Світ звикає жити за новими правилами: через поширення коронавірусної інфекції карантин – це реальність, від якої вже нікуди не подітися. Китай, Італія, Франція, Іспанія, Бельгія, Ізраїль і низка інших країн пішли на жорсткі заходи ізоляції. До них долучилася й Україна. Транспортні обмеження, заборона проведення масових заходів, зачинені навчальні заклади, відсутність розваг і подорожей, та ще й самоізоляція, – випробування ще те.

Загалом люди намагаються з гумором сприймати карантин, у соцмережах дотепно описують життя в чотирьох стінах. Наприклад: “Твої діти будуть три тижні вдома. Де твоя радість?”, “Карантин. Почали спілкуватися з дружиною. Виявляється, вона цікава співрозмовниця” чи “Минає другий тиждень карантину. Жінки почали обмінюватися чоловіками”.

Жарти жартами, однак перебування в замкненому просторі для багатьох родин може стати справжнім випробуванням. Навіть найміцніші пари в умовах кількатижневого перебування в одній квартирі можуть банально втомитися одне від одного. До речі, саме так і сталося в Китаї, де зафіксували небачений спалах розлучень. У місцевих РАЦСах стверджують, що причиною цього стало те, що “пари занадто багато часу проводять вдома разом”. З 24 лютого до 13 березня розвелося більше 300 пар.

Що ж тоді говорити про токсичні стосунки або подружжя, які перебувають на межі розлучень? Якщо додати до вимушеної самоізоляції ще й безробіття, безгрошів’я, пиятику та психічні проблеми – то це історія для рубрики “кримінал”.

Пам’ятаєте фільм про сімейне насилля “У ліжку з ворогом” зі славетною Джулією Робертс? Можна його переінакшити на сучасний лад: “У квартирі з ворогом”. І це не перебільшення. Днями газета The Gurdian підняла дуже важливу тему: суворі обмеження щодо пересування призведуть до зростання насильства й ненависті в сім’ях, адже соціальна ізоляція означає залишитися наодинці з кривдником.

За даними ООН, кожна третя жінка у світі зазнає фізичного або сексуального насильства. Науковці зазначають, що воно має тенденцію посилюватися під час надзвичайних гуманітарних ситуацій та конфліктів. Звіти з Китаю і США свідчать про те, що коронавірус уже призвів до значного збільшення випадків домашнього насильства.

На жаль, це надзвичайно актуальна тема і для українських реалій. Кожна п’ята жінка в Україні стикалася з тією чи іншою формою насильства. Наприклад, торік зафіксували понад 130 тисяч таких звернень.

Кандидатка психологічних наук, сімейна психологиня і психотерапевка Наталія Нежданова зазначає, що самоізоляція стане справжнім пеклом для багатьох українських жінок і дітей. У декого психіка не витримує довгий час перебувати в закритому приміщенні. Саме через це почнуться проблеми з оточенням, що може обернутися сварками, моральним насиллям, бійками тощо. З іншого боку, від кривдника неможливо нікуди сховатися чи кудись поїхати.

“Зараз ця проблема загостриться, що дуже тривожить і лякає. У нашому суспільстві звикли замовчувати цю тему, про насилля незручно та соромно говорити. Жінки приховують факти насильства. Однак те, що не почуєш від мами, скаже її дитина. Іноді на консультаціях діти розповідають справді жахливі речі. В Україні дуже багато дітей і жінок піддаються насиллю. Зараз це мене тривожить”, – пояснила вона.

Наталія Нежданова наголосила, що в умовах карантину найголовніше – організувати безперебійну роботу “гарячих ліній” з протидії домашньому насильству, а служби поліції повинні швидко реагувати на телефонні виклики. “У жодному разі не можна залишати цих людей без підтримки. У разі потреби їм слід звертатися до друзів, сусідів чи родичів”, – сказала вона.

Також Наталія Нежданова говорить, що в багатьох сферах світ уже не буде таким, як раніше. Імовірно, що після закінчення карантинних обмежень людство зверне увагу й на тему сімейного насилля: “Можливо, саме з цією проблемою будемо працювати більше. Може, жінки почнуть частіше звертатися по допомогу й перестануть приховувати факти насилля. Карантинні обмеження розкриють нариви нашого суспільства. І цю тема зокрема”.

Читайте також: Коронавірус. Як домовитися з панікою – поради психологині

Водночас сімейна психологиня Наталія Гаєвська зазначає, що ситуація із загостренням стосунків у сім’ї стосується не лише проблемних родин, а й цілком благополучних: “Коли різко змінюється звичний спосіб життя, з’являється загроза життю, невизначеність і невпевненість у завтрашньому дні, інтоксикація негативними новинами, а ще люди опиняються “замкнутими” в просторі однієї квартири чи будинку, – це випробування не з легких.

Протягом наступних кількох тижнів ви помітите зміни в поведінці членів вашої родини та й у своїй теж. Це може бути тривога, апатія, депресивність або навпаки – гнів, явний чи прихований протест через те, що ви та ваші рідні не можете жити звичним життям. Як правило, на поведінковому рівні це виражається в суперечках, здавалося б на порожньому місці, “пиляннях”, “виносінні мозку”, бажанні дистанціюватися. Це нормальна й очікувана поведінка в таких умовах.

Завжди майте на увазі, що кожен член вашої сім’ї тією чи іншою мірою переживає те, що відбувається навколо. Хтось менш наляканий, хтось більше. Навіть якщо хтось демонструє свою непричетність до зовнішніх подій, найімовірніше це захисна поведінка, насамперед від власного страху. Ніколи не знецінюйте переживань своїх рідних, ставтеся з повагою і розумінням до їхнього стану. Наша власна безпорадність перед страхами й тривогами може штовхати нас на те, щоб почати заперечувати та знецінювати емоції інших, що ніколи не впливає позитивно на комунікацію всередині сім’ї”.

Наталія Гаєвська озвучила кілька простих правил, щоби час на карантині не зашкодив взаєминам у вашій родині:

  • “Усі разом обговоріть і домовтеся, хто і які обов’язки на час карантину виконуватиме, а також встановіть хоча б приблизний режим дня. Дотримання певної рутини за умов підвищеної тривоги та невизначеності є дуже важливим, оскільки стабілізує ситуацію і служить таким собі “кістяком” нашого щоденного життя, на який можна спертися. Обов’язково залишіть якісь звички з докарантинного життя, а також сформуйте як родина нові. Наприклад, це може бути щоденний спільний перегляд фільмів із подальшим обговоренням або заняття творчістю, скажімо, малюванням тощо.
  • Для того, щоби негативні емоції та переживання не накопичувалися й у подальшому не вилилися у вибух гніву чи навпаки в апатію і відсутність бажання спілкуватися, щовечора практикуйте таку вправу: зберіться разом, символічно візьміть якийсь предмет (іграшка, брелок тощо) і по черзі протягом кількох хвилин (переважно 10-15), тримаючи його в руках, висловіться про прожитий день, опишіть свої емоції, почуття, думки. Коли хтось із родини закінчує говорити, він має передати символічний предмет іншому. Решта повинні слухати та не перебивати. Якщо виникне бажання щось сказати чи відреагувати в якийсь інший спосіб, зробіть це після того, як усі висловляться.
  • Усе, що кожному з нас зараз потрібно, – це комфорт і любов, незалежно від того, скільки нам років. Проте особливо це стосується дітей і людей старшого віку. Також кожному необхідно відчути, що все налагодиться й буде гаразд. Обов’язково знайдіть час для обіймів, спільного чаювання та читання книг, разом спечіть смаколики чи намалюйте картину. Загалом не важливо, чим ви займатиметесь, головне робити це з турботою і любов’ю одне до одного”.

Отож карантин – це серйозний виклик для українських родин. Когось він об’єднає, когось остаточно розлучить, а ще хтось може стати жертвою сімейного насилля. Не забуваймо, що коронавірус випробовує на міцність не лише наше фізичне здоров’я, а й психічне. Тримаймося.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram