Жінки зі сталі. Цю гарну і розумну жінку знає вся аграрна спільнота, але хто міг би подумати, що людина з цілковито мирним світоглядом, яка була одним із ідеологів ефективності аграрного виробництва, раптом опиниться в епіцентрі подій, непов’язаних із сільським господарством і стане… апостолом вірності та ідеологом кохання на війні… 

Пароль: «люблю…»

В коханні, як і на війні, теж є позивні, а тому він – «Малий», а вона вона – «Мала», а також є паролі: «люблю тебе», «чекаю», «обнімаю». Це прозвучало впродовж останніх чотирьох місяців у її слухавці та телеграмм-каналі тисячу разів, але щоразу з відтінками інтонацій, на які не здатен жоден актор у світі, бо це говорилося серцем і писалося сльозами і кров’ю.

Наталія Зарицька
Наталія Зарицька

Розкриваємо карти: «Мала» – колишній заступник гендиректора Української аграрної конфедерації Наталія Зарицька, а зараз голова ГО «Жінки зі сталі», «Малий» – боєць полку «Азов» Богдан, який пройшов через домни та конвертори Азовсталі та потрапив в полоні разом з іншими бійцями.   

Не буду переповідати історію їхнього кохання, одразу перейду до його суті. Знаю, що воно не таке, як у мирний час, але ж яке саме? Наталя не ображається на це запитання, а пояснює спокійно, як людина, котра пізнала щось непідвладне розумінню простих смертних. Це вищий рівень кохання. Це почуття з іншого виміру. Воно в тисячу разів сильніше від пересічного, бо підсилюється близькістю смерті. Коли в тебе під боком або над головою – її холодне жало, тоді ти з усіх сил тягнешся до найвищого прояву життя – кохання.

Богдан розповідав, що хлопці в коротких перервах між обстрілами нагадували альпіністів, котрі дерлися по арматурі та обвислих уламках бетону на верхні поверхи споруд, аби вхопити хвилю зв’язку з коханими. Чим вище вилізеш, тим більше надії, що тебе почують, тим більше в тебе шансів вижити, бо всі вірять, що кохання – це оберіг.

Кожна мить, наче Всесвіт

Я дивився на неї і думав, що Богдан просто не мав права загинути, бо її кохання, як святий омофор Пресвятої Діви накриває бійця від голови до п’ят і тоді його не беруть ні кулі, ні осколки, і сам він також не має права нічого з собою заподіяти. А ще це магнітне поле, яке змушує всіх обертатися навколо, під його дію вже потрапили українські і закордонні політики та релігійні діячі, тисячі родичів полонених.

жінки зі сталі

«В своєму житті я тричі зізнавалася в коханні, але щоразу ці слова із себе витискала, бо мені дуже важко відкрити душу навіть коханому,  проте, коли ти щоразу пишеш повідомлення, як останнє, ці слова звучать по-іншому, означають набагато більше, ніж просто «кохаю». В цьому коханні кожна секунда, як остання, бо життя може в будь-який момент обірватися і на тому, і на цьому кінці. Кожна його мить вміщає більше, ніж у мирний час, можливо, це цілий Всесвіт…» – ділиться думками Наталя.  

Іще одна думка не дає спокою: як могли поєднатися дві зірки із різних Галактик? Воїн і представниця аграрної еліти. Однак коли Наталя розповіла, що вони, не змовляючись, читали в один і той же час одні і ті ж книжки: він на бойовій позиції, а вона в підвалі свого будинку під бомбами, стало ясно, що це духовна близькість, для якої космічні віддалі не мають значення.

Із розповідей Наталі поступово вимальовується його портрет. Він азовець, а це означає, що є представником військової еліти, позаяк один боєць цього полку за морально-вольовими якостями, вишколом, фізичною силою, інтелектом вартий десятьох із інших підрозділів. Сюди не брали будь-кого, а лише тих, хто прагнув всебічно розвиватися, та був готовий присвятити життя боротьбі за Україну. На першому місці – відточування духу, бо він тобі не дається від народження, його треба плекати. Для цього застосовуються самурайські, козацькі та інші духовні практики.

Побратими називали його «Воїном за межею», бо майже досягнув ступеня просвітлення. За Карлосом Кастанедою, аби вийти на такий рівень, треба пережити п’ять потрясінь, або зупинок Всесвіту, які межують зі смертю. Досконало володіє англійською та німецькою! Проштудіював всі популярні книжки з економіки та саморозвитку, шукав істину в християнстві, буддизмі, мусульманстві. Ось одне із його повідомлень: «Змінюємо базу, я тягну за собою свій візочок з книжками…Здаємося в полон, дозволили взяти найнеобхідніше, я взяв книжки…»

Дух українця живе на селі

Впродовж трьох місяців він відправив їй безліч повідомлень і в жодному немає й натяку на розпач, страх, зневіру. Натомість є холодний спокій та зневага до ворога. Але не до смерті, бо вона вже, наче хороша подруга, яка дарує вічність і тишу. Він вже не раз повторює Наталі, що в моменти, коли кістлява дивиться в очі, згадується одна і та ж місцина, від якої на душі тепліє і світліє. Мабуть, там і житиме його дух. Бо дух українця може жити лише в селі.

«Мала, коли смерть підходить близько-близько, згадується одне місце, де жила моя бабця. Як перейти через річку по Смішному мосту, побачиш окремий хутір, колись там було сім-вісім хат, зараз залишилося дві, я там часто бував у дитинстві, для мене те місце особливе, якщо будеш там сама і в нас не буде змоги сходити удвох, піди за город, в самий його кінець, там стоїть самотня береза, обніми її, прогуляйся там, пройди далі на хутір, за Смішним мостом – підйом, далі – поворот ліворуч, там ґрунтова дорога слабенька петляє повз городи 2-3 км і тоді – назад до хати, посидь біля криниці, вилізь на горище, там відкриваються дверцята з видом на город, я люблю там сидіти на сході чи заході сонця, там гарне жовте світло в цей час, Мала, я чекатиму тебе там і дам тобі знак, а зараз встану, вип’ю чаю солодкого і піду, чекаємо на їхній черговий штурм, Мала моя рідна, люблю тебе більше за життя, обіймаю…» – писав Богдан в одному із листів.

Та, що перевертає гори

Вона й до війни була енергійною, діяльною жінкою, але за останні чотири місяці, образно кажучи, перевернула гори, аби привернути увагу світових політиків, провідних гуманітарних організацій до людей із «Азовсталі». Але вийшло так, що підняла цілину проблем, які стосуються всіх полонених та зниклих безвісти на цій війні. Нагадує, роутер, який роздає навкруг хвилі надії, віри та впевненості в успіхові справи. До неї потягнулися жінки та рідні не лише бійців «Азова», але й інших військових частин. Так було засновано ГО «Жінки зі сталі».

жінки зі сталі

– Чи чекала такого від себе? – запитую.

– Життя мене ніколи не балувало і постійно надсилало квести: перший шлюб був дуже важкий, знаю, що таке насилля, вісім років боролася за життя мого батька, хворого на лімфолейкоз. І настільки втомилася від цього, що на Новий рік просила у долі спокійного, нормального життя, але, вона, мабуть, якось не так розтлумачила моє прохання, бо послала ще більший виклик і квест. Але я зустріла їх спокійно, бо під час попередніх квестів одержала гарт і зв’язки, які допомагають битися за цю найважливішу місію. Що поробиш, долі так хочеться, щоб я виборювала свою любов. «Чому Малим не дають спокійно жити?» – запитав Богдан в одному з листів. «Це для того, щоб ми цінували кожну хвилину спокою, коли ми будемо разом…» – відповіла я йому… 

Зв’язок із Богданом обірвався 17 травня. Але відомо, що він та інші азовці перебували в Оленівській колонії, яка розрахована на 700-900 чоловік, однак в цю установу втиснули 2,5 тис полонених. В камерах, які мають вміщати по шість чоловік, утримується по 22 особи, каналізація та водопровід не працюють. Тобто умови жахливі. Після пекла «Азовсталі», пекло ворожого концтабору…

Богдану та ще 215 азовцям пощастило. В результаті обміну він повернувся з полону. «Втратив 40 кг ваги, перебуває під постійним наглядом лікарів. Я щаслива…» – сказала Наталя.

Але мета її боротьби не змінилася: врятувати Богдана і зробити все можливе й неможливе для визволення решти в’язнів Оленівки.

Жінки зі сталі розуміють, що не можна дати впасти градусу уваги навколо теми «Азовсталі». Не може бути застою в акціях. А тому мало не щодня народжуються ідеї щодо проведення нових. За ініціативою однієї зі сталевих жінок, яка втратила одного сина, а інший перебуває в полоні, провели акцію «Життя за Україну», під час якої встановили 60 прапорців на Майдані на честь загиблих героїв. Тепер там їх сотні. На жаль. На черзі ще одна масштабна акція «100+ листів світові», але вже написали 400 листів.

Сформували пул волонтерів зі знанням іноземних мов, які допомагають у складанні послань, котрі адресуються лідерам держав, міжнародних організацій. Просять у них тиснути на Росію, аби вона виконувала Женевську конвенцію щодо дотримання норм міжнародного гуманітарного права. Планують провести ще кілька брифінгів, запустити в ефір та мережу соціальний ролик. Підтримують одна одну, комунікують з органами влади, розробляють алгоритми дій на різні випадки: зникнення безвісти, загибель, полон. Що робити, які документи збирати, куди звертатися.

– Ми переможемо, кохання здолає все, – говорить Наталя.

В її очах очах така сила, що кожен, хто в них дивиться, вірить, що так і буде.

Фото: Жінки зі сталі/Facebook

Олег Однороженко: Війна з Москвою триває вже 530 років

Стефан Романів: Маємо підтримувати високий рівень української хвилі у світі

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]