Толерантність – свідомий вибір українців чи модний тренд сучасності?

Фото: Brave Defender
Фото: Brave Defender

Сьогодні Міжнародний День толерантності. Він був проголошений ЮНЕСКО (Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури) більше 20 років тому. Традиційно його відзначають у всьому світі 16 листопада як День неприйняття усіх форм дискримінації, недопущення геноциду, рівності людей, незалежно від віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри.

Всі ці ідеї не нові і дещо перегукуються з принципами, закладеними ще 1948 року у Загальній декларації прав людини. На прикладі лише однієї з тез “про свободу світогляду і віросповідання” зрозуміємо, що за змістом вона близька до ст. 35 Конституції України, відповідає Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права).

Читайте також: Вітаутас Буднікас: За права і свободи треба постійно боротися

Тисячоліттями цивілізації будувалися на примусі та нетерпимості, взяти хоча б нацистський чи комуністичний режими або ж рабовласницькі часи. З іншого боку, толерантність закладена у фундамент релігій, насамперед християнства. І з цих міркувань усталене тлумачення толерантності з латини (tolerantia) – “терпіння”. Основою ж цього явища є особиста свобода людини, взаємоповага та вміння цінувати права і свободи інших.

Водночас толерантність у фармакології описує зниження реакції організму на ліки. Збільшення дозування може відновити ефект, проте також може і пришвидшити звикання. До речі, один з перекладів “толерантності” – саме звикання. Якщо перенести це на суспільне життя, то варто замислитися – чи не почнемо ми за толерантністю ховати своє звикання до байдужості, до аморальних вчинків та маніпуляцій, до процесів, що відбуваються на всіх рівнях нашого суспільного життя і так далі?

Толерантність також обертається навколо понять гідності, емпатії, розуміння інших, вихованості, стриманості у діях та судженнях. Не треба забувати й про терпимість до всього, що не вписується в межі “Я-концепції”, а також про відкритість до критики, діалогу, компромісу.

Втім, практичний психолог-консультант Наталя Харитонова каже, що розповсюджена інтерпретація “толерантності” як “терпимості” неприйнятна. Насамперед толерантність – це добродійність по відношенню до іншого, повага та прийняття людей такими, якими вони є або хочуть бути. Лише прийняття навколишнього світу дає можливість бути у гармонії з самим собою та оточенням.

Чи пройде українське суспільство тест на толерантність? В будь-якому разі, зміни потрібно починати вже зараз із виховання дітей, щоб вони не намагалися бути “такими як всі”, не боялися помилятися, терпіти поразки, висловлювали свою точку зору та відстоювали власну позицію, поважаючи та не принижуючи гідності інших. І, можливо, вже за декілька років Міжнародний день толерантності стане популярніше за Геловін чи День всіх закоханих.

Марина Кондратенко для “Українського інтересу”