“Сіру зону” Донбасу покажуть на Литовському телебаченні

"Сіру зону" Донбасу покажуть на Литовському телебаченні. Фото автора

Литовське телебачення у серпні покаже документальний фільм “Промберги”.

Так автор назвав український вояків, які захищають авдіївську промзону. Далі – фільм презентуватимуть в Україні.

“Український інтерес” є інформаційним партнером цього проекту й вже опублікував інтерв’ю з авторами фільму відразу ж після завершення зйомок

Більше про роботу над фільмом, про необхідність його створення та популяризації розповів автор і режисер Віктор Чернишук. Ці нотатки — не тільки своєрідний звіт за зроблену роботу про війну на Донбасі, але, можливо, невеличка допомога тим, хто теж буде розповідати про конфлікт неукраїнській аудиторії. Розповідати про цю війну треба щодня. Але я роблю наголос на слові неукраїнці. Необхідність створити документальну стрічку про війну на Сході України назріла давно. Це мав бути погляд журналістів з Литви на ті події, які хвилюють багатьох у світі.

Під час дискусій з українськими колегами, я постійно робив наголос на тому, що треба відкинути думку, мовляв, світ лягає спати і прокидається з думкою про Україну. Треба також мати на увазі, що навіть в найбільш дружніх країнах є великий прошарок людей, особливо, з кола бізнесменів, які втратили або втрачають російський ринок і звинувачують в цьому … українців. Їхні настрої можна похитнути лише мовою фактів і аргументів.

І тільки – з першоджерел. Не враховуючи цих аспектів, і не шукаючи аргументів, неможливо збудувати відвертий і плідний діалог з закордонною аудиторією. Тому темою мого фільму відразу була найменш відома для литовського чи балтійського або навіть в цілому європейського глядача проблема, яка пов’язана життям, виживанням і боротьбою людей в “сірій зоні”. Я і сам не дуже уявляв, що це таке – “сіра зона”. Поки не опинився там з мікрофоном і камерою. Здається я готувався до зйомок місяців 7-8. Перечитав купу інтерв’ю, статей українською, литовською, англійською, російською, польською.

Розмовляв з вояками ЗСУ і добробатів, які лікувалися в Литві. Консультувався з литовськими військовими. Мої друзі і колеги приносили чимало експертної літератури, яка щойно з’являлася десь в США, Британії, Німеччині, Литві, Україні або Росії. Нарешті я зрозумів, яким буде фільм, я знав, яким чином ми будемо працювати. Не знав тільки, які відповіді я отримую на мої питання. В цьому і була головна інтрига стрічки, і самого знімального процесу. Був ще один важливий момент. Щоб ще раз себе перевірити, я обрав доволі довгу і важку дорогу з Вільнюса на передову.

Автівкою разом з волонтерами литовського благодійного фонду ми проїхали всю Україну від кордону з Польщею до приміських районів Донецька. Довелося багато спілкуватися з мешканцями Львова, Києва, Кременчука, Краматорська, Авдіївки, ветеранами АТО і безумовно з діючими бійцями ЗСУ і добробату Правого Сектору.

Один з ветеранів — Максим, вже після завершення зйомок, запитав мене: “Чи почув там свист смерті?” Ці слова дали поштовх для особливості монтажу і музичного забарвлення стрічки. Я згадав, що колись чув ритуальну мелодію воїнів-ацтеків. Вона так і називалася “Death Whistle“ (“Свист смерті”). Цей твір ацтеків став головною музичною темою фільму, бо до мелодії ацтеків дуже схожа музична тема групи “ОНУКА” у творі “Світанок”.

І ще про музику.

Наприкінці фільму звучить фрагмент авторської пісні бійця АТО, захисника авдіївської Промки. Виконує аматор-вояк. Але проста пісня бійців звучить так гарно, що природньо підсумовує все, про що говорилося у фільмі. І до речі, завдяки цим музичним мотивам стрічка отримала свою назву “Промберги. Симфонія сірої зони”. “Промберги” – це захисники Промки і Авдіївки по аналогії з “кіборгами”, як називали захисників ДАП. Я вирішив не показувати у фільмі кадри, які, на наш погляд, перетинають межу людяності. Їх не можна дивитися без сліз і жаху.

Але, сподіваюся, що емоційне навантаження і без жахливих планів є доволі високим. Стрічка має тривалість 60 хвилин. Виробник — литовський національний суспільний мовник. Ефір очікується в серпні.

Паралельно з прем’єрою в Литві, запланована низка презентацій в Україні, головна з яких — в зоні АТО. Сподіваюся виправдав довіру героїв стрічки, які поділилися своїми думками і враженнями про події і дали оцінку агресії Росії. Коротку презентацію фільму можна подивитись тут

Віктор Чернишук, автор і режисер фільму, спеціально для “Українського інтересу”