Українська армія: перспективи 2018-го

Фото np.pl.ua

Україна вже чотири роки веде війну зі значно потужнішим у промисловому та військовому потенціалі сусідом. При цьому розгромлена попереднім “президентом” армія нашої держави змогла зробити неймовірне – вона зупинила агресора на східних рубежах і не дала втілити Кремлю плани про “Новоросію”. Фактично, Росія цю війну програла – замість зупинитись на Дніпрі і окупувати половину України, росіянам вдалось відірвати всього 5% території нашої держави.

Але попри поразку Росії у цій війні, про нашу перемогу говорити ще зарано – Донбас та Крим залишаються окупованими, а сил у нашої армії поки що вистачає лише на стримування агресора та тактичні перемоги, які не вирішують стратегічного завдання – повернення контролю над ОРДЛО та деокупації Криму.

Оцінюючи ситуацію, військові експерти Валентин Бадрак та Сергій Згурець вважають, що Україна все ж досягла значних зрушень у військовій сфері протягом минулого 2017 року.

Зв’язок та “москітний флот”

Одним з головних проривів стало створення власної захищеної системи військового зв’язку. Це вдалося зробити всупереч внутрішньому і зовнішньому спротиву. Україна активно переходить на нові системи зв’язку, що в рази підвищує боєздатність Збройних сил та їх спромогу адекватно реагувати на виклики.

Серед безумовних перемог – початок створення “москітного флоту”. Військово-морські сили почали отримувати на озброєння торпедні та ракетні катери нових моделей. Хоча до остаточного формування повноцінного флоту ще далеко, проте експерти одностайні щодо необхідності такого кроку.

Танки “Оплот” та “Дозор”

Серед негативних факторів залишаються проблеми з виробництвом нових озброєнь та постачанням їх до ЗСУ. Досі не налагоджене серійне виробництво танків “Оплот” та “Дозор”; безпілотних авіаційних комплексів тощо.

Серед пріоритетів оборони експерти вважають позитивом те, що майже п’ята частина оборонного бюджету піде саме на переозброєння Збройних сил і постачання у війська нових систем зброї. Це близько 16 мільярдів гривень.

Пріоритети нинішнього року

В першу чергу це – створення ракетного щита України, тобто модернізація та переозброєння ракетних військ. Це дасть можливість перетворити ЗСУ на справжній, а не декларативний інститут стримування. Саме ракети є тією зброєю, яку Україна може робити самотужки, без зовнішньої допомоги. У нинішніх умовах цей фактор є надзвичайно важливим.

Ще одним пріоритетом є створення єдиної системи управління військами та подальший перехід на нові засоби зв’язку. Якщо ці два напрямки вдасться реалізувати, бойовий потенціал армії зросте майже вдвічі – події останніх років свідчать про те, що перемагає не більш масова армія, а більш якісна та мобільна. Важливим при цьому є те, що такий варіант переоснащення армії є більш дешевим, ніж, наприклад, переозброєння новими артилерійськими та танковими системами.

Попри це, запуск в серійне виробництво саме для ЗСУ танка “Оплот” залишається також пріоритетним завданням для України. Це, в першу чергу, важливо для суспільства – люди повинні бути певні того, що держава таки спроможна запустити виробництво власного танка, котрий відповідає всім сучасним вимогам. А поки що він випускається виключно для продажу іноземним країнам, в той час, коли Україна веде війну і її армія гостро потребує саме такої зброї.

Четвертим пріоритетом експерти називають налагодження власного виробництва боєприпасів. Тут Україна потребує всього спектру: снарядів великих калібрів для артилерії й танків; “ходових” калібрів – від 12,7 до 30 мм; керованих боєприпасів, адже наша країна входить до десятки “передовиків” у царині систем, де вони використовуються.

П’ятим пріоритетом є збільшення випуску та постачання на фронт тих озброєнь, які Україна вже успішно апробувала: протитанкові ракетні комплекси, безпілотні літаки; модернізовані гелікоптери.

Потенціал

При оцінюванні потенціалу Збройних сил та ситуації, яку ми в цій царині маємо, необхідно пам’ятати вартість утримання одного солдата. У 2018 році армія отримає, в перерахунку, близько трьох мільярдів доларів. Мало це чи багато? В тих умовах, в яких перебуває зараз Україна, це, безумовно, немала цифра. Але слід розуміти, що нормальне і достатнє утримання армії у сто тисяч осіб коштує 10 мільярдів доларів. Польща має приблизно таку армію і витрачає на неї дев’ять мільярдів. Україна ж на своє чвертьмільйонне військо виділяє втричі менше.

Треба розуміти, що у нас не так багато ресурсу, аби здійснити якісний ривок вперед, тому питання раціонального витрачання коштів є надзвичайно чутливим для ЗСУ. На заміну та ремонт обладнання у військах буде витрачено 16 мільярдів гривень. Це повинно стати основою перетворень, котрі заплановані на нинішній рік. Станом на сьогодні ЗСУ укомплектовані справною технікою приблизно на 90%, тобто проблем з наявними технічними засобами фактично нема – а тих коштів, які заплановані на ремонт, повинно цілком вистачити. Таким чином, нинішній рік має всі шанси стати “проривом” у транспортній складовій Збройних сил. Те ж саме стосується бронетанкових військ – протягом 2018-2020 років Україна має шанс здійснити якісний стрибок і у цій царині.

Ще однією галуззю, де перед Україною відкриваються можливості, є протиповітряна оборона. Зараз держава реалізує два проекти у цій сфері – КБ “Південне” та КБ “Луч” розробляють ракетно-зенітні комплекси, котрі зможуть суттєво підвищити можливості ППО України. Ці зенітно-ракетні комплекси є суто українськими, в їх виробництві ми не залежимо від інших країн.

За два наступних роки в армії також буде завершено створення автоматичної системи бойового управління, що в рази зменшить час на прийняття рішень та бойових наказів. У Генштабі створене окреме управління автоматизації. Це свідчить про розуміння важливості цього процесу на рівні керівництва держави та міністерства оборони. Зараз не “великий перемагає слабкого”, а “швидкий перемагає повільного”, стверджують експерти. Тому для України реформа управління значно підвищує шанси перемогти Росію. Це і є нашою симетричною відповіддю на посилення потенціалу РФ у тих чи інших напрямках.

Проблеми

Залишаються проблеми у протикорабельній обороні – “москітного флоту” поки що недостатньо для стримування Чорноморського флоту РФ. Виходом експерти називають розвиток протикорабельних ракетних засобів, на що наша країна здатна в найближчі роки.

Проблемою є також авіація – Україна зараз модернізує наявні літаки ще радянського та російського виробництва, адже їхня електроніка відстає від російської: наші літаки “бачать” ворога на відстані, вдвічі меншій, ніж ворог виявляє та здатен боротись з українськими. Авіація також потребує нових бойових літаків, але Україна поки що не може собі цього дозволити.

Експерти одностайні у оцінці допомоги західних партнерів України – їхній вклад у підвищення обороноздатності нашої держави є справді неоціненним. Тут і допомога США – лише новітніх засобів зв’язку американці передали минулого року на 120 мільйонів доларів. Тут і транспорт, і боєприпаси, і медикаменти.

Україна, хоч і не такими швидкими темпами, як хотілось би і як вона могла, все ж модернізує свою армію і стає готовою до протистояння з армією Російської Федерації. Головним же у будівництві нової армії є мотивація. Бо можна мати і надсучасне озброєння, і проводити навчання, і мати достатньо боєприпасів та людського ресурсу. Але, якщо не буде мотивації захищати свою країну, будь-яка війна буде програна.

Підготував Микола Кірєєв, “Український інтерес”