752 роки. Саме стільки простояв на пагорбах Старого Києва храм, відомий під двома назвами: Василівська або ж Трьохсвятительська церква. Зараз про неї майже всі забули. Навіть автентичних зображень збереглося відносно небагато – поодинокі малюнки, кількадесят фотографій. Єдиним нагадуванням досі є вулиця Трьохсвятительська. Щоправда, тепер вона не доходить до місця, де колись була однойменна церква.

Історія споруди почалася у далекому 1183 році. То був період роздробленості Русі, князівських усобиць і половецьких набігів. На київському престолі вже втретє – Святослав Всеволодович, праправнук Ярослава Мудрого і один з персонажів “Слова о полку Ігоревім”. На межі столичного дитинця, поблизу оборонних стін і Михайлівського Золотоверхого монастиря, він звів церкву Святого Василя. Щодо походження назви, то найбільш поширеною є така версія: раніше на цьому місці стояла однойменна дерев’яна церква, побудована за наказом Володимира Великого у 988 році. А небесним покровителем великого князя був саме Святий Василь (Василій Великий).

Василівська церква
Первісний вигляд церкви Святого Василя. Реконструкція Юрія Асєєва. Фото надана автором

Кам’яній церкві, що постала 1183 року, випало стати однією з останніх, зведених у давньому Києві за візантійськими традиціями. Невеликий храм із однією банею виглядав досить просто і скромно. Він вважався “придворним”. Тут часто молився сам князь зі своєю родиною.

Наприкінці 1240-го Василівська церква, на відміну від сусідньої Десятинної, витримала монгольську навалу. Проте, очевидно, зазнала пошкоджень і протягом наступних чотирьох століть повільно занепадала.

Трьохсвятительська церква
Церква трьох святителів. Акварельний малюнок Федора Солнцева, 1843 рік. Фото надана автором
Трьохсвятительська церква
Трьохсвятительська церква на початку XX століття. Фото надана автором
Трьохсвятительська церква
Трьохсвятительська церква на початку XX століття. Фото надана автором

Відродження почалося у 1630-х, коли Київську митрополію очолив Петро Могила. Василівську церкву реставрували і переосвятили. Відтоді вона називалася Трьохсвятительською – на честь Василія Великого, Іоана Золотоуста і Григорія Богослова, трьох Отців Церкви, які жили у IV – V століттях і зробили великий внесок у формування християнської догматики. Права на церкву отримав Києво-Братський Богоявленський чоловічий монастир, що на Подолі. Приблизно тоді проклали й Трьохсвятительську вулицю. До речі, у XIX – XX століттях вона простягалася від Європейської площі аж до Андріївського узвозу, і тільки 1958 року її вкоротили на третину, відокремивши Десятинну вулицю.

Трьохсвятительська ж церква знову постраждала у вересні 1658 року. Цього разу під час того, як вірні Іванові Виговському козаки намагалися вибити з Києва російський гарнізон. Гарматним вогнем були зруйновані склепіння і баня. Тільки на межі XVII – XVIII століть за митрополита Варлаама Ясинського відбулася чергова реконструкція. Споруда набула форм тридільної української церкви у стилі козацького бароко. Ще через півстоліття коштом козацтва до південної стіни храму прибудували приземкувату капличку, а в самій церкві встановили пишний іконостас із різьбленого й золоченого дерева у стилі рококо.

Дзвіниця Трьохсвятительської церкви, збудована за проектом Володимира Ніколаєва. 1900-ті роки. Фото надана автором

Чергова новація з’явилася на початку XX століття. Протягом 1901–1904 років за проектом київського архітектора Володимира Ніколаєва звели триярусну цегляну дзвіницю – у модному тоді псевдоросійському стилі.

Аерофотознімок 1918 року (фрагмент). Зліва направо: Андріївська, Десятинна, Трьохсвятительська церкви і Михайлівський Золотоверхий собор. Фото надане автором

1905 року з Подолу до Верхнього міста проклали Михайлівський механічний підйом (фунікулер) – одну з найбільших туристичних принад Києва. Верхню станцію облаштували поруч із Трьохсвятительською церквою. Відтоді зображень храму побільшало. Адже коли фотографували фунікулер, на знімок часто потрапляла і Трьохсвятительська церква.

Верхня станція фунікулеру і Трьохсвятительська церква. Розфарбовані фотокартки 1905–1912 років. Фото надане автором
Верхня станція фунікулеру і Трьохсвятительська церква. Розфарбовані фотокартки 1905–1912 років. Фото надане автором
Верхня станція фунікулеру і Трьохсвятительська церква. Розфарбовані фотокартки 1905–1912 років. Фото надане автором
Верхня станція фунікулеру і Трьохсвятительська церква. Розфарбовані фотокартки 1905–1912 років. Фото надане автором
Верхня станція фунікулеру і баня Трьохсвятительської церкви. Близько 1930 року. Фото надане автором
Верхня станція фунікулеру і баня Трьохсвятительської церкви. Близько 1930 року. Фото надане автором

Сумні часи для храму прийшли зі встановленням більшовицького режиму. Вже 23 березня 1919 року Трьохсвятительську вулицю перейменували на Жертв Революції. Через десять років розібрали дзвіницю. З цього приводу Одеська кінофабрика навіть випустила “Кіножурнал”, де містився епізод під назвою “Церкву Трьох святителів”, за вимогами робітників, – на цеглу”.

Дзвіницю розбирають на цеглу, 1929 рік. Фото надане автором
Трьохсвятительська церква
Знищення Трьохсвятительської церкви. 1934–1935 роки. Фото надане автором
Трьохсвятительська церква
Знищення Трьохсвятительської церкви. 1934–1935 роки. Фото надане автором
Трьохсвятительська церква
Знищення Трьохсвятительської церкви. 1934–1935 роки. Фото надане автором

А потім настала “безбожна п’ятирічка”, коли тисячами створювалися “безбожні ударні бригади”, лунали гасла “забути ім’я Бога до 1 травня 1937 року” і масово облаштовувалися антирелігійні музеї. З Харкова до Києва переїхали вищі владні структури УСРР. На місці Трьохсвятительської церкви і Михайлівського Золотоверхого монастиря запланували звести урядовий центр. Вже до кінця 1935-го Трьохсвятительську церкву повністю знесли. Невдовзі завершили руйнування і Михайлівського собору. Одразу ж, протягом 1936–1939 років, місце Трьохсвятительської церкви забудували спорудою ЦК КП(б)У в стилі сталінського ампіру (архітектор Йосип Лангбард). Від храму не лишилося й сліду. А от місце Михайлівського Золотоверхого собору так і кинули порожнім…

Будівництво урядового центру (нині МЗС України) на місці знесеної Трьохсвятительської церкви. Близько 1936 року. Фото надане автором
На місці паркану раніше стояла дзвіниця, а за нею – Трьохсвятительська церква. Фото автора (13.06.2018)
Сучасний вигляд будівлі МЗС України. Фото надане автором

11 вересня 1992 року Трьохсвятительській вулиці повернули історичну назву. Потім, за першого президентського терміну Леоніда Кучми, відновили Михайлівський Золотоверхий собор і дзвіницю. А от про відбудову Трьохсвятительської церкви не йдеться. Вже вісім десятиліть тут височіє масивна споруда архітектора Лангбарда. Тепер у її стінах – міністерство закордонних справ України.

Ірининська церква: таємниця забутої пам’ятки

Георгіївський храм – оборонець святої Софії Київської

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram