Поки в Україні тривають політичні канікули, у США відбувається найгучніший судовий процес як мінімум останнього десятиріччя, який напряму стосується і нашої країни. Йдеться про суд у невеликому місті Александрія, розташованому в штаті Вірджинія всього за 10 кілометрів від Вашингтона, над відомим американським лобістом й політконсультантом, 69-річним Полом Манафортом. Цей процес щодо його “неполітичних” звинувачень у відмиванні грошей, несплаті податків та інших фінансових махінаціях розпочався 31 липня. Прокурори вже опитали в залі суду 27 свідків у справі, адвокати не викликали жодного зі свого боку, а сам Манафорт відмовився і від надання власних свідчень, і від останнього слова. Відтак вже 16 серпня журі із 12-ти присяжних пішло в дорадчу кімнату для винесення свого вердикту.

Міцний гачок для Трампа

Між іншим, даний прецедентний суд над екс-керівником виборчого штабу Дональда Трампа є лише першим та виступає своєрідною прелюдією перед другим, що розпочнеться в середині вересня вже в самому Вашингтоні. Наступний етап засудження ще недавно абсолютно непотопляємого Манафорта буде присвячений безпосередньо тому, чим вже понад рік займається спецпрокурор США Роберт Мюллер – розслідуванню втручання Росії в американські вибори у 2016 році. А це більше турбує як політикум Америки, так і простих американців, ніж скандальна діяльність любителя консультувати різноманітних диктаторів та всіляких одіозних персон третього світу, які роками справно надсилали йому мільйони на таємні офшори.

Утім, за своєрідною американською традицією, коли того ж гангстера Аль Капоне взяли не за численні вбивства та всім відомі прояви бандитизму, а за ухиляння від сплати податку на прибуток, у випадку з Манафортом його суто банківські махінації стануть для нього “першою ластівкою” розплати за все. І за свою неперебірливість з клієнтами, і за відверте нехтування західними цінностями, цивілізованими принципами та політичною мораллю. Як зазначив на суді в Александрії найдосвідченіший прокурор Грег Андерс, “цей судовий процес про суцільну брехню”. Але у другому судовому розгляді діло вже буде не стільки у Манафорті, який так чи інакше проведе останні дні свого життя в буцегарні (за прогнозами, йому загалом впаяють від 80-ти до 305-ти років ув’язнення), скільки в реальній загрозі імпічменту діючому американському президентові.

Особливо коли в суді буде доведено хоча б один із багатьох епізодів зумисної співпраці штабу Трампа із режимом Путіна та його чекістськими посіпаками, про що вже не один рік пишуть провідні американські ЗМІ у своїх численних журналістських розслідуваннях. Наприклад, якщо навіть просто підтвердиться факт зустрічі Манафорта в компанії сина Трампа Дональда-молодшого та зятя Джареда Кушнера із російським адвокатом Наталією Весельницькою, щоб нібито отримати від неї компромат на Гілларі Клінтон, господарю Білого дому буде явно непереливки.

Однак, скоріше за все, за допомогою суду над Манафортом американський істеблішмент буде тримати непередбаченого та схильного до нерозумних експромтів Трампа на міцному гачку аж до кінця його президентської каденції, що, до речі, загалом відповідає українським інтересам. Приміром, це цілком може стосуватися замість дарувань гельсінських посмішок хазяїну Кремля ухвалення без зволікань та швидке впровадження в життя вже зареєстрованого впливовими сенаторами законопроекту щодо нових санкцій проти Росії.

А під його роздачу підпадають не лише політики та олігархи, що сприяють “незаконній та корумпованій діяльності від імені президента РФ Путіна” (це ми вже досить давно маємо із так званою “кремлівською доповіддю”), але й зобов’язує Трампа застосувати санкції до компаній, що інвестують в енергетичні проекти за межами Росії, якщо такий проект пов’язаний з російським урядом або сума його перевищує 250 мільйонів доларів (привіт “Північному потоку-2”). Вищенаведенним законопроектом також передбачаються примусові заходи щодо суб’єктів, які “продають, орендують або надають РФ товари, послуги, технології, фінансування або підтримку” на суму один мільйон доларів і більше або суму, що перевищує п’ять мільйонів доларів протягом року. Тобто будь-які мало-мальськи значимі стосунки з Москвою будь-ким у світі будуть надовго припинені, і каталізатором цього процесу щодо остаточного перетворення Росії в “токсичну державу” вже став суд над Манафортом.

Як злили гуру “чорних” політтехнологій

Взагалі-то це – важливий урок не тільки для Трампа (він уже вляпався по самі вуха і навряд чи вийде сухим із цього манафортового бруду), а й для всіх американських політиків на майбутнє. Адже всі прекрасно знали, хто такий політтехнолог Манафорт, який за свою кар’єру дійсно консультував всіх без винятку кандидатів у президенти США від республіканців за останні 40 років. Його клієнтами були і невдахи у своїх кампаніях Джеральд Форд, Боба Доул та Джон Маккейн, і успішні Рональд Рейган, Джордж Буш-старший та Джордж Буш-молодший, а також, звісно, нинішній володар головного крісла в Овальному кабінеті.

Проте Манафорт ніколи не гребував “заокеанськими ліваками”, більше того, його робота із відбілювання іміджу найгірших диктаторів та корупціонерів світу стала для нього справжньою візитівкою. Чого тільки варте лобіювання Манафортом за грубі гроші інтересів президента-диктатора Філіппін Фердинанда Маркоса, узурпатора Заїру (нині Демократична республіка Конго) Мобуту Сесе Секо або лідера ангольської кровожерливої партії УНІТА Жонаса Савімбі. Звідти, певно, і недешева куртка Манафорта із шкіри крокодила, і аналогічний предмет одягу зі страуса.

У цій компанії наш Янукович (у нього із страуса були лише черевики) мав вигляд такого собі аскета-інтелігента. При цьому американський гуру “чорних” політтехнологій дійсно прислужився йому на славу. Зокрема, саме Манафорт порадив регіоналам активно використовувати тему розколу України, максимально підкреслюючи всілякі регіональні, етнічні та мовні особливості у нашій країні, особливо акцентуючи на “безправ’ї” мешканців Донбасу та всього українського південного сходу. Чого вартували нам такі політичні консультації у 2014-му, всі ми чудово знаємо.

Хоча саме за українську ниточку й потягнули Манафорта на суді, а злив його з потрухами колишній головний помічник Рік Гейтс, а бухгалтери Сінтія Лапорта, Філіп Айліфф та інші лише підлили олію у вогонь. Серед іншого, стало відомо, що щедрі Янукович і компанія заплатили американському лобісту за послуги 60 мільйонів доларів, а Манафорт задекларував лише 14. У цілому Гейтс як багатолітня “права рука” політтехнолога, який погодився співпрацювати зі слідством, зізнався в суді багато в чому. І у тому, що Манафорт здійснював податкові та банківські махінації з коштами, отриманими на рахунки контрольованих ним 15 компаній-прокладок за кордоном, здебільшого на Кіпрі, і в тому, що сам украв у шефа сотні тисяч доларів, користуючись доступом до його іноземних рахунків.

А також згадав всіх поіменно, з ким в Україні вони мали справу, де крім Януковича фігурував на головних позиціях Рінат Ахметов, а далі по списку Борис Колесников, Сергій Тигипко, Андрій Клюєв, Володимир Рибак, Сергій Льовочкін, Костянтин Грищенко та навіть Інна Богословська. Окрім цього, Гейтс докладно розповів про схему із відбілювання Януковича у справі Юлії Тимошенко, чиє ув’язнення викликало невдоволення в адміністрації Барака Обами. Нарешті, вже у 2014 році, за словам ключового свідка, Манафорт, консультуючи “Оппоблок”, мав плани налагодити співробітництво з олігархом Віктором Пінчуком та кимось із адміністрації президента Петра Порошенка, але з останніми щось не зрослося.

Очевидно, що вже виявлені у суді зв’язки Манафорта із представниками нашого політбомонду та конкретика його роботи на них матимуть неабияке значення під час прийдешнього великого передвиборчого циклу в Україні. Прізвище цього американця та отримані Александрійським судом свідчення проти нього будуть активно використовуватися у політичній боротьбі багатьма гравцями. До того ж є ймовірність виходу на нові горизонти дещо сповільненої справи НАБУ щодо “чорної бухгалтерії Партії регіонів”, що може негативно позначитися не стільки на самих екс-регіоналах, скільки на деяких полум’яних борцях із режимом Януковича. І це, до речі, теж піде лише на користь українській демократії.

Володимир Степаненко, спеціально для “Українського інтересу”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram