9 липня відбувся 20-ий ювілейний саміт Україна-ЄС. Попри те, що саміт відбувався у складних історичних умовах – на тлі поглиблення трансатлантичного розколу, непевності щодо перспектив НАТО та зростання популістських настроїв у ЄС, а також в умовах початку передвиборчої лихоманки в Україні, подія виявилася доволі успішною для сторін-учасниць. Підсумкові документи окреслили прогрес у двосторонніх відносинах та завдання на найближче майбутнє.

Асоціація – рушій прогресу

Для Києва і Брюсселя захід став нагодою наголосити на плідному двосторонньому партнерстві, основним рушієм якого є Угода про асоціацію між Україною та ЄС. Серед конкретних позитивних результатів співпраці, про які йшлось на саміті: зростання обороту двосторонньої торгівлі на 24%, лібералізація візового режиму, що дозволила українцям вільно подорожувати до ЄС, реформи у сфері охорони здоров’я та початок системної боротьби з корупцією – раніше Києву дорікали відсутністю жодного прогресу у цій сфері. Окремо відзначили реформу децентралізації та державного управління, де Києву вдалось продемонструвати добру динаміку та результативність.

Примітно, що говорили і про Східне партнерство. Європейська сторона висловила сподівання на залучення партнерів, які підписали Угоди про асоціацію (а крім України це ще Грузія та Молдова), до спільних дискусій з питань прогресу, можливостей і викликів, які стосуються реформ. Відтак, складається враження, що в рамках Східного партнерства дедалі більше формується клуб держав-підписантів Угоди про асоціацію, в якому Київ має шанси грати першу скрипку.

Питання безпеки та в’язні сумління

Євросоюз також висловив чітку підтримку українській незалежності, суверенітету та територіальній цілісності, чітко вказав, що вважає Росію агресором та вкотре засудив її за незаконну анексію Криму і закликав до виконання мінських домовленостей, а також підтвердив готовність продовжувати фінансування діяльності Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ на сході України.

Президент України Петро Порошенко, у свою чергу, скористався майданчиком саміту, щоб вкотре озвучити ідеї запровадження багатонаціональної миротворчої операції під егідою Організації Об’єднаних Націй на території всіх тимчасово окупованих районів Донеччини та Луганщини та на неконтрольованій ділянці українсько-російського кордону. Порошенко вважає це основною передумовою для імплементації мінських угод.

Голова Європейської Ради Дональд Туск також закликав Росію звільнити українських в’язнів сумління, що перебувають у російських буцегарнях. Якщо раніше, передусім, про них говорили у Європарламенті, то нині й на рівні Європейської Ради та Єврокомісії визнали невинно-засудженими Олега Сенцова, Володимра Балуха, Олексадра Кольченка, Станіслава Клиха, Олександра Шумкова та журналіста Романа Сущенка. Як свідчить минулорічне дослідження Європарламенту – такий персональний підхід до справ в’язнів сумління, безпосередні згадки їхніх імен у офіційних документах посилюють шанси на звільнення, на відміну від загальних “безликих” формулювань.

Чутливе мовне питання

Не обійшлось без згадок про чутливе мовне питання. Європейська сторона домагається від Києва гарантій поваги до вже наявних прав представників національних меншин, забезпечення недискримінації осіб, які належать до меншин, і повагу до розмаїття. Задля цього Києву необхідно щонайменше втілити рекомендації, що містяться у висновках Венеціанської комісії №902/2017, – ґрунтуючись на предметному діалозі з представниками осіб, які належать до національних меншин, включаючи законодавство, що подовжує перехідний період до 2023 року і регламентує непоширення норм щодо мови освіти на приватні школи. Інтенсивний діалог з цих питань нині ведеться між Києвом та Бухарестом, відбуваються періодичні спроби розвивати такий діалог і з Будапештом, а саміт Україна-ЄС засвідчив, що дане питання є предментом прискіпливої уваги й у Брюсселі.

Енергетика й “Північний потік-2” як камінь спотикання

Позитивним сигналом стало те, що Євросоюз підтвердив роль України як стратегічного транзитера газу, що забезпечує доступне, безпечне та надійне постачання газу в ЄС та підтвердив готовність включитися в тристоронній процес, що проходитиме за сприяння Єврокомісії, щодо домовленостей про контракт з транзиту газу з Росії до ЄС після 2019 року.

Разом з тим, чиновники з ЄС визнали свою безсилість у спробах зупинити проект “Північний потік-2”. Останнє слово тут лишається за Німеччиною, а Канцлер Ангела Меркель, хоча й симпатизує Україні та намагається зберегти за нею частку транзиту, від проекту поки не відмовляється.

Домашні завдання

Серед завдань на найближче майбутнє, окреслених у ході саміту: боротьба з корупцією (Євросоюз сподівається, що Україна внесе поправки до закону про Вищий антикорупційний суд, яким поширить юрисдикцію Вищого антикорупційного суду на рішення судів першої інстанції), покращення інвестиційного клімату та модернізація енергетичного сектору.

Києву також нагадали, що протидія корупції є одним з індикаторів, які уможливили безвіз. Іншими словами – дали зрозуміти, що згортання прогресу у цій сфері може поставити під сумнів незворотність цього неабиякого досягнення у двосторонніх відносинах.

І наостанок, вкрай слушною у спільній заяві лідерів ЄС та України стала згадка про те, що темпи реформ слід зберегти, зокрема під час передвиборчого періоду, що наближається.

Звісно, реформи подекуди можуть бути непопулярними і не користуватися підтримкою виборця. Проте, у Брюсселі розуміють, якщо Київ вдасться до коньюнктурного затягування реформ, то у 2019 році, коли і в самому Євросоюзі відбудуться суттєві зміни, сформуються новий, ймовірно – менш прихильний до України Європарламент, а також нова Єврокомісія, історичний шанс для Києва може буде згаяно.

Сергій Герасимчук, спеціально для “Українського інтересу”

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]