Собор Святого Петра є найбільшим храмом у Ватикані, другим у світі та безперечно найголовнішим у католицькій площині християнського світу. Собор побудували на місці, де знайшов останній прихисток апостол Петро. Саме там він і похований. Зведення тієї будівлі, яку ми сьогодні можемо побачити, розпочалося 18 квітня 1506 року.

Утім, історія цього священного місця налічує майже дві тисячі років. На початку IV століття імператор Костянтин підписав “Міланський едикт”, який дозволив людям вільно обирати свою релігію. І в 324 році на місці поховання першого Папи Римського (саме апостол Петро – перший понтифік) звели велику базиліку Святого Петра. Вона простояла понад тисячу років, доки не занепала разом з Римом. Святий престол тоді розташовувався в Авіньйоні. А після того, як папа Юлій II вирішив повернутися у Рим, одним з перших його рішень було перебудова базиліки.

Почесну місію він доручив архітектору Донато Браманте. Він отримав чітку настанову – створити такий собор, який би міг затьмарити будь-які язичницькі храми та стати найвеличнішим серед християнських соборів.

Браманте прийняв виклик, але так і не зміг побачити результати своєї роботи – через декілька років від початку роботи він помер. Його замінив Рафаель Санті.

Загалом будівництво собору тривало майже 150 років. Архітектори мінялися один за одним, а з ними і бачення того, яким має стати собор. Його форму змінювали декілька разів. До появи найголовнішого храму католиків також доклали руку Антоніо да Сангалло, Джакомо делла Порта, Карло Мадерна та, звичайно, Мікеланджело Буонарроті.

Останній встиг спроектувати колони, центральний простір собору та купол. Утім, побачити йому вдалося тільки барабан куполу, адже Мікеланджело, як і перший зодчий, помер раніше завершення будівництва. До речі, у соборі і сьогодні можна побачити геніальну скульптуру Мікеланджело – П’єта або Оплакування Христа. Це єдина скульптура, яку митець підписав.

Вона зображує Святу Діву Марію, яка тримає на колінах свого померлого сина Ісуса Христа. Усі здивувалися, чому автор зобразив Марію такою молодою. Відповідь генія проста: Божа матір не може старіти. Мікеланджело тоді було 20 років.

П'єта Мікеланджело. Фото: CC BY 2.0
П’єта Мікеланджело. Фото: CC BY 2.0

Сьогодні до храму ведуть п’ять бронзових дверей. Цікаво, що ту, яка розташована праворуч, відкривають лише один раз на 25 років – у Святий рік, напередодні Різдва. Саме тоді можна спокутувати найтяжчі гріхи. Коли Святий рік завершується, двері знову замуровують бетоном.

Після входу через інші двері погляду відкривається вівтар, навколо якого ніколи не гаснуть лампадки. Служити звідти мессу має право тільки Папа Римський. Вівтар розташований прямісінько над могилою апостола Петра. У підлозі навіть прорубили спеціальне віконце, крізь яке можна її побачити. До речі, близько п’ятидесяти років тому археологи провели розкопки, і виявилося, що там дійсно є залишки тіла віком майже дві тисячі років.

Також у соборі є катедра Святого Петра – таке собі крісло апостола, яке підтримують скульптури чотирьох Святих Отців, а над їхніми головами ширяє Святий дух.

Кафедра Святого Петра. Фото: livejournal/igor113
Кафедра Святого Петра. Фото: livejournal/igor113

Біля вівтаря розмістили бронзову скульптуру апостола Петра на папському престолі, в його руках – ключі від Раю. Зараз його права ступня майже витерта, адже за легендою, якщо потерти ногу скульптури, то святий допоможе виконати будь-яке бажання.

Собор Святого Петра також є криптою. Тут поховані всі Святі Отці, королі, а також впливові діячі католицької церкви. Цікаво, що у некрополі собору є три жіночі могили – маркграфині Матильди Тосканської, королеви Швеції Крістіни та польської принцеси Марії Клементіни Собеської.

Надгробки найвидатніших понтифіків розташовуються у самому соборі. Зокрема, у храмі можна побачити надгробок папи-миротворця Бенедикта XV (1914-1922), Івана XXIII (1958-1963), який намагався об’єднати та реформувати церкву, а також блаженного Івана Павла ІІ (1978-2005).

Окремої уваги заслуговує купол собору заввишки майже 137 метрів, а завширшки – 42. Такий розмах робить його найбільшим у світі. На склепінні куполу можна побачити зображення євангелістів з тваринами, які за “Об’явленнями” Святого Івана Богослова були поруч із Божим Престолом. Так, біля Марка – лев, Луки – віл, Івана – орел. А Матвія за руки тримає ангел, який і виводив Євангеліє.

Купол Собору Святого Петра. Фото: musei-vaticani.it
Купол Собору Святого Петра. Фото: musei-vaticani.it

Сьогодні туристи можуть піднятися на верхівку куполу. Для цього необхідно подолати 551 ступеньку. Утім, перші 230 ступеньок можна проїхати ліфтом. Спочатку підйом легкий – сходи низькі та широкі, але з кожним прольотом ступеньки зменшуються, звужуються та крутішають. Але та панорама на Рим, яка відкривається з купола Святого Петра, виправдовує усі митарства.

Площа собору перевищує 22 тисячі квадратних метрів – як три футбольні поля. Він може вмістити близько 60 тисяч людей. У 1990 році у Кот-д’Івуарі з’явився собор Діви Марії Миру, який перевершив площу італійського храму.

Утім, перевершити велич та вплив собору Святого Петра неможливо. Він – оплот католицької церкви. Тут спочиває у мирі апостол, якому Спаситель залишив ключі від Царства Небесного, і якому Він заповів церкву:

“Ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою. І ключі тобі дам від Царства Небесного”

Читайте також: Фенікс Паризької Богоматері або собор, який вижив


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.