літературний джаз”
  • Мар”яна Савка “12 неймовірних жінок про цінності, які творять людину”

Долю творів цієї номінації вирішували Богдана Романцова, Тетяна Терен та Ярина Цимбал.

Чомусь члени журі вирішили розкритикувати Андрія Любку, відзначивши, що збірка “Саудаде” не досконала.

“У ній є відверто слабкі тексти, особливо, коли йдеться про літературу. Краще б Любка писав про їжу і не писав про літературу, збірка була б цілісніша і цікавіша. Якщо в анотації книжку радять читати з келихом вина, то Любці добре було б не забувати, що після хорошого вина залишається хороший посмак і стежити, щоб надалі цей посмак був”, – розповіла Ярина Цимбал.

Відзнаку “ЛітАкцент року” віддали Артему Чеху із його книжкою “Точка нуль”.

“Я так само, як, скажімо, Ростислав (Семків – ред.), можу давати високі оцінки, бо на моє переконання, це на сьогодні найкраща книжка про події на сході України. Бо про те, що сьогодні переживає Україна, досі не можна розповісти художньою мовою. Саме документ – це те, що може розповісти нам правду”, – впевнена Тетяна Терен.

Вона розповіла, що автор рік був на сході України та писав та пости у “Фейсбуці”, за якими активно стежили. Був великий ризик, що він зібрав би усе написане за цей час та видав книжку. Натомість Чех запропонував матеріал опрацьований та відібраний, де, на думку критиків, немає жодного зайвого тексту.

Фото: Український інтерес / Олександр Бобровський

Літературознавство

Номінантами були:

  • Леонід Ушкалов “Ловитва невловного птаха: Життя Григорія Сковороди” 
  • Тарас Лютий “Корабель шаленців” 
  • Михайло Назаренко “Поховання на могилі”

Ця номінація була досить “бідною” – до довгого списку увійшли чотири книжки, а у короткому залишились три. Визначали переможця у редакції “ЛітАкценту” та присудили її “Похованню на могилі” Михайла Назаренка.

“Книга про міфи, про легенди, про фейки навколо біографії Шевченка, читається надзвичайно легко. Вона насправді дуже іронічна, вона глибока, але водночас її зможе сприйняти будь-який читач, не тільки фаховий, будь-якої вікової категорії”, – так відгукуються засновники премії.

Фото: Український інтерес / Олександр Бобровський

“Золота булька”: Ірванець знов повторив Ірванця

“Золоту бульку” дають за твір, на який всі чекали від відомого автора, однак він не виправдав сподівань критиків та читачів.

У 2017 році було три номінанти. Один голос члени журі віддали за “Інтернат” Сергія Жадана. За словами критиків, Жадан повторює сам себе і нескінченних собак.

Три голоси дістались Володимиру Ярмоленку за “Ловця океану”. Він отримав їх через надмірну афористичність, яка, на думку журі, місцями нагадує Пауло Коельйо, а також за затягнутість і нерівність.

Однак перемога дісталась Олександру Ірванцю за “Харків 1938”. Він отримав дев’ять голосів. Кажуть, що від Ірванця чекали легкої карнавальної книжки, адже він підігрівав інтерес до свого роману і всім розсилав уривки.  Потім виявилось, що то були найкращі уривки роману.

“Ірванець знов повторив Ірванця – світ був важким, затягнутим, персонажі були необов’язковими і часто картонними. Книжку було дуже важко читати. Ірванець нас розчарував, бо залишився у традиції минулого, у традиції 90-х. Він намагається зруйнувати ворота, які вже давно відчинені. Намагається перейти заборони, які вже перестали бути забороненими. Дуже хочеться відчинити йому ці ворота і сказати “Заходь, все нормально, це вже можна, не треба це повторювати. Тут класна література і ти можеш до неї доєднатися”, – прокоментувала свій вибір команда “ЛітАкценту”.

Відзнаки роздали, а попереду новий літературний рік та нові книжки. Тож, час братися до праці, щоб бути кращими.

Інна Собора, “Український інтерес”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter