В Україні за всіх часів питання власності на землю стояло дуже гостро. Земля була, є і залишиться основою життя, а точніше сказати, існування, українського селянина. Вона його годувальниця, яка вселяє впевненість у завтрашньому дні. Водночас, земля – постійний клопіт і важка праця. Для одних – це ледь не єдине джерело для прожиття, для інших – засіб наживи та збагачення.
Після розпаювання колгоспних земель, українські селяни стали власниками земельних наділів. 7 мільйонів людей отримали в приватну власність близько 29 мільйонів гектарів. Втім, їхня власність на практиці виявляється безправною. У 2002 році Верховна Рада запровадила мораторій на продаж землі, який згодом неодноразово продовжувала. Від того часу, у “господарів” є лише два варіанти, як скористатись паєм: або самому його обробляти, або ж віддати її в оренду.
25 мешканців села Мазки Прилуцького району Чернігівщини вже кілька років намагаються відстояти своє право на користування власною землею. Свого часу, вона потрапила у оренду до місцевого “КРОК-УкрЗалізБуд”. Згідно з діючими договорами, вищевказана компанія мала господарювати на людських наділах до 2021 року. Втім, сама процедура укладення угод викликає великий сумнів у їхній законності. Такий висновок напрошується після спілкування з тими мазківчанами, які невдоволені взаєминами з орендарем.
“Коли ми цей договір підписували, нас у клубі, у куточку зустріли, і ми попідписували, нічого не читавши. А коли прочитали – взялись за голову”, – розповідає місцева мешканка Антоніна Карпенко.
За її словами, ще і на сьогодні, не всі люди отримали копії документів про передачу земель в оренду. Запевняє, що й не всі підписували договори – у деяких підписи людей просто підробили.
Так чи інакше, навіть за такої ситуації, але для людей все було більш-менш прийнятним, допоки мали справу із добре знайомим керівником компанії-орендаря.
“Коли ще був Михайло Володимирович Андрієвський, який повністю керував і вникав у справи, то він людей слухав. З ним можна було і домовитися, і допомагав, якщо була потреба. Згодом стала керувати вже його дочка – Людмила Михайлівна Андрієвська. Вона людей не рахує за людей”, – розповів “Українському інтересу” житель села Олег Ситник.
В 2015 році нова орендарі запропонували людям продовжити угоду до 2031 року. Аби заохотити селян до такого кроку, навіть почала платити більше, ніж це було передбачено договорами. Ті, хто погодився віддати землю до 2031-го, почали отримувати ще більше – щорічно 8% від нормативної грошової оцінки паю. Ті, хто відмовився – знову мають лише мінімальні 3%. Вочевидь, люди зрозуміли, що їхня земля вартує значно більшого, тому заявили про свій намір розірвати існуючі угоди.
“У нас забрали право бути господарями своєї землі. Через те, ми почали вести розмову, що хочемо вийти. Написали у їхній офіс заяви про вихід 4 квітня 2016 року. Відповіді до цих пір немає”, – обурюється Антоніна Карпенко.
Більш того, згодом незадоволені мазківчани дізнались, що угоди про оренду їхніх ділянок подовжені до 2031 року без їхньої на те згоди та вже зареєстровані державним реєстратором.
“Ми взяли інформаційну довідку у кадастровому відділі, у якій вказано, що наші землі державний реєстратор зареєстрував до 2031 року. Ми не давали згоди на подовження строку оренди. У нас не брали жодного доручення. Ніхто нас про це не запитував”, – ділиться пані Антоніна.
“Багато людей, яким паї у спадок перейшли, вони ж взагалі не знають, що тут робиться. Їм може по 1,5% платять. Вони ж нікого до відома не ставлять, нікому нічого не пояснюють. Не хочеш підписувати договір – за тебе підпишуть. А потім з такими ще й розраховуються в останній момент”, – каже ще одна місцева мешканка, пані Ніна.
Люди налаштовані рішуче, мають намір подавати до суду та сподіваються, що їм таки вдасться розірвати договори з компанією-орендатором. Втім, як кажуть, фахівці, зробити це буде непросто. Законодавець добре захистив орендарів.
“Фактично створюється така ситуація, як орендне рабство. Люди потрапляють в залежність, вони не можуть розірвати договір. Умови, які ставляться до орендаря – мінімальні: він має раз на рік з великим запасом часу сплатити людям незначну суму і все. Орендодавці ж натомість не можуть розірвати угоду в односторонньому порядку. У даному конкретному випадку, орендар збільшує виплати, лише за умови подовження договору”, – коментує ситуацію представник громадської організації “Агромегаполіс”, юрист Володимир Барбелюк.
За його словами, така ситуація характерна для всієї України. Люди залежні від орендарів. Можливостей для дострокового припинення договору оренди не так і багато. Угода може бути розірваною лише тоді, коли орендар не обробляє землю.
“В односторонньому порядку можна розірвати лише при умові, що орендар не дотримується умов договору, або порушує законодавство. Тільки ось умови договору, як правило типові. Причина: це або не оброблення земельної ділянки, або несвоєчасна чи неповна сплата відсотків, які передбачені тим чи іншим договором. Втім, оскільки договори складаються агрофірмами, то вони і виконують ці умови”, – каже пан Барбелюк.
Інші причини для припинення договору – порушення орендарем аграрного законодавства: про насіннєвий матеріал, про агрохімікати і пестициди, порушення санітарних чи технічних норм, або ж нецільове використання земель. Втім, довести це надзвичайно складно. Особливо ж на районному рівні, де агрофірми мають значно більший вплив, аніж звичайні селяни.
Як відомо, останнім часом серед української політичної еліти все активніше обговорюється питання відкриття ринку землі, що передбачає відміну мораторію на її продаж. Це зрозуміло, адже існування мораторію взагалі нівелює поняття власності як таке. Очевидно, земельний ринок таки відкриється, тим більше, що на цьому наполягають і міжнародні кредитори України. Впровадження ринку землі є однією з головних умов продовження фінансування нашої економіки Міжнародним валютним фондом.
Напрошується запитання: а чи зможуть після скасування мораторію селяни продати свою землю, яка перебуває в оренді? Фахівці стверджують, що ні. Агрокомпанії користуватимуться селянськими паями до закінчення строків дії відповідних договорів оренди. Цим можна пояснити намагання окремих користувачів селянськими паями якомога на довше укласти угоди. Це дозволить їм і надалі, фактично за безцінь, господарювати на чужій власності.
Крім того, орендарі, відповідно до закону, мають переважне право на придбання земельних ділянок, якими зараз користуються. Тож і платять людям мізерні відсотки з двох причин. По-перше, аби самому отримати більший прибуток. По-друге, аби посилити зубожіння населення, яке згодом, доведене до відчаю, за мінімальну ціну погодиться продати свою землю.
Дмитро Павленчук, “Український інтерес”
