Безліч величних, оригінальних будівель, що височіють уздовж широких вулиць та проспектів – такою сьогодні є столиця України. Місто на Дніпрі має славні архітектурні традиції та багату історію містобудування. Творча енергія й талант багатьох зодчих, які у різні роки мешкали і творили в Києві, втілилися у будівлях і спорудах, що стали окрасою та гордістю не тільки столиці, а і всієї країни. У цій когорті й заслужений архітектор УРСР Вадим Михайлович Гречина (1931-2005), лавреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка 1985 року, член Спілки архітекторів УРСР від 1965 року.

90-річчя від дня народження архітектора, що припало на 2021 рік, є слушним приводом для того, щоб згадати деякі яскраві моменти його професійної біографії. Допоможуть у цьому документи Центрального державного науково-технічного архіву України (ЦДНТА України), який розташований у Харкові.

Майбутній зодчий народився у Києві в родині знаного архітектора Михайла Гнатовича Гречини (1902-1979), відомого за проєктами головних спортивних арен України – стадіону “Динамо”, імені Хрущова (нині – НСК “Олімпійський”), київського Палацу спорту тощо. Не можна оминути увагою той факт, що частина творчого доробку Михайла Гречини зберігається у фондах ЦДНТА України.

Освіту Вадим Гречина здобув у “кузні” мистецьких кадрів України – Київському державному художньому інституті (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), де у 1920-х роках навчався та деякий час викладав його батько.

У 1956 році Вадим Гречина закінчив навчання і почав працювати у Державному інституті з проєктування “Київпроект” (нині – ПАТ “Київпроект”). Весь творчий шлях Вадима Михайловича пов’язаний з цією організацією, саме тут зодчий взяв безпосередню участь у проєктуванні будівель, котрі прикрасили Київ та підкреслили його статус сучасного міста, що стрімко розвивається. Частина творчої спадщини архітектора відклалася у фонді “Київпроекту”, який зберігається у ЦДНТА України.

Однією із перших масштабних робіт Вадима Гречини став проєкт першої черги забудови житлового масиву “Березняки”, створений у співавторстві з архітекторами Олександром Малиновським, Семеном Шпільтом, Валентиною Козловою. Цей проєкт другої половини 1960-х років цікавий, насамперед, тим, що зводити новий мікрорайон передбачалося на заплавних територіях лівого берегу Дніпра, які внаслідок щорічних паводків, вважалися непридатними для будівництва. Шляхом гідронамиву ґрунту спеціальними земснарядами, ґрунтовий шар берегів було підвищено на 3–4 метри до незатоплюваних позначок. Уже за кілька років будівництва на території, площею понад 200 га розкинулися численні 9-ти і 16-ти поверхові будинки та об’єкти цивільної архітектури.

До слова, у ЦДНТА України зберігається проєктна документація Русанівського та Оболонського житлових масивів, які також зведені на заплавних територіях.

У другій половині 1970-х років за участю Вадима Михайловича створені проєкти двох яскравих архітектурних об’єктів столиці – Будинку реєстрації шлюбів та новонароджених (нині – Центральний палац урочистих подій) і Київської філії Центрального музею В. І. Леніна (нині – ДП Національний центр ділового та культурного співробітництва “Український дім”).

Будинок одруження та реєстрації новонароджених. Головний фасад. Фрагмент. 1975 р. ЦДНТА України. Ф. Р-6. К. 1-305. Оп. 1. Од. зб. 5. Арк. 20

Цьогоріч виповнюється рівно сорок років із часу, коли Центральний палац урочистих подій відкрив свої двері для киян. Авторський колектив, до складу якого крім Вадима Гречини входили архітектори Вадим Гопкало, Олег Галатін та інженер Вадим Коваль, доклав зусиль до того, щоб зовнішній та внутрішній вигляд будівлі та її оздоблення підкреслювали виключну значущість в житті кожної людини такої події як шлюб та народження дитини.

З архівних документів довідуємось, що основні приміщення Палацу – зали урочистої реєстрації шлюбу та реєстрації новонароджених планували прикрасити орнаментними композиціями з каменю та металу, вітражами з об’ємного скла, люстрами з металевої чеканки тощо.

Київська філія Центрального музею В. І. Леніна. Розгортка фасадів по вул. Хрещатик. 1976 р. ЦДНТА України. Ф. Р-6. К. 1-306. Оп. 1. Од. зб. 2. Арк. 1

Під час будівництва застосовувалися вантові покриття, які надали будівлі архітектурної виразності і дозволили значно скоротити витрати сталі, а також збірні залізобетонні конструкції, використання яких дозволило прискорити будівництво.
Роком пізніше на плані міста з’явилася будівля, якій належить особливе місце в культурному та суспільному житті України. За свою історію “Український дім” став не тільки прихистком для тисяч витворів мистецтва, майданчиком для популяризації творчості сотень митців але і центром визначних історичних подій.

Спільно із колегами з “Київпроекту” – архітекторами Вадимом Гопкалом, Володимиром Коломійцем, Леонідом Філенком, інженерами Вадимом Ковалем і Юрієм Лотоцьким, Вадим Гречина створив проєкт будівлі, яка посіла домінуюче місце у забудові Європейської площі.

Архітектурна спільнота залишила в основному схвальні відгуки, відзначаючи лаконічність семиповерхової будівлі у формі паралелепіпеду, яка вдало поєднувалася з циліндричним барабаном вивершувального купола і перебувала в гармонії з навколишнім середовищем.

Деталі будівництва розкривають документи ЦДНТА України, з яких відомо про новаторські конструктивні рішення, що дозволили максимально скоротити підготовчі роботи і дали можливість одночасно зводити весь комплекс споруд. Автори проєкту Київської філії Центрального музею Леніна, серед яких був і Вадим Михайлович, удостоїлися Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка 1985 року (нині – Національна премія імені Т. Г. Шевченка).

Київська філія Центрального музею В. І. Леніна. Фасад зі сторони вул. Хрещатик. 1976 р. ЦДНТА України. Ф. Р-6. К. 1-306. Оп. 1. Од. зб. 2. Арк. 12

Варто зазначити, що творча діяльність архітектора неодноразово відзначалася високими нагородами, в числі яких премія Ради Міністрів СРСР, Всеукраїнська премія “Визнання” в номінації “Архітектура”, ордени Трудового Червоного Прапора, святого Літописця Нестора тощо.

Вадим Гречина залишив по собі значний творчий спадок, який включає десятки проєктів будівель, які органічно вписалися до архітектурного ансамблю української столиці. Серед них: одні з найвищих у столиці, 27-поверхові будівлі готелю “Турист” та Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, перший у Києві 18-поверховий будинок тощо.

Усе життя архітектора було нерозривно пов’язано з Києвом, а його творчий шлях являє приклад сумлінного служіння рідному місту.

Тамара Панченко. Справа життя – архітектура

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram