Щодо приведення системи управління українським безпековим сектором до стандартів НАТО з’явилися конкретні дії – у Верховній Раді зареєстрували президентський законопроект про національну безпеку.

До речі, під час недавньої великої прес-конференції президент Петро Порошенко окремо акцентував увагу на тому, що дана законодавча ініціатива носить виключно стратегічний та фундаментальний характер. Однак, на відміну від багатьох інших заяв, що пролунали в “Мистецькому Арсеналі”, саме ця не викликала особливої критики навіть від запеклих опонентів. Тож, цей проект слід аналізувати як документ, що обов’язково набуде чинності найближчим часом. Тобто сприймати його як нову реальність.

Домашнє завдання від НАТО

Мета законопроекту про нацбезпеку – визначити механізми керівництва у сфері національної безпеки та оборони, унормувати структуру, склад цього сектору, а також систему управління, координації та взаємодії його органів. Окрім того, потрібно удосконалити стратегічне планування для забезпечення цивільно-демократичного контролю над органами та формуваннями сектору безпеки й оборони. Інакше кажучи, йдеться про системне реформування оборонної сфери задля змістовної інтеграції України в європейський політичний, економічний, безпековий та правовий простір, що дозволить нашій країні реально претендувати на членство і в НАТО, і в Євросоюзі.

Варто згадати, що понад рік на будь-якій зустрічі українських офіційних осіб із представниками Північноатлантичного альянсу ця тема завжди піднімалася як номер один. Щодо необхідності ухвалення нового закону про нацбезпеку (до розробки якого активно долучилися провідні експерти НАТО) не втомлювалися повторювати Києву як в американському Держдепі, так і в Пентагоні. Очільник останнього – Джеймс Меттіс особисто та неодноразово закликав якнайшвидше виконувати нововведення проекту в українському законодавчому полі.

Здавалося б, це ж просто папір, але на Заході прийнято підходити до справжнього реформування комплексно, починаючи із незворотного накреслення чіткого плану дій. Тому, між іншим, ці підходи в спільних напрацюваннях із нашими партнерами та союзниками цілком можна поширити не лише на безпекову сферу, а й на інші актуальні напрямки українських реформ.

Даний законопроект розкладає все по поличках, як це і є в кожній країні НАТО. Зокрема регламентується, що загрози нацбезпеці та відповідні пріоритети державної політики у цій сфері визначаються кількома базовими стратегіями. Їх схвалює РНБО – Стратегія національної безпеки, Стратегія воєнної безпеки, Стратегія громадської безпеки та цивільного захисту, Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу, Стратегія кібербезпеки та Національна розвідувальна програма. У документі нарешті сформульована основа основ – сектор безпеки та оборони має 4 взаємопов’язані складові: сили безпеки, сили оборони, оборонно-промисловий комплекс, громадяни й громадські об’єднання, які добровільно беруть участь у гарантуванні національної безпеки.

Новий підхід до силовиків

Практично законопроект містить цілу низку нововведень, які стосуються зрозумілішого функціонування силових органів та їхньої міжвідомчої взаємодії. Так, СБУ стане державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, зберігатиме свою автономність та буде де-юре і де-факто виведена із підпорядкування Об’єднаному оперативному штабу ЗСУ.

Щодо останнього, то він набуватиме статусу органа управління міжвидовими та міжвідомчими угрупованнями військ під час управління окремими операціями, як, приміром, чинна АТО на Донбасі. Також штаб матиме свого окремого керівника, який буде підпорядкований не лише президенту, але й головнокомандувачу ЗСУ.

Між іншим, посада головнокомандувача та начальника Генштабу розділяється: перший стане найвищою військовою посадовою особою в країні та здійснюватиме керівництво армією через другого, а територіальною обороною – напряму. Однак положення щодо головнокомандувача та Генштабу ЗСУ наберуть чинності лише з 2021 року.

Ще більші зміни чекають на керівництво Міноборони, адже з 1 січня 2019 року і міністр, і всі його заступники призначатимуться із числа цивільних осіб. Отже, нинішній керівник відомства, генерал армії Степан Полторак змушений буде передати свої справи комусь із цивільних. Така ж доля спіткає і його заступників – генерал-лейтенантів Ігоря Павловського й Анатолія Петренка та генерал-майора Олега Шевчука. А от ця необхідна ротація, що є головним принципом країн НАТО, не торкнеться першого заступника міністра оборони Івана Руснака. Бо наразі він – генерал-полковник запасу, тобто офіційно Руснак звільнений з лав ЗСУ.

Не омине уніфікацію своїх повноважень і секретар Радбезу Олександр Турчинов. Зараз він координує виконання рішень РНБО центральними та місцевими органами влади у сферах держбезпеки, правоохоронної діяльності та боротьби з корупцією. Новий законопроект прибирає перелік цих сфер та робить наголос виключно на контролі за рішеннями, що введені в дію указами президента.

Стимул для інвестицій в оборонку та кібербезпеку

У документі зазначено, що Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу – основа для підготовки відповідних державних програм. Утім, тут додана одна важлива річ – реалізація цієї стратегії здійснюється на основі національного, економічного та інтелектуального потенціалу з використанням механізмів державно-приватного партнерства, а також із залученням міжнародної консультативної, фінансової й матеріально-технічної допомоги. Тобто йдеться про залучення приватних компаній до розбудови вітчизняної “оборонки”. Водночас конкурувати за держзамовлення будуть не лише українські, а й іноземні інвестори.

Аналогічний принцип державно-приватного партнерства має бути прописаний і в Стратегії кібербезпеки. Це дозволить світовим лідерам високоінтелектуального профілю брати участь у кіберзахисті державних ресурсів та критичної інфраструктури. А це вже не просто віртуальна, а більш ніж реальна відповідь України на різноманітні атаки російських ФСБ-хакерів у кібервійні, з якими ми дійсно перебуваємо на передовій.

З огляду на відсутність негативної реакції суспільства на дану ініціативу Порошенка, є всі підстави сподіватись, що ухвалення законопроекту про нацбезпеку не затягне у вир політичної боротьби. Натомість необхідний процес пройде в стислі терміни та за підтримки як правлячої коаліції, так і патріотичної опозиції. Зрештою, робота над цим новим законом може стати прикладом того, що, коли справа стосується дійсно базових речей української державності – наш недосконалий політикум здатний таки демонструвати спільну позицію.

Володимир Степаненко, спеціально для “Українського інтересу”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram