За два дні до Великодня християни відзначають Страсну П’ятницю – найскорботніший день церковного календаря, коли згадують страждання і смерть Спасителя. Цього року цей день припадає на 26 квітня.

Слово “страсть” із церковнослов’янської перекладається як страждання. Тому тиждень до Великодня називається Страсним, а всі його дні прийнято називати Великими. Кожен з них присвячений певній події, описані в Євангеліях.

У п’ятницю Христос, який був зраджений своїм учнем Юдою Іскаріотським за 30 срібних монет, був змушений постати перед судом.

“Юда ж Іскаріотський, один із Дванадцятьох, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати. А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібняків за те дати. І він став вишукувати, як би слушного часу їм видати Його”. (Мр. 14:10-11)

Прокуратор Юдеї Понтій Пілат, звинувативши його у бунті та підбурюваннях, зрештою був змушений засудити Ісуса до жорсткої страти – розп’яття.

“Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають. І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього. І вітати Його зачали: “Радій, Царю Юдейський!”. І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому. І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели, щоб розп’ясти Його. І Його привели на місце Голгофу, що значить “Череповище”. І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв. І Його розп’яли, і “поділили одежу Його, кинувши жереб про неї, хто що візьме”. Була ж третя година, як Його розп’яли”. (Мр. 15:16-25)

На утрені Великої П’ятниці читають 12 уривків з Євангелія, що оповідають про поневіряння Ісуса. Під час цього богослужіння віряни тримають у руках запалені свічки, що символізують велич Спасителя під час страждань. Щоб віск не падав на підлогу, віряни беруть із собою картонки чи цупкий папір. Свічку після служби не гасять, а несуть додому запаленою. А якщо їхати – несуть додому “страсний” вогонь у лампадці.

Це єдиний день у році, коли не правиться Служба Божа. Священнослужителі вдягають найтемніший одяг і здійснюють Вечірню з винесенням Плащаниці. Її виносять у другій половині дня. Після чого тричі обходять довкола церкви з Плащаницею, яку розгорнутою несуть за чотири кінці священики або старші парафіяни. Після обходу Плащаницю кладуть на приготований стіл посередині церкви. Віруючі приступають до Святої Плащаниці і побожно її цілують. Божий гріб прикрашають квітами і лампадками, за ним ставлять хрест без Розп’яття з полотном. Наприкінці служби читається канон про розп’яття Господнє та особливий чин відомий за назвою “Плач Пресвятої Богородиці”. Далі – відпуст Вечірньої, потім відбувається поклоніння духовенства та мирян Плащаниці.

Поклоніння Плащаниці триває два дні – до великодньої служби, тобто до пізнього вечора суботи, і за кілька хвилин до великоднього хресного ходу її вносять назад у вівтар.

У деяких храмах, переважно у Галичині, у Страсну П’ятницю замовкають дзвони. У дзвіниці чіпляють грубу дерев’яну дошку, і дзвонар двома дерев’яними молотками стукає по цій дошці, сповіщаючи людей про службу Божу. У момент виносу плащаниці діти також вистукують спеціальними ручними калатальцями.

Взагалі, у цей день люди обід не готували. Жінкам не можна прибирати, шити, а чоловікам – тесати, рубати тощо. Також не можна співати і веселитися, адже, це – день Скорботи.

Страсна П’ятниця – це, насамперед, день для молитви і внутрішніх роздумів. Кожен віруючий повинен задуматися про власне життя. Під час всього Страсного тижня заборонено відмовляти в допомозі тому, хто просить. Вважається, що в цей період з проханням до людей звертається сам Бог.

Читайте також: Митрополит Іоан: Людина була задумана не як споживач цього світу, а як співтворець Бога

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter