Суд без суддів або чи мають українці право на судовий захист

Суд без суддів або чи мають українці право на судовий захист. Фото pr.cn.court.gov.ua

Як відомо, в Україні існує три гілки влади – законодавча, виконавча та судова. Якщо щодо перших двох лишень лінивий нічого не чув, то з висвітленням діяльності третьої трохи гірше. Не те, щоб цю діяльність ніхто не описував, але більшість повідомлень про суди у нас доволі скандальні – неправосудні вироки, хабарництво, суддя Чаус з трилітровими банками доларів на городі, “засівальник” Зварич, збіглий Кірєєв…

А між тим (попри те, що все це правда), судова гілка влади має зараз куди більшу проблему. А саме – величезний дефіцит суддів. І воно б нічого, але той дефіцит боляче б’є по нас, українцях. Бо позбавляє нас одного з базових прав – доступу до правосуддя. Якщо простіше – суди настільки завалені справами, що просто не встигають їх розглядати. І ситуація, коли ваше звернення до суду буде розглянуто через півроку – сувора реальність української Феміди.

“Український інтерес” спробував розібратись в ситуації і звернувся за коментарем до тих, хто безпосередньо має справу з судами – адвокатів та діючих суддів.

“- На сьогодні, з огляду на ту судову реформу, яка триває вже кілька років, у нас все менше й менше у пересічних громадян доступу до судової влади. Величезна кількість суддів пішли у відставку з тих чи інших причин. І, як наслідок, якщо людина звертається сьогодні з позовом, то Київські суди призначають перше судове слухання у деяких випадках з відривом у кілька місяців, а у деяких – понад півроку. Хоча Цивільно-процесуальний кодекс передбачає, що з моменту надходження позовної заяви до призначення першого засідання повинно пройти не більше десяти днів. Якщо ти звернувся в листопаді, то тобі перше судове засідання призначають на березень-квітень! Людина, котра через суд намагається відновити свої права, фактично позбавлена доступу до правосуддя. Якщо, наприклад, звертається пенсіонер, який намагається відновити своє право на пенсію, то в силу отакого стану справ, він може просто не дожити до рішення суду. Бо, по-перше, перше засідання призначається через кілька місяців, а, по-друге, майже ніколи рішення на ньому не ухвалюється. Навіть якщо на нього з’явилися всі сторони, чого часто не відбувається, то суд повинен вивчити докази, вислухати сторони – це ще кілька засідань, а, значить, – кілька місяців.

Наталія Ткаченко: “Чому не спростити процедуру затвердження судді?”. Фото “Український інтерес”/Олександр Бобровський

Зараз у мене є справи, котрі до мене надійшли за наслідком того, що понад два роки по них ведеться слухання. Наприклад, про визнання договору поруки недійсним – є позовна заява, є заперечення. Справа постійно відкладається. Людина із Дніпра їздить до Києва – за місцем знаходження відповідача (банку) – уже третій рік.

Є ще гірше – у мене в провадженні мається кримінальна справа по вбивству. Справа розглядається із березня 2015 року, і це лише в суді. Якщо розрахувати період тримання під вартою обвинуваченого, то, з урахуванням “закону Савченко”, він знаходиться у СІЗО вже шостий рік. Нижня межа покарання за цією статтею – сім років. І поки справа дійде до розгляду, він вже фактично “відсидить” ці сім років. Це все пов’язано не з якимись інтригами або чим іншим – це наслідок саме перезавантаженості судів. До всього ж, КПК передбачає, що таку категорію злочинів має розглядати колегія у складі трьох суддів. За час розгляду нашої справи склад суду змінювався чотири рази. А це значить, що чотири рази розгляд справи починався з початку. Те, що людина вже фактично “пересиджує”, нікого не цікавить. Навіть якщо мій підзахисний винен, то він повинен відбувати покарання виключно за вироком суду. А вироку нема.

Нехай у відставку пішла з тих чи інших причин величезна кількість суддів. Але ж одночасно з ними пішла з роботи така сама кількість помічників, котрі є дуже кваліфікованими юристами. Чому на сьогоднішній день не спростити систему отримання статусу судді і не дозволити цим людям проходити конкурс? Щоб люди заповнювали оці вакантні посади. У нас величезна кількість людей, котрі за старим законом пройшли кваліфікаційний відбір, здали іспити, але статус судді не отримали через те, що змінилася влада, змінилися правила. Невже не можна для них спростити процедуру? Виходить парадокс – маємо величезну кількість людей, котрі готові працювати суддями і мають достатню для цього кваліфікацію і одночасно маємо шалений кадровий дефіцит суддів” – говорить адвокат Наталія Ткаченко, керуючий партнер однієї з київських юридичних компаній.

Ситуацію коментує представник Ради суддів України, суддя Харківського окружного адміністративного суду Людмила Волкова: ” – Так, дійсно навантаження на суддів велике. І великий некомлект у судах, ми розуміємо проблему. Вища кваліфікаційна комісія оголосила добір на посади суддів. Процедура конкурсного відбору вже розпочалась. Наразі відбуваються відрядження суддів до інших судів, тобто робота ведеться. Але ми розуміємо, що надзвичайно швидко проблему не можна вирішити, хоча конкурсні процедури тривають. Ми також чекаємо вирішення проблеми”.

Суддя Людмила Волкова: “Суді розуміють проблему”. Фото “Український інтерес”

Відповіді на свій запит від Вищої кваліфікаційної комісії суддів України “Український інтерес” так і не дочекався. Тому судити про їхню позицію з цього питання не беремось. Але, як свідчить сайт ВККСУ, то у 440 місцевих судах України вакантними станом на 20 листопада залишаються 1077 посад суддів. З 4325. Тобто майже 25%. Чверть. Начебто не катастрофа, хоча проблема явно є. Але це загальна цифра. А ось по деяких судах ситуація просто вражає: наприклад, Іллінецький районний суд Вінницької області має двох суддів із чотирьох; Калинівський районний (теж Вінницька область) – двох з шести необхідних; Крижопільський – одного з необхідних за штатом чотирьох… Не краще й на Волині: Іваничівський районний має за штатом 3 посади, а працює лише один суддя; Рожищенський укомплектований наполовину: за чотирьох тут працюють двоє. У Нікопольскому міськрайонному суді Дніпропетровської області при штаті у 16 суддів некомплект становить 8; у Солонянському – з чотирьох вакансій заповнено дві. Перелік можна продовжувати. Але тенденція й так зрозуміла. Цікаві можуть самі подивитись сайт ВККСУ, дані відкриті.

Втім, як говорять адвокати, цифра “дефіциту” на сайті кваліфікаційної комісії відображає не всю картину – це лише “кількість вакантних посад суддів, готових до заміщення”. Насправді картина більш сумна – нестача суддів значно більша. Так, наприклад, у Прилуцькому міськрайонному суді Чернігівської області вакантними вважаються чотири посади при 11 штатних. В той же час зараз там прийом веде всього 5 суддів. У Ніжинському тієї ж області працює троє. Штат – 10. Вакансій – 6.  По інших судах, говорять правники, картина не набагато відрізняється. Тобто цифри у 40-50 відсотків “некомплекту”, які звучать у середовищі адвокатів, мабуть, ближчі до істини. Втім, якою б не була точна цифра, результат відчувають на собі українці, котрі марно намагаються добитись справедливості через суд, як те їм гарантує Конституція.

Микола Кірєєв, “Український інтерес”