У постійних пошуках свого щастя, ми часто забуваємо про дрібні, але важливі речі. Наприклад, ви помітили, що Місяць сходить тепер о 17-й годині, тому на небі красується два світила? Або ви побачили, як прекрасно цвітуть каштани? А чи зупинялися ви, щоб подивитись, яким чарівним є місто навесні?

Ні. Я бачу вас таких “бігаючих за щастям” тисячі вдень. Ви стрімко залітаєте у метро і так само стрімко з нього вилітаєте. Швидкий темп міста тільки й провокує до цього. Тому життя не йде разом з вами, а проходить повз.

Дорослі люблять гнатися за поняттям “мушу” і майже ніколи – “можу”. Проте, власне в останньому і приховується секрет того, за чим ви бігаєте. Пам’ятаєте, як у дитинстві вихователька у дитячому садочку казала, що ви гарно малюєте, чи співаєте, чи розповідаєте вірші, або ж будуєте “замки” з конструктору. Тільки от дитяча мрія стати артистом/архітектором/художником/поетом розбилась у бетонні стіни дорослості. Здмухніть шар пилу з цих спогадів та поверніться у той час.

Перші прояви таланту в людини фіксуються у дитячі роки. Нажаль, в Україні є високий рівень сімей з одним або двома батьками, які перебувають на заробітках за кордоном. Чоловік і жінка їдуть за межі країни у пошуках більшого прибутку та покидають своїх дітей ще маленькими на бабусь та дідусів. Звичайно, вони керуються благими цілями та хорошою перспективою для своїх первістків, але не усвідомлюють, як це впливає на психіку дитини.

Не завжди старше покоління стає авторитетом для дитини, яким могли бути мама і тато. Часто ці діти – інтроверти та соціопати. У кращому випадку, вони знайдуть улюблене заняття (малювання, музика, програмування), щоб виливати у це русло свої накопичені емоції. У гіршому – діти попадуть під вплив “поганої компанії” та закінчать у виправній колонії. Бабусі та дідусі стараються насадити “молодій голові” старі правила, які не діють у світі динамічних змін. Тому засліплені лише своїми цілями, вони не бачать справжніх талантів у дитини.

Повернемося до питання: “Що в дитинстві вам подобалося та вдавалося найкраще”. З розповідей моїх рідних, я була ще тим малим артистом. Талант проявився до того, як я почала говорити. Наприклад, я не рачкувала, як всі дітки, а стрибала на “м’якій частині”. Потім, як тільки звуки почали складатися в слова, я влаштовувала рідним музичні концерти, які досі згадуються на сімейних зустрічах. Також у дитинстві, я любила кулінарити, хоч і мої “шедеври” були з піску та землі.

Вже у свідомому віці, я не забула про свої здібності і лиш продовжила їх розвивати. На другому курсі університету вперше задекламувала власні вірші на центральній площі рідного міста. Після такого старту були численні виступи на різних творчих заходах. Як виявилося, тексти – це моє. Тому, я поєднала приємне з корисним – пішла в журналістику. Пригадаю вислів Конфуція: “Обери роботу до душі, і тобі не доведеться працювати жодного дня”. Додам від себе, можна займатись улюбленою справою, отримувати високу зарплатню і, водночас, задоволення від того, що ти робиш.

Ми боїмося вийти із зони комфорту та оцінити власні можливості. Якщо ви прокидаєтеся вранці і вже ненавидите цей світ – змінюйте це. Життя має термін придатності, можна не помітити, як він закінчиться. Пам’ятайте, коли ви станете на “свою стежку”, щастя саме прийде по ній до вас.

Фото: Pixabay

Заморська квітка з українською душею

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram