Тореадори з Васюківки vs Гаррі Поттер

Доки деякі захоплено читають заокеанських “Гаррі Поттера” Джоан Роулінг чи “Персі Джексон та викрадач блискавок” Ріка Ріордана, “Український інтерес” розкаже вам про своє, українське. Про видатного майстра слова, українського письменника Всеволода Нестайка. Його трилогія “Тореадори з Васюківки” була внесена до “Особливого почесного списку Г.К. Андерсена”, а також до списку найкращих книг для дітей за версією Міжнародної ради дитячої та юнацької літератури.

Всеволод Нестайко – класик сучасної літератури для дітей, “золотий письменник України”. Його твори перекладені двадцятьма мовами світу. Можна стверджувати, що Данія подарувала світові Ганса Крістіана Андерсена, Велика Британія – Редьярда Кіплінга, Німеччина – братів Грімм, США – Джоеля Харріса, а Україна – Всеволода Нестайка.

Читаючи будь-яку з його книг, поринаєш у чарівний світ мрій і щасливого дитинства. Втім, сам автор із сумом порівнював себе з Антоном Чеховим, бо, як і в того, дитинства у Нестайка не було. Всеволод Нестайко народився 30 січня 1930 року у невеличкому українському місті Бердичів. Кажуть, що майбутню професію Всеволоду Зіновійовичу напророкували ще у пологовому будинку. Його мати, молода викладачка мови й літератури, у перервах між переймами читала Ремарка.

Всеволод ріс життєрадісним, усміхненим, відкритим серцем і душею до світу. Перше оповідання написав у вісім років. Звичайно ж про пригоди – невеличкий твір про мисливця, що хотів вполювати африканського тигра. Написалося та й забулося. Проте доля старанно малює дороговкази – на прикладі Нестайка ще не раз переконаємося у цьому.

Коли розпочалася Друга світова війна безтурботні будні Всеволода кардинально змінилися. Стараннями НКВС чекало розставання з батьком, колишнім січовим стрільцем Зіновієм Нестайком. Почався голод, з мамою вдалося врятуватися у київських родичів. Після війни за два місяці, завдяки своїй наполегливості та гарній пам’яті, Всеволод надолужив курс дев’ятого класу. А через його проблеми із зором, українці отримали не моряка, а письменника, який все життя так і не міг розрізнити у темряві чи тумані червоного й зеленого кольорів.

Нестайко з товаришем мріяв стати моряком. Він зростав на творах Жюля Верна та Джека Лондона. Прагнув пригод та життя, сповненого емоціями, враженнями і дивовижними подорожами. Однак, лікарі порадили обрати іншу професію. Не судилося моряком. Та судилося закінчити філологічний факультет у Київському університеті імені Шевченка, працювати у журналах “Дніпро” і “Барвінок”. Редакція останнього і відкрила Україні Нестайка, надрукувавши перше оповідання для дітей.

Маючи підтримку та схвальні відгуки, вже через два роки у 1956 з’являється перша книжка – “Шурка і Шурко”. Молодому Нестайку – 26. Цього ж року його запросили завідувати редакцією видавництва дитячої літератури “Веселка”. Цим і займався цілих 30 років. Дуже любив Київ, часто ходив вулицями, спілкувався з перехожими і черпав натхнення для своїх шедеврів – “Тореадори з Васюківки”, “Незвичайні пригоди у лісовій школі”, “П’ятірка з хвостиком”, “Чудеса в Гарбузянах”, збірка п’єс “Слідство триває”… Грицько Половинка, Робінзон Кукурузо, Колько Колючка та Кося Вухань – які лише прізвиська! Звісно, на карті України ми не знайдемо Васюківки й Гарбузянів, але плавні, про які йдеться у творі, існують – то маловідома річка Удай, що тече на Полтавщині.

Сьогодні Всеволода Нестайка вивчають в українських школах, досі називаючи у числі лідерів читацьких інтересів. Кількість літературних премій і міжнародних нагород за фільми, зняті за творами Нестайка також вражає. Визнання у Мюнхені, Австралії, Болгарії. То й не дивно, бо за життя надруковано понад 2 мільйони примірників його книжок, оповідань, казок, повістей і п’єc. Логічно й те, що саме “Тореадори з Васюківки” отримали друге дихання у 2004 році із виходом авторської книги з новими епізодами. А хто дуже уважний, то впізнає Яву з Тореадорів у слідчому в книгах “Неймовірні детективи” або “Таємничий голос за спиною”. Ось така літературна спадщина. Кожне слово, абзац, речення вражає глибиною і навіть мораллю. А головне, то все – рідне, українське! Живе і самобутнє слово й після смерті автора з нами, і з перших рядків назавжди оселяється у наших серцях.

Замість епілогу. Моє знайомство з Нестайком почалося, як у багатьох, з книги “Тореодори з Васюківки”. Це були щасливі часи, коли ще не було гаджетів, Інтернету і залежності від соціальних мереж. Ми грали у шахи, нарди, ігри на свіжому повітрі, різні головоломки. І нарешті, ставши дорослою, подякую всім, хто примушував читати товстелезні книги чи газети. Найцікавіше особисто для мене було читати щось історичне чи Остапа Вишню, а ще сатиричний “Перець”.

Найцікавіше, звісно, потім обговорювати між собою. Такий собі диспут-клуб. Одного дня хтось розказав про Тореадорів, почитала – любов, як кажуть, з того моменту і на все життя. Коли поганий настрій чи щось негаразд, раджу перечитувати Нестайка – самим, з дітьми, наодинці чи вголос у дружній компанії. Гарний настрій забезпечено! Звичайно, якщо тільки ви, як і я – поціновувачі справжнього майстра слова – Всеволода Нестайка. Але єдине місце у Києві сьогодні, де всі-всі знають про існування дивовижних книжок Нестайка – ринок “Петрівка”. На жаль.

Богдан Ханенко: Для Києва – на заздрість Ермітажу

Всеволод Нестайко – дитячий письменник Божою милістю