Є чимало прикладів, коли одна людина, громадсько-політичний діяч кардинально змінювала долю свого народу, суспільства та навіть впливала на хід світової історії. Серед таких імен можна назвати Ґанді, Манделу, Лютера Кінга, Гавела, Лі Куан Ю. Українці теж мають таких постатей, чільне місце серед них належить В’ячеславу Чорноволу. Більша частина його життя доволі терниста та все ж йому вдалося разом із однодумцями досягти головної мети – здобути незалежність України. Шанс зміцнити, зробити країну процвітаючою у нього й у нас вкрали. Він не встиг, а ми не змогли розгледіти, усвідомити, вчасно зробити свій правильний вибір. Сьогодні у дискусіях під новинами з політичного життя, розчаровані діями то однієї, то іншої влади люди часто пишуть “якби ми обрали Чорновола, все було б інакше”.

Але все може бути інакше. Бо хоч, який то не біль, що В’ячеслава Максимовича серед нас нема фізично, його думки, переконання, ідеї, пропозиції, плани – все це лишилося. Сформовані ще тоді, наративи Чорновола були прогностичними, спрямованими у майбутнє, націлене на утвердження сильної України. Вбивцям вдалося збаламутити НРУ, заплутати українців, і сьогодні ці помилки коштують дуже дорого. Зараз як ніколи на часі знову прислухатися до Чорновола, повернути на той шлях, яким він вів, усунути ті загрози, які він передбачав. Ментальна присутність Чорновола забезпечена кількома речами: 10-томником його праць, надрукованим видавництвом “Смолоскип”, численними книгами дослідників його діяльності, та завдяки всеукраїнській науковій конференції “Чорноволівські читання”.

Головним натхненником і організатором “Чорноволівських читань” є доктор історичних наук, професор Василь Деревінський. Цьогоріч 14 березня відбулася вже шоста конференція. Нині у партнерах Василя Деревінського – Міжнародний благодійний фонд В’ячеслава Чорновола, Український інститут національної пам’яті, Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної сотні – Музей Революції Гідності, Інститут історії України НАНУ й звісно ж Народний Рух, а точніше ініціативна група “Рух діє”.

“В’ячеслав Чорновіл – визначний український мислитель і діяч, однак для багатьох лишається незнаним і сьогодні. Нерідко його ідеї цитуються політиками, але не знаходять практичного втілення. Він умів спрогнозувати розвиток подій, оперативно знайти вихід зі складної ситуації. Багато висловленого ним є дуже актуальним сьогодні та потребує практичного застосування в різних сферах суспільного життя та щодо державотворення”, – каже Деревінський.

“Чорноволівські читання”, за його словами, – місце згуртування інтелектуального товариства, українства, де створюється нагальний для часу продукт і поширюється серед суспільства.

Шості читання відбулися в комфортному інфоцентрі Музею Революції Гідності в Києві. У програмі було заплановано чотири панелі: “особистість, ідеологія, державотворення”, “війна і перемога”, “права національної спільноти, людини і плюралізм” та “свобода слова і ЗМІ”. Однак не всі з 20 заявлених спікерів змогли бути присутніми, тож панелі дещо змістилися і змішалися. Загалом читання тривали близько 6 годин. За підтримки НРУ й особисто Івана Дутчака видали збірку матеріалів читань на 150 сторінках, де опубліковано 25 дослідницьких робіт.

Більшість доповідей і робіт у збірці зроблені істориками, але є серед них і ті, хто творить історію сьогодні. Наприклад, волонтерка, доброволиця Юлія Паєвська (Тайра) розповіла про феномен волонтерського руху та його значення для перемоги у війні з Росією. Це також і медійники, бо В’ячеслав Чорновіл сам був журналістом, добре розумів важливість інформаційної справи, видавав журнал “Український вісник” та газету “Час-тайм”. До слова, надзвичайно цікавим був виступ британсько-українського журналіста, дипломата ООН Богдана Нагайла. Він розповів про створення Української служби Радіо Свобода, її знакових журналістів, про принципи й стандарти роботи, а також висловив своє бачення, якою нині повинна бути інформаційна робота в Україні для досягнення єдності та перемоги. Дещо несподіваною була участь відника телеканалу “Прямий” Миколи Вересня, якого зазвичай можна побачити лише в телевізорі. Але раніш журналіст Вересень стояв поруч із Чорноволом! Він звично критикував журналістів за заробітчанство та неуцтво, з чим можна посперечатися, звісно. Але чоловік має таку думку. Утім, з чим не сперечатиметься ніхто, це з тезою, що журналістам треба дбати про рівень. Нині, на жаль, а чи на добро, для видань майстерність стоїть на першому місці, а незалежність журналіста – уже на другому. Бо незалежного, але нудного, зі слів Миколи Вересня, ніхто не слухатиме, а харизматичному брехуну повірять.

Дуже цікаві доповіді були, наприклад, про досвід руйнації тоталітарної системи – якісь методи цієї боротьби можна адаптувати й до подолання олігархічної системи. Робота про приєднання Криму до України доводить, що інтеграція півострову мала об’єктивні причини, і не була непродуманим одноосібним рішенням Хрущова. Чи є об’єктивні чинники для його повернення? Розвиток Криму як простору для життя людей неможливий без України, але як військової бази цілком можливо? Значна частина робіт стосувалася Збройних сил України. Це найгостріша тема сьогодні.

Наостанок переповім розповідь одного з гостей конференції, соратника Чорновола Валерія Асадчева. Якось він, розмовляючи з В’ячеславом Максимовичем, зазначив, що фундаментальне завдання – здобути й утвердити державність України – виконано.

“– То це вже є, он майорить прапор… – сказав тоді.
– Ні, – заперечив В’ячеславом Максимович. – Справжня державність постане тоді, коли кожна людина пов’язуватиме себе з Україною і готова принести самопожертву заради неї.
– То коли ж таке буде?
– Не раніше, ніж через три покоління”.

Три покоління це – 60 років. Ми пройшли половину. Це розумів В’ячеслав Чорновіл. Це розуміє Путін. Що на третьому поколінні зворотнього шляху не буде! Україну вже не повернути. Саме тому зараз такі відчайдушні спроби знищити українське, поки не пізно”.

Однак ці спроби приречені. Вже нинішнє покоління українців готове не лише до пожертви, але й до рішучої боротьби та націлене на перемогу. Підтримки, натхнення, настанови можна й треба шукати в словах Чорновола.

“Чому ми вважаємо важливим вивчення спадщини В’ячеслава Чорновола, його ідей, його поглядів, думок? Тому що в цій людині поєднується три важливі для України риси: він залишається для України символом, героєм, лідером. Символ єдності. Людина, яка об’єднала своєю особистістю захід і схід. Він є героєм боротьби шістдесятників. І він є лідером свого часу, лідером державотворення. Трансформація Чорновола, яка несе нам надію на те, що в Україні будуть народжуватися і нові лідери, здатні не лише відстояти її незалежність, але й розбудувати її сильною державою”, – підсумував фундатор ініціативної групи “Рух діє” Іван Дутчак.

Світлини Ольги Савенок,
Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної сотні – Музей Революції Гідності

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram