Прем’єр-міністр України Олексій Гончарук запевняє, що з 1 лютого 2020 року в країні запрацює програма кредитування для малого та мікробізнесу “Повертайся та залишайся”. Така прониклива назва вказує на те, що програма спрямована здебільшого на українських заробітчан, а її ініціатором називають президента України Володимира Зеленського, який завдяки доступним кредитам сподівається повернути українців додому.

Ініціатива розумна, однак її успіх чи провал треба прогнозувати, провівши порівняльний аналіз умов кредитування в Україні та тій самій Польщі, де перебуває переважна більшість гастарбайтерів, яких має намір повернути українська влада. Це понад мільйон наших співвітчизників, які там постійно працюють. Що їм, у разі бажання зайнятися власним бізнесом, пропонуватиме нова українська програма, а що вже зараз пропонують типові польські програми кредитування малого та мікробізнесу?

Отже, програма “Повертайся та залишайся” пропонуватиме кредит у розмірі до 1,5 мільйона гривень за ставкою від 5% до 9% і періодом погашення до п’яти років.

Аналогічні польські програми: “Кредит для мікропідприємств” – до 100 тисяч злотих (або 0,62 мільйона гривень) за ставкою від 0,94% до семи років і “Великий кредит” – до 2 мільйонів злотих (12,45 мільйона гривень) за ставкою від 0,94% до 10 років.

Як бачимо, українська програма виявиться неконкурентною в частині ставок і термінів кредитування. Влада, яка розцінює значно нижчі від звичайних українських ставки та довші терміни як надзвичайно вигідні пропозиції, не помічає, що для людей, які облаштувалися в Польщі, вони абсолютно не цікаві.

Засмучує й те, що крім програми кредитування, намір повернути українців влада не підкріплює жодними комплексними рішеннями. Наприклад, для спрощення умов ведення бізнесу в Україні. Польща й тут не стоїть на місці: для малого бізнесу поступово вводяться все суттєвіші преференції.

Візьмемо рейтинг Всесвітнього банку Doing Business, про який люблять говорити чиновники. Цей рейтинг оцінює 11 різних сфер, однією з яких є розділ про те, наскільки легко відкрити бізнес у країні (starting a business). У Doing Business за 2020 рік Україна посідає 64 місце в загальному рейтингу, а в розділі про відкриття бізнесу – аж 61 місце. Варто зазначити, що рейтинги наших найближчих сусідів і теж пострадянських країн у цій сфері значно вищі: Білорусь на 30 місці, Казахстан – на 22-му, а Молдова взагалі на 13 місці.

Вже ніхто й не згадує, що п’ять років тому – на початку 2015 року була презентована програма під назвою “Стратегія сталого розвитку “Україна-2020”. У цьому документі декларується, що до 2020 року в рейтингу Doing Business Україна займе місце серед перших 30 позицій. І ось 2020 рік настав, наше скромне місце в рейтингу відоме, а ми видаємо чергову програму, яка, на жаль, приречена програти тим програмам підтримки бізнесу, які діють в інших країнах.

Що треба для прориву країні, яка, на відміну від західних сусідів – також колишніх країн соціалістичного табору, тупцює на місці, починаючи з самого 1991 року?

Незважаючи на різні стартові умови й економічні зв’язки усіх цих країн, у своєму звіті “25 років трансформації: посткомуністична Європа і МВФ” Міжнародний валютний фонд знайшов чотири загальні ключові складові успішного реформування.

Отже, це, за визначенням МВФ: External support – зовнішня фінансова підтримка; Magnet Europe – магнетизм Європи; Smart strategies – розумні стратегії; і головне – Great People – великі люди.

Україна ніколи не мала проблем лише з першою складовою. І МВФ, і Захід загалом завжди охоче підтримували нас фінансово.

Що стосується другого фактору – Магнетизму Європи, тобто тяжіння до асоціації з Євросоюзом, то він чітко окреслився лише в останні роки. Багатовекторність не пройшла безслідно.

А ось третій і четвертий фактори Україну зовсім оминули. Держава ніколи, починаючи з 1991 року, не пропонувала розумних стратегій як ефективного комплексу реформ. Реформи розпочинаються й згасають самі собою. Згадана “Стратегія сталого розвитку “Україна-2020” – це звичайна президентська декларація, яка являє собою лише перелік цілей, напрямів і пріоритетів розвитку країни, а також показники досягнення цих цілей. На які, зрештою, ніхто не звертав уваги одразу після гучної презентації документа, а ближче до наступних виборів, то й взагалі їх воліли забути.

Визначення Great People (великі люди) МВФ застосовує у тих випадках, коли на чолі реформ перебували відомі економісти рівня Лешека Бальцеровича в тій же Польщі. Не було у нас і таких.

Хоча сам Бальцерович, до речі, у 2016 році заїжджав попрацювати в Україні радником президента, його представником у Кабінеті міністрів і співголовою групи міжнародних радників по підтримці реформ в Україні. Довго його не було чути, а рівно через рік польський реформатор розірвав контракт і мовчки відбув на батьківщину. А ми хочемо, щоб звідти поверталися.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram