30 липня світове співтовариство відзначає Всесвітній день протидії торгівлі людьми.

Здавалося б, на початку ХХІ ст. вираз “торгівля людьми” взагалі не мав би існувати – ні як лінгвістична одиниця, ні як явище. Його місце мало би бути лише в історичних монографіях чи словниках застарілих виразів – страшно уявити, що в епоху інформаційного суспільства, на фоні останніх технологічних проривних проектів, загалом на сучасному етапі розвитку людства воно може досі існувати.

Втім, на противагу всім моральним/етичним/релігійним/світоглядним і т.п. чинникам торгівля людьми і рабство як її різновид не просто існують в поодиноких випадках, ні – вони трансформуються, видозмінюються, розвиваються далі, набуваючи все нових і нових форм і видів.

Не будемо вдаватися в історичні аспекти – історія рабства як напрям наукових досліджень, попри всі складнощі теми, має своїх дослідників, у тому числі й в Україні. На сайті Інституту історії України Національної академії наук України можна ознайомитись з науковою монографією “Рабство в Україні” співробітника інституту, кандидата історичних наук Олександра Галенка.

Рабство – мабуть, найганебніша і найстрашніша сторінка в історії людства загалом. Майже 10 років тому – 2009 року – ООН оприлюднила шокуючи дані: кількість людей, які фактично перебувають в рабському положенні, перевищує загалом кількість “живого товару”, що існувала коли-небудь в історії людства.

Ситуація в світі

Щорічно по всьому світу жертвами торгівлі людьми стає декілька мільйонів людей. Найчастіше їх примушують займатися проституцією, брати участь у створенні продукції сексуального змісту, приневолюють до важкої і небезпечної низькооплачуваної праці, жебрацтва або використовують як донорів людських органів і тканин для незаконних операцій. Згідно зі статистикою зареєстрованих злочинів, 20% жертв – неповнолітні.

2013 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй проголошує 30 липня Всесвітнім днем протидії торгівлі людьми і цей день відзначається у світі щороку, починаючи з 2014-го.

Сьогодні торгівля людьми – одна з найприбутковіших сфер міжнародної кримінальної злочинності. Вона має транснаціональний характер і поширена по всьому світу, на всіх континентах. Прибуток від неї, за даними Європолу, оцінюється у десятки мільярдів доларів щорічно, постійно зростаючи: від 19 млрд. 2009 р. до близько 40 млрд. 2017 р. Більший прибуток приносить лише торгівля наркотиками та зброєю.

Проблемою торгівлі людьми займаються різні організації – ООН, дитячий фонд ООН – ЮНІСЕФ, Міжнародна організація міграції (МОМ), Міжнародна організація праці (МОП), багато громадських організацій тощо. І їхні дані різняться між собою.

Якщо 2009 р., за даними ООН, 12 млн. осіб у світі жило у рабстві, то 2017 року ця цифра сягнула вже 27–30 млн. осіб (у різних статтях наводяться  різні дані). 2018 р. їх кількість перевищила цифру у 40 млн. Хоча світові експерти вважають навіть всі ці дані лише верхівкою айсбергу – за їх підрахунками, жертвами сучасних форм рабства стало понад 200 мільйонів людей, які живуть і нині. Більшість жертв – жінки і діти, близько 75–80% жертв работоргівлі використовуються в секс-індустрії.

Втім, дитячий фонд ООН – ЮНІСЕФ оперує страшнішими цифрами. За їхніми даними, оприлюдненими кілька років тому, понад 215 млн. дітей у світі перебувають у рабстві. При цьому більше половини з них займаються небезпечною діяльністю – йдеться про сексуальне рабство, участь у війнах тощо. Загалом права дітей порушують у понад 170 країнах світу.

А що ж в Україні?

Фактично кожного місяці українські ЗМІ публікують на тему рабства кілька статей. На офіційному сайті Міністерства внутрішніх справ за пошуковою формулою “торгівля людьми” знаходиться 37 повідомлень, з них за 2018 рік – 8. Це попередження продажу немовлят за кордон під прикриттям репродуктивної клініки; запобігання продажу новонароджених дітей; викриття міжнародного каналу торгівлі людьми; затримання організаторів продажу українок у сексуальне рабство тощо.

Один з найпоширеніших стереотипів торгівлі людьми в Україні – сексуальна експлуатація. Але в українському представництві Міжнародної організації міграції стверджують, що, починаючи з 2010 року, починає переважати трудове рабство. При цьому на волю українців найбільше посягають у Російській Федерації (тут зазначимо окремо: така інформація знаходиться вже за 2012 рік, а отже, вона позбавлена негативу військової агресії РФ проти України і є цілком об’єктивною і неупередженою), на другому місці з великим відривом розташовується Польща, на третьому, як це не страшно, сама Україна. І за останні роки ця ситуація фактично не змінилася.

МОМ веде власну статистику, яка ґрунтується на кількості звернень за допомогою. Так, за минулий, 2017 рік, за даними організації, “67% з тих, кому ми надали допомогу, були експлуатовані в Росії, 17% – в країнах Євросоюзу. Серед країн ЄС основною країною експлуатації є Польща. За останні три роки кількість постраждалих, експлуатованих в Польщі, яким ми надали допомогу, зросла втричі. Інші країни, з яких поверталися постраждалі від торгівлі людьми в минулому році – це Італія, Німеччина, Греція, Фінляндія, Литва, Австрія, Чеська Республіка, королівство Великобританія, Білорусь, Казахстан, Туреччина, Китай, Таїланд, Монголія, Арабські Емірати, Ізраїль, Молдова, включно з Придністров’ям, і Абхазія. Треба зазначити, що 9% з тих, хто звернувся по допомогу в минулому році, були експлуатовані всередині самої країни, тобто в Україні”.

Ці дані легко підтверджуються пошуком у гуглі. Якщо ввести, скажімо, пошукові слова “українці рабство Польща”, отримаєте близько 211000 посилань. Якщо слово “Польща” змінити на “Росія”, то їх буде вже 520000. Якщо ж вказати “Європа”, то зведені загальні дані складуть понад 2400000 посилань!

Загалом же, згідно з Глобальним індексом рабства, Україна посідає 49 сходинку із 167 країн світу у рейтингу поширеності сучасного рабства.

Сучасний стан

Втім, Україна має й позитивні результаті у боротьбі з торгівлею людьми. Презентуючи у лютому ц.р. річні результати щодо протидії торгівлі людьми за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні, у Міністерстві внутрішніх справ України зазначили: “Чотири роки поспіль Україна перебувала в списку країн, які не відповідають мінімальним стандартам протидії торгівлі людьми і не здійснюють значних кроків у цьому напрямі. Завдяки новим підходам до кримінального аналізу та підготовки правоохоронців, а також скоординованій міжвідомчій роботі за рік Україна суттєво покращила результати протидії сучасному рабству та вийшла із групи ризику … Завдяки реформі кримінального блоку, новим підходам до кримінального аналізу Україна зробила прогресивний поступ щодо боротьби з цим жахливим явищем. Національне законодавство відкориговане відповідно до міжнародних стандартів щодо боротьби торгівлею людьми”.

Потрапити в рабство набагато простіше, ніж здається. Найпоширеніший канал – шляхом вербування: через неформальні контакти, випадкові знайомства, “звабливі” розповіді начебто спільних знайомих, під час контактів в місцях громадського користування (базари, магазини), через оголошення у пресі, на вулицях, в інтернеті тощо. Спокуса одна – висока платня за роботу. І в роки економічних негараздів ця спокуса лише зростає, знаходячи собі все нових і нових жертв – чоловіків, жінок, дітей, людей з інвалідністю.

Один з найдієвіших і найефективніших чинників і методів протидії торгівлі людьми – інформаційно-освітні кампанії. І сьогодні, у Всесвітній день протидії торгівлі людьми, свій голос до боротьби з торгівлею людьми може долучити кожен з нас.

Заступник міністра: Найгірша ситуація з торгівлею людьми – в Росії

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram