26-ту річницю з дня проголошення своєї незалежності Україна вперше відзначатиме в атмосфері особливої й демонстративної підтримки нашого суверенітету та територіальної цілісності з боку найбільших союзників. Причому відбуватиметься це в саму кульмінацію державного свята – під час військового параду на честь Дня Незалежності у Києві, безпосередньо на центральній вулиці столиці – Хрещатику.

Антураж парадних розрахунків

Перед киянами та гостями міста прокрокують не лише кілька тисяч українських воїнів зі всіх ключових підрозділів Збройних Сил, Нацгвардії та інших військових формувань. Вперше у параді візьмуть участь парадні розрахунки і прапороносні групи з десяти країн-партнерів, вісім з яких – члени НАТО. А саме: з Великої Британії, Грузії, Естонії, Канади, Латвії, Литви, Молдови, Румунії, США та Чорногорії.

Більше того – міністри оборони цих країн, а також, що важливо, й Туреччини – будуть уважно за цим спостерігати з трибуни на київському Майдані, оглядаючи як вміння військовослужбовців крокувати, так і близько 70 одиниць української військової техніки, з яких понад третина буде представлена абсолютно новими зразками. Серед поважних гостей важливе місце, звісно, посідатиме керівник американського оборонного відомства Джеймс Меттіс, котрий як раз 24 серпня у Києві завершить своє перше на посаді глави Пентагону світове турне країнами головних на сьогодні зовнішньополітичних і безпекових інтересів Вашингтона.

Однак, якщо відвідини Меттісом Йорданії, Іраку та Туреччини стосуються переважно актуальних питань спільної боротьби із “Ісламською державою”, то його візит в Україну в такий знаковий день є потужним сигналом у відповідь на поточну агресивну політику путінської Росії, загрози та виклики якої для США фактично увійшли в один ряд із ІДІЛ. Разом з тим приїзд очільника Пентагону до Києва матиме не лише виключно демонстративний, але й суто практичний характер, адже в українсько-американському військово-технічному співробітництві намічається справжнісінький перелом, котрий неабияк може посилити позиції нашої армії на донбаському фронті у війні з Росією.

А практична безрезультатність недавньої мінської зустрічі помічника президента РФ Владислава Суркова із спецпредставником США по Україні Куртом Волкером лише каталізує процес майбутнього надання ЗСУ американської летальної зброї. Між іншим, останній з перших вуст розповість всі деталі цих безплідних переговорів вже у Києві, приєднавшись до високих гостей Дня Незалежності України.

Презентація Антипутінської коаліції

Всім добре відома слабкість хазяїна Кремля до всілякої символічності – на Путіна завжди справляють враження гарно підверстовані під поточний момент історичні паралелі і демонстративні сигнали від противника, та й він сам часто-густо не гребує відзначатися цілком зрозумілими багатьом ідеологічними натяками та символізмами. Три роки тому саме на День Незалежності Україна на собі відчула всі “принади” таких путінських нахилів, коли напередодні та під час нашого державного свята українсько-російський кордон, вже майже не ховаючись, перетнули регулярні частини армії Росії. Тоді виключно ЗС РФ влаштували трагедію під Іловайськом й зупинили переможну ходу українських сил АТО із звільнення всієї Донеччини та Луганщини від російських бойовиків фейкових “ДНР” і “ЛНР”.

Цього року, зважаючи на серйозну концентрацію російських військ поблизу кордону України по всій лінії від Брянська до Ростова-на-Дону, а також військових навчань російської армії у Білорусі у вересні під назвою “Захід-2017”, загроза чергової путінської військової авантюри зросла до “червоної зони”. Відтак присутність на святкуваннях у Києві Меттіса та ще десятка керівників оборонних відомств переважно країн-членів Північноатлантичного Альянсу апріорі подіяло на Кремль як своєрідне “заспокійливе” та виводило нинішній День Незалежності України в цілком безпечне русло, перш за все, для всіх українців.

Ще один важливий момент цьогорічного формату військового параду на київському Хрещатику також полягає у здебільшого символічній площині, але це вже гра не “від оборони”, а “на атаку”. Де-факто 24 серпня 2017 року у Києві на Майдані буде презентована широка Антипутінська коаліція, і саме в країні, яка є форпостом боротьби із будь-якими проявами російської агресії – як прямими, так і завуальованими під так звану “гібридність”. А безпосередня присутність на цій своєрідній презентації керівників військових міністерств 12 країн (включно із міністром оборони України Степаном Полтораком) наочно демонструє Москві, по-перше, всю серйозність суто військової складової цього неофіційного поки що об’єднання, та, по-друге, сам показовий склад його учасників.

І це не лише Грузія та Молдова, частина територій яких, як і у випадку з Україною, наразі окупована Росією. Та не тільки країни Балтії, Польща та Румунія, що мають власний гіркий досвід присутності у себе чобота російської воєнщини. Йдеться і про свіжого члена НАТО на Балканах Чорногорію, котра останнім часом зіткнулася із цілою низкою небезпечних кремлівських провокацій, і про Туреччину, з чиїм президентом Реджепом Таїпом Ердоганом Путін, як тепер наочно це видно, так і не зміг налагодити відносини. Зрештою, нова Антипутінська коаліція реально формується за контурами міфічного ще вчора Міжмор’я – в трикутнику між Адріатичним, Балтійським та Чорним морями. Із залученням до цього геополітичного проекту стримування експансіоністських намірів Росії станового хребта євроатлантичного безпекового простору – ядерних держав Британії та США.

Воєнний порядок денний

Вже 22 серпня, зустрічаючись у Вільнюсі з керівництвом Литви щодо врегулювання конфлікту на українському Донбасі, спецпредставник Вашингтону з цього питання Волкер особливо наголосив на тому, що російська агресія проти нашої країни є викликом не тільки для України, але й ризиками для всієї Європи. І це наступного дня після його перемовин на “нейтральній території” у Мінську із путінським помічником та куратором квазідержаних утворень на окупованій частині Донбасу Сурковим. Таким чином, стала остаточно зрозумілою відсутність будь-яких зрушень після мінського рандеву, що, і за сурковським визначенням, пройшло “чесно, серйозно, без ілюзій та упередженості”. Тобто, в перекладі з дипломатичної мови на людську, завершилося фактично нічим.

Того ж дня свою риску під поточним станом діалогу із Москвою підвів глава Пентагону Меттіс, ще не прибувши до Києва. Він вчергове закликав світ продовжити тиск на Росію, сконцентрувавшись на трьох досі так і не виконаних Кремлем вимогах – негайне припинення вогню, відведення важкого озброєння та безперешкодний доступ спостерігачів ОБСЄ в зону конфлікту на Донбасі. Паралельно в Україні Петро Порошенко виступив з двома важливими заявами. По-перше, питання миротворчої місії ООН та військової місії ОБСЄ він має намір актуалізувати у своєму виступі на сесії Генасамблеї  ООН, що відбудеться наступного місяця. А, по-друге, Президент доручив українському МЗС ініціювати розгляд непричетності України до ядерної програми Північної Кореї на засіданні Радбезу ООН вже найближчим часом.

До речі, сам нинішній приїзд Меттіса до Києва означає, зокрема, й те, що розтиражований у The New York Times скандал про нібито наявність стосунку дніпровського держпідприємства “Південмаш” до створення балістичних ракет північнокорейським режимом Кім Чен Ина повністю проігнорований офіційним Вашингтоном. Власне, “рука Кремля” за цим ракетним скандалом була помітна дуже багатьом включно із його головною метою – зірвати перемовини в питанні надання Україні американської летальної зброї. Тому український візит глави Пентагону може якраз свідчити про вихід переговорного процесу щодо “джавелінів” та інших сучасних видів озброєнь виробництва США на фінішну пряму.

Навіть якщо інсайдерська інформація, що зараз буквально лізе зі всіх щілин, про надання українській армії американської зброї оборонного характеру (в т. ч. й протитанкове озброєння) не підтвердиться, на зустрічі Меттіса із Порошенком та Полтораком майже на 100% буде домовлено про спрощення доступу України до ринку зброї США, а також про створення можливостей для спільного виробництва нині недостатніх для ЗСУ компонентів озброєнь. І це в тій же сучасній парадигмі актуально стратегії Вашингтону, просто менш жирними мазками. Адже стратегічно ворог Америки вже визначений, і він такий же, як і України – клептократичний і агресивний режим Путіна в Росії. Так що варіативними можуть бути лише певні тактичні підходи, котрі остаточно проявляться саме під час візиту глави Пентагону до Києва.

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Інформаційний фронт, знання – це важливо. Приватбанк 5457 0822 9082 5491 Монобанк 4441 1144 0359 2361 PayPal – [email protected]