Що буде після АТО

Володимир Степаненко. Що буде після АТО. Фото: REUTERS/Oleksandr Klymenko

Потрібно завершити антитерористичну операцію та перейти до нового формату захисту України від гібридної війни, яку веде Росія. Така нещодавня заява секретаря Ради національної безпеки і оборони Олександра Турчинова приголомшила багатьох, яким одразу здалося, що керівництво країни тепер готується до введення воєнного стану. Втім, незабаром всі крапки над і розставив президент та, власне, голова РНБО Петро Порошенко, за чиїм дорученням й ознайомлював Турчинов широку громадськість з актуальними планами щодо кінця АТО.

Як виявилося, йдеться не більше, але і не менше про законодавчу ініціативу Банкової щодо реінтеграції Донбасу, який передбачатиме низку заходів із повернення окупованих територій України. А також після формального скасування антитерористичної операції надасть юридичне право українським військовим продовжувати адекватно діяти в умовах російської агресії, яка й так триває за фактом. При цьому, якщо подивитися більш уважно, такий новий формат дійсно дозволить українській владі одночасно вирішити цілу низку завдань як у внутрішній політиці, та і на міжнародній арені, де для Києва може невдовзі відкритися нове вікно можливостей.

Доктрина Турчинова
Отже, в чому проблема нинішнього формату протистояння на фронті ніким не оголошеної російсько-української війни? Почнемо від простішого – іміджевих зисків від завершення АТО, сама абревіатура якої набила відверту оскомину українцям в їхньому суспільному сприйнятті подій на Донбасі за останні три з гаком роки. Ба більше, всі чудово пам’ятають травень 2014 року, коли ще кандидат в президенти Порошенко обіцяв закінчити саму антитерористичну операцію за лічені дні. Тож із суто формальної точки зору така обіцянка, хоч і з великим запізненням, але буде виконана. Тому недарма Турчинов в своїй знаковій заяві окремо наголосив на тому, що АТО, мовляв, свої задачі здебільшого вже вирішила – агресора зупинили, президентські, парламентські та місцеві вибори провели та значну територію країни від терористів зачистили.

Тепер щодо важливої функціональної складової. Згідно чинного законодавства, головним військовим інструментом для проведення антитерористичної операції є не армія, а СБУ. Тобто використання тих же десантників, артилерії, бронетехніки та авіації забезпечувалося і забезпечується переважно політичною волею, а не відповідним правовим полем. Для внутрішньоукраїнського вжитку це давно неважливо, водночас наших міжнародних партнерів у справі донбаського конфлікту досі турбує абсолютна чистота його юридичної сторони, а наші вороги з Кремля завжди мали зачіпку для своїх пропагандистських аргументів на кшталт “хунти проти народу Донбасу”.

Крім цього, СБУ, яка де-юре керує Антитерористичним центром, де-факто не в змозі планувати широкомасштабні військові операції – це, зрозуміло, виключна парафія Генштабу ЗСУ, відтак і ця недоречна прогалина в законодавстві буде заповнена. Ключовим механізмом військового та цивільного управління в зоні військового конфлікту стане Оперативний штаб, якому підпорядковуватимуться всі армійські і силові структури та військово-цивільні адміністрації. Зрештою, новий формат після АТО дозволить не лише на законодавчому рівні визнати окупованими окремі райони Донецької та Луганської областей, а чітко визначити принципи державної політики щодо їхнього звільнення та подальшої реінтеграції. Чого, до речі, давно домагається українська патріотична опозиція.

Перехоплення опозиційної ініціативи
Є всі підстави вважати, що у вищезгаданій, але поки не оприлюдненій законодавчій ініціативи Банкової знайдеться місце для багатьох пропозицій із проекту закону №3593-д “Про тимчасово окуповану територію України”, в розробці якого першу скрипку зіграла фракція “Самопоміч” на чолі з Олегом Березюком та віце-спікером Верховної Ради Оксаною Сироїд, а до авторського колективу долучилися також представники “Батьківщини”, Радикальної партії та навіть кілька відомих “фронтовиків”. На одному із засідань РНБО цей законопроект нещадно критикував Порошенко, проте дуже схоже, що тепер ми спостерігаємо за повторенням історії із торговою блокадою окупованого Донбасу, коли дії блокадників з тієї ж “Самопомочі” влада довгий час піддавала жорсткій критиці, а потім РНБО цю блокаду сама і очолила. Такі вже українські нюанси політичної боротьби із перехоплення у конкурентів популярних ініціатив.

Але менше з тим. Важливіше поглянути, про що саме йдеться в пропозиціях патріотичного сегменту опозиції. А вони передбачають повну поточну ізоляцію ОРДЛО і анексованого Росією Криму, а після їх деокупації – жорстку політичну санацію даних регіонів. Між іншим, в частині тактики блокади де-факто і так вже багато зроблено й без ухвалення цього спеціального закону, тому більш цікавими виглядають саме стратегічні плани із реінтеграції нині окупованих територій. Зрозуміло, що до таких реальних перспектив ще треба дожити, але це все одно не відміняє необхідності їх мати вже при першій-ліпшій нагоді.

Отже відразу після деокупації конкретного міста або району передбачено введення правового режиму воєнного стану мінімум на один рік зі створенням відповідних військових адміністрацій (ВА), які покликані здійснювати кілька основоположних функцій. А саме: проводити заходи з розмінування, вилучити зброю, бойові припаси і вибухові речовини, організувати поставки на підвідомчу територію продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг для основних соціальних і демографічних груп населення та вантажів гуманітарної допомоги, а також відновити роботу об’єктів критичної інфраструктури, установ охорони здоров’я та навчальних закладів.

Крім цього, ВА проводитимуть повну реєстрацію осіб, що проживали в окупації, і видаватимуть їм спеціальні посвідчення, а також отримають право на примусове видворення за межі України громадян країни-агресора після перевірки їх участі в бойових діях на стороні держави-агресора і співпраці з державою-агресором або органами окупаційної адміністрації. Плюс ВА стануть вилучати видані окупантами документи, носії інформації, що містять будь-які дані про країну-агресора і окупаційної адміністрації, і відповідну символіку. А ступінь вини кожного колаборанта із застосуванням відповідних санкцій визначатиме спеціальна Нацкомісія з порозуміння.

Сприятливе міжнародне тло
Цілком може бути, що вже на найближчій зустрічі Порошенка із своїм американським колегою Дональдом Трампом подібний алгоритм реінтеграції Донбасу офіційний Київ представить як певну консолідовану позицію українського політикуму та суспільства. Тобто спочатку звільнення, потім введення в звільнених населених пунктах і районах військових адміністрацій, далі їх реорганізація в місцеві держадміністрації, а лише згодом – вибори до органів місцевого самоврядування та допуск тамтешніх виборців до участі у всеукраїнських виборчих кампаніях.

Звісно, перешкодою для втілення такого алгоритму є сумнозвісні Мінські домовленості, але, по-перше, вони й так не діють через щоденні порушення з боку Путіна та його донбаських посіпак, а, по-друге, в даному випадку на руку Україні грає свіжа заява держсекретаря США Рекса Тіллерсона про те, що адміністрація Трампа “не хоче бути прикута кайданками до Мінська”. Врешті-решт сама нинішня ситуація у Вашингтоні наразі дуже сприятлива для таких кроків української дипломатії. Адже господар Білого дому практично позбавлений простору для маневрів із Кремлем підозрами у незаконних контактах його команди із росіянами, натомість американський Сенат ухвалив щодо Росії новий пакет обмежувальних заходів та заборон, причому зроблено це було в повному консенсусі між республіканцями та демократами.

Між іншим, новий документ під назвою “Закон про протидію російському впливу в Європі і Євразії від 2017 року” передбачає значне розширення санкцій як проти фізосіб, так і ключових секторів російської економіки – банківської сфери, газо- і нафтовидобутку, гірничодобувної промисловості, металургії, морського та залізничного транспорту. При цьому всі санкційні пакети – за Крим, Донбас, порушення прав людини, за Сирію та атаки російських хакерів під час виборів в США – зводяться в єдиний комплекс заходів. А будь-яка спроба Трампа зняти або послабити антиросійські санкції буде геть заблокована американськими законодавцями.

Володимир Степаненко, спеціально для “Українського інтересу”