Український автомобіль. Ще в 1909 році одеський інженер Стасюлевич виготовив перший в Україні автобус (на базі іноземної вантажівки). А в 1923-му в Кам’янці-Подільському виготовили два автобуси марки “Кам’янецький мотор”, з яких і розпочалося автобусне міжміське сполучення в Україні. На підтвердження того, що Україна мала всі шанси бути лідеркою світового автомобілебудування тих часів, а не збиральним цехом інших західних (чи як нині, східних) держав, наведемо кілька фактів.

“Україна-4”

Вантажівка “Україна-4”

Перша спроба серійного випуску вантажівок датована 1931 роком, коли в Харкові виготовили два автомобілі “Україна-4”. Вони мали 6-циліндрові двигуни потужністю 70 кінських сил і могли перевозити 4 тони. Машини взяли участь у параді 7-го листопада в тодішній столиці УРСР.

Це були не копії, часто зібрані з іноземних деталей, американських “Вайтів”, “Фордів” чи європейських “ФІАТів”, як у сусідній РСФРР, а повністю виготовлені в Україні машини. Серійне виробництво так і не почалося, але традиція називати українську техніку на честь країни й народу не припинилася.

Український автомобіль “Українець”

Історія “Південьмашу” починалася не з ракет. У 1944 році в Дніпрі заснували Дніпропетровський автомобільний завод. Спочатку тут планували випуск ГАЗ-51, але ще до запуску виробництва, керівництво мінавтопрому вирішило надати перевагу вантажівці ЗіС-150 під маркою ДАЗ-150 “Українець”.

український автомобіль
ДАЗ-150 “Українець”

При заводі створили конструкторське бюро, яке очолив Віталій Грачов. У ньому на замовлення військових почали розробку амфібії ДАЗ-485 – аналогу американської машини GMC-DUKW-353, тільки на агрегатах ЗіС-150. Амфібію розробили та втілили в металі, вона пройшла випробовування. Тільки випускати її довелося в Москві (1952-1959 роках) і Брянську (1960-1962 роках).

У 1951 році радянській імперії знадобилися ракети для майбутньої війни. До того ж у Сергія Корольова не складалися стосунки з директором власного виробництва Михайлом Янгелем. І генеральному конструктору кортіло відправити директора якомога подалі. Під виробництво ракет знайшли ДАЗ. Так, замість автомобільного виробництва Україна отримала ракетне.

Український автомобіль “Київ”

Київський мотоциклетний завод належить до “трофейних” виробництв вивезених за репараціями з Німеччини після 1945-го. Тут, за правом переможця, випускали німецькі мотоцикли “Вандерер”.

Мікровантажівка “Київ” (К-1)

Епоха раднаргоспів (1957-1965), коли керування виробничою сферою перемістилося в регіони, хоч трохи послабила бюрократичний тиск і дала певну можливість звільнення ініціативи, що проявилося й у появі прототипів нових автомобілів.

Київський мотозавод розробив кілька оригінальних розвізних мікровантажівок “Київ” з мотоциклетними двигунами та деякими частинами від “Запорожця”: К-1, К-3, К-4. Вони мали прислужитися в торгівлі, на пошті, у доставці малих вантажів. А остання розроблена модель К-5 мала “піти на службу” до армії. На жаль, змінювати профіль із налагодженого випуску важких мотоциклів на освоєння нової продукції не наважилися. Розробки так і не пішли в серійне виробництво.

“Старт”, “Донбас”, “Зоря”

На сході УРСР була реалізована, хоча й не у повному масштабі, найвдаліша спроба нового українського автовиробництва з усіх наведених вище.

Мікроавтобус “Донбас”

Спочатку на Сєвєродонецькому авторемонтному заводі розробили й запустили у дрібносерійне виробництво мікроавтобус “Старт” з двигуном і агрегатами “Волги” ГАЗ-21 та кузовом зі склопластику (дизайнер Юрій Андрос). Близько сотні таких машин вийшло з цеху САРЗ. А згодом випуск цих елегантних мікроавтобусів здійснювався у Донецьку (10 машин під назвою “Донбас”), Коростені (70 “Стартів”) Луганський авторемонтний завод (20 мікроавтобусів). Виробництво тривало з 1963-го до 1970 року.

український автомобіль
Кадр із “Кавказької полонянки” з мікроавтобусом “Старт”

Один “Старт” (зрозуміло, що спеціально обладнаний) був подарований Петру Шелесту – першому секретареві ЦК КПУ. Але навіть це не допомогло розширенню виробництва українських мікроавтобусів. ГАЗ, що мав постачати агрегати, українську ініціативу не заохочував, склопластик виявився не найкращим матеріалом для масового серійного виробництва автомобілів, мікроавтобуси вже вироблялися в Ризі, Ульяновську та Єревані й розгорнути нове виробництво не вдалося.

Автомобіль “Зоря”

У 1966-му на Сєвєродонецькому авторемонтному заводі – так само з двигуном та іншими “волговськими” агрегатами – розробили легковий український автомобіль “Зоря”, також зі склопластиковим кузовом. Передовий на той час дизайн, менша на цілу тисячу радянських карбованців собівартість (порівняно з ГАЗ-21), відзнаки всесоюзних виставок не врятували цей проєкт – машина так і лишилася в двох (за іншими даними – чотирьох) дослідних екземплярах.

Космічний унітаз. Природні потреби у Космосі

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram