“Таємний щоденник Симона Петлюри”: ким насправді був отаман УНР

У Києві відбулася прем'єра стрічки "Таємний щоденник Симона Петлюри". Фото: Український інтерес/Катя Пташка

Тривалий час постать Симона Петлюри була овіяна сотнями чуток. Більшовицька влада штучно нав’язувала думку, що він – антисеміт та бандит. Багато поколінь сприймають цього борця за українську незалежність саме у негативному контексті. Проте, ким насправді був Головний отаман військ УНР, як творилася його історія, яким був його зворотній бік – розповідають автори у картині “Таємний щоденник Симона Петлюри”.

Ідея стрічки від режисера Олеся Янчука

“Моя мама була вчителькою історії, тому і я перейнявся цією наукою. Десять років тому фільм за моєї режисури “Владика Андрей” увійшов у програму Канського фестивалю. Я летів у Ніццу через Париж, і до наступного рейсу мені залишалася доба. Під час екскурсії французькою столицею ми з приятелями потрапили на вулицю Расін, де біля місцевого ресторану вбили Симона Петлюру. Мене це дуже сколихнуло зсередини. Пізніше я приїхав на інший кінофестиваль у Париж, і знову пішов на те місце. Відчував, як мене все більше притягувала ця тема, і врешті я вирішив зняти фільм”, – розповів український режисер.

Насправді як такого щоденника Петлюри у природі немає, є окремі архівні листи, документи, переписки. Але автори припустили, оскільки Петлюра був журналістом, то міг вести подібний щоденник. Саме на цій задумці розгортається сюжет стрічки.

Над сценарієм працювали три людини, але основна робота перепала для Михайла Шаєвича: “Десятки років постать Симона Петлюри освітлювалася затаврованою більшовицькою владою. Найважче – змінити свідомість людини, але ми намагалися це зробити”. Режисер стрічки теж додав, що наприкінці зйомок фільм мав дев’ять варіантів сценарію.

Новий секс-символ українського кіно?

Так, на головну роль режисер мав п’ять претендентів, проте обрав саме одесита Сергія Фролова. Для актора – це перша роль у великому метрі. “Ба більше, що це головна роль, ще й такий персонаж. Це велика відповідальність. Мене деякі навіть відмовляли від неї”, – зізнається виконавець головної ролі.

Перед початком зйомки актор провів міні-дослідницьку роботу: “На Хрещатику я знайшов брошуру про Петлюру, передивився усі перевтілення у кінематографі з 1924 року, намагався знайти літературу. Згодом зрозумів, що його зображують агресивним, дуже нервовим, і мені захотілося зробити все по-іншому. Я відштовхнувся від того, що він навчався у семінарії, мав дружину та доньку, і намагався передати цей бік його життя на екрані – любов до дитини, до сім’ї, до країни”.

Сергій Фролов. Фото: Український інтерес/Катя Пташка

Ще після оприлюднення перших трейлерів деякі критики почали називати Сергія Фролова “новим секс-символом українського кінематографу” та порівняли його з Рейфом Файнзом. Сам актор реагує на це спокійно, і жартома додає, що таке трапляється досить часто.

Актор пригадав найважчий епізод зйомок: “Ми якраз тоді знімали взимку. Пам’ятаю, як вперше одягнув ту шинель (УНР – ред.). І подумав: “Як люди взагалі жили у той час, вже не кажучи про ведення боїв”. Костюм був дуже важкий. Не уявляю, як тогочасні люди у них бігали, стріляли, їздили на конях, махали шаблею. Я одягнув це все обмундирування, і навіть не міг у ньому поворухнутися”.

На запитання “Яким особисто для нього є Симон Петлюра?”, відповів: “Для мене він залишився інтелігентом, людиною у постійних пошуках і напруженні. Здається, він перебував у постійному пошуку себе. На мою думку, йому не вистачило жорсткості у характері. Можливо він зміг би прожити довше”.

Жінка “за” чоловіком

Певно найменш дослідженими постатями у цій історії були дружина та донька Симона Петлюри. Обоє плекали до нього найтепліші та найніжніші почуття, але все життя перебували у тіні його особистості.

“У мене була місія створити родину для Симона Петлюри, про яку насправді відомого не багато. Свій персонаж я, відверто, домалювала. Поштовхом для визначення характеру героїні став епізод, коли війська Муравйова увійшли у Київ. Я згадала Майдан. Тому героїня має і мій особистий страх, і право на слабкість”, – розповідає дружини актриса Ірма Вітовська-Ванца.

Виконавиця ролі Ольги Петлюри каже, що вона була – ерудована, розумна жінка, прекрасна дружина і мама. Водночас мала тяжку долю жінки “за” чоловіком, яка обрала свій шлях і несла цей хрест до останніх днів. Наприкінці життя Ольга Петлюра залишилися на самоті, адже навіть доньку пережила на 18 років.

Чинні політики, які грають політиків минулого

У стрічці взяли участь близько 20 народних артистів України, серед них і два чинних політики – Богдан Бенюк та Євген Нищук. Вони зіграли ролі Михайла Грушевського та Володимира Винниченка.

Проте режисер чесно зізнається, що усі без винятку проходили кастинг. “Я давно їх знаю, саме як акторів. Звичайно, нова посада як держпосадовця змінила Євгена Нищука, і це природньо, адже у нього з’явилося багато відповідальності та навантажень. Водночас зайвих зусиль зіграти Винниченка йому і не довелося докладати”, – зазначив Олесь Янчук.

У Києві відбулася прем’єра стрічки “Таємний щоденник Симона Петлюри”. Фото: Український інтерес/Катя Пташка

У картині також взяли участь не професійні актори, зокрема роль секретаря у судді зіграв керівник справ Мінкульту. “Я спостерігав за ним кілька років і давно хотів залучити у свою стрічку. Для мене у художньому кіно важливо, щоб актори не грали, а жили”, – сказав режисер.

Хто такий Симон Петлюра?

Над фільмом працювала не тільки знімальна група, а й історики, зокрема головним консультантом стрічки став Володимир Сергійчук. “Я займаюся особистістю Симона Петлюри майже 30 років. Він цінував усі українські нації, адже вважав, що це допоможе розбудувати велику державу. Він не відсиджувався у кабінетах, а разом з іншими військовими був на полі бою. Петлюра ще до 1917 року зрозумів, що російський лібералізм переросте у російський шовінізм”, – розповів історик.

Під час прес-конференції Ірма Вітовська-Ванца зазначила, що навколо особистості Петлюри за радянських часів ширилося багато міфів: “Мені дуже цікава реакція глядача зі Сходу, де найбільше побутувала викривлена інформація про цю людину. Картина “Таємний щоденник Симона Петлюри” має і просвітницьку роль. Потрібно витягувати із історії такі контраверсійні постаті та воювати ними на інформаційному полі”.

Спільну думку має і режисер стрічки: “Мені здається історія повторюється. Володимир Винниченко вважав, що демократичній країні достатньо міліції, а потужна армія не потрібна. За що його дуже критикував Петлюра. У 2014 році стан української армії був нікчемним”.

Історія і справді має циклічність. Ми, як і 100 років тому, продовжуємо виборювати свою незалежність. “Росіяни вміють добре замилювати очі. Залишається одне – битися до кінця”, – говорить у стрічці Симон Петлюра. Вже незабаром фільм покажуть фактично у всіх областях України, навіть у Донецькій – Слов’янську, Маріуполі, Бахматі. Його транслюватимуть 155 українських кінотеатрів. До того ж вже заплановані прем’єри у Північній Америці, Австралії, Австрії. Проте в історії України залишається ще багато “білих плям” для нових стрічок.

Катя Пташка, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.