Саміт G7: нові обличчя – старі проблеми

Саміт G7: нові обличчя – старі проблеми. Фото з відкритих джерел

Сорок третя зустріч представників найбільших країн світу претендує стати одним із найбільш впливовим зібранням лідерів думок. Хтось, можливо, скаже, що саміт представників “Великої Сімки” (G7) є менш важливим, аніж саміт “Великої 20”, що відбудеться у Німеччини за тиждень (Гамбург, 7-8 липня). Звісно, кожен саміт має власні особливості та залежить не тільки від рівня учасників, а й від рішень, що на ньому ухвалюють і проблеми, які обговорюють.

Отож, саміт у Таорміні, певним чином, є майданчиком для підготовки та продовження дискусій у Гамбурзі на початку червня. А питань, для такого обговорення на найвищому рівні у світі зібралося багато. Політична “паніка”, пов’язана з виходом Великої Британії з ЄС, та перебіг президентських кампаній в США та Франції демонструють певну “строкатість” у виборі проінтеграційного чи націоналістичного шляху в державах-засновницях Європейського Союзу. Ці події відображають траєкторію невизначеності, коли переваги глобалізаційних трансформацій ставляться під сумнів. Такий перебіг подій стає перманентним у впливі глобалізації не тільки на проект інтеграційних об’єднань в Європі, а й місце і роль держав, що є економічними потугами у форматі “Великої Сімки”. Крім того, необхідно зважати, що у 2017 році посилилися умови політичної та економічної невизначеності, зріс вплив популістичних тенденцій та загроз тероризму в Європі та світі.

Саме за таких умов Італійська Республіка розпочала своє головування у G7.

Факти та події саміту

Цього року країни-учасниці G7 зустрінуться у місті Таорміна. Своє головування у цій групі держав-потуг з 1 січня 2017 року Італія перейняла від Японії. Вибір місця, а саме, острів Сицилія, Італійська Республіка символічно пов’язує з тим, що тут знаходиться перетин шляхів з Африки до Європи, який демонструє цивілізаційний “місток” різних культур, з одного боку, а з іншого – вказує на більшість сучасних викликів: тероризм та нелегальні шляхи мігрантів, що прямують через Сицилію до країн Європейського Союзу.

Учасниками “великої” зустрічі на Сицилії будуть не тільки лідери країн-членів G7, але й керівники урядів, деяких міжнародних організацій та запрошені керівники держав саме головуючою державою. Тобто, США та Франція будуть представлені новими президентами, а Італія, Німеччина, Велика Британія, Японія та Канада – прем’єрами. Для Дональда Трампа та Еммануеля Макрона – це перші зустріч на найвищому рівні у такому форматі з лідерами інших “великих” країн. Для Терези Мей, прем’єра Великої Британії, цей візит є також новим після її призначення на цю посаду 2016 року.

До когорти високих представників долучаться і Президент Європейської Ради та Європейської Комісії, виступаючи від імені ЄС. Зі свого боку, Італія запросила взяти участь і “зовнішні” країни, а саме Ефіопія, Кенія, Нігерія, Нігер та Туніс. Ці країни є пріоритетними для Середземного регіону, де регіональним лідером є саме Італійська Республіка. Відповідно, виклики, пов’язані як з країнами Африки, є стратегічними на цьому саміті у Таорміні.

Додатково прибудуть і представники таких міжнародних організацій, як Африканський Союз, Африканський банк розвитку, ООН, МВФ, Світовий Банк. Захід триватиме протягом двох робочих днів і підсумується схваленням заключного комюніке. Загалом, саміт планує прийняти близько 2000 закордонних представників.

Тематика позицій

Теми зустрічей і нарад G7 еволюціонували разом зі світовими глобалізаційними змінами: у 1970-х роках найчастіше порушувалися питання безробіття та стрімкого зростання цін на нафту. Своєю чергою, саміти G7 у 80-90-ті роки найбільше приділяли увагу зростанню чисельності населення та проблемам старінню населення, появі нових геополітичних гравців.

Цьогорічний саміт ставить декілька цілей: безпека громадян, пріоритетність сталого розвитку та інновацій. Проте, разом із цими широкомасштабними цілями політики G7 прагнутимуть знайти найбільш ефективний баланс між підтримкою інтеграційних процесів, сприяючи економічному процвітанню, та вирішенням проблем, пов’язаних із нерівністю та бідністю. Крім того, орієнтир на країни МАГРИБУ та Африканського континенту говорить про загрози саме у регіоні Середземного моря, до яких Італійська Республіка хоче знову привернути увагу.

Для Дональда Трампа буде важливим знову і знову заявляти про важливість збільшення бюджетних видатків для безпеки та оборони. Про це він невтомно заявляв на саміті НАТО 25 травня, такі ж заяви він буде робити і на саміті G7. Крім того, цікавим виглядатиме його зміщення акцентів від пріоритетів сталого розвитку, які стосуються політики у сфері екології та кліматичних змін. Позиція Трампа говорить про те, що положення Паризької хартії з кліматичних змін 2015 року можуть бути переглянуті під час цьогорічного саміту. Протекціоністський тон президента США говорить і про неготовність підтримувати пріоритети вільної торгівлі, що є класичним питанням для обговорення на усіх попередніх самітах G7.

Тим часом представники “Великої сімки” повинні також обговорити перелік економічних викликів безпосередньо в Європейському Союзі. Відповідно, тут важливо буде почути позиції Франції, Німеччини, Італії та Великої Британії. Потреба у здійсненні економічних реформ, поліпшення зростання у країнах єврозони, що безпосередньо пов’язана із політикою “затягнутого паска” для скорочення дефіциту бюджету є важливими тематиками для обговорення. Особливий акцент буде зроблено проблемам боргової кризи у Греції та погіршення ситуації у Португалії, що знову ставлять під економічну загрозу існування проекту єврозони.

Особливе завдання на саміті буде і новообраного президента Франції Емануеля Макрона. Незважаючи на друге місце за величиною економіки в Європі, економічна потужність Франції значно знизилася протягом президентства Олланда та беручи до уваги виклики самого Європейського Союзу. За останнє 10-річчя домінування економіки Німеччини в ЄС стало іще більш значним, що і спонукало орієнтуватимя попереднього президента Франції більше на зовнішню політику в інших регіонах, аніж в ЄС. Крім того, процес французької деіндустріалізації витіснив наявність великих промислових підприємств з території цієї країни, а відсутність економічних реформ призвело до зростаючої недовіри й серед інших колег з ЄС. Тобто, для президента Макрона саміт G7 слугуватиме радше демонстрацією власних завдань у ЄС та світі, коли союзники зможуть оцінити політичну та економічну спроможність «оновленої» Франції.

Тереза Мей, яка вперше буде на цьому саміті, традиційно представить виклики Великої Британії, пов’язані із виходом із ЄС. Звісно, терористичні події у Манчестері вплинуть на її дискурс щодо спільних загроз, а саме питання міграційних та терористичних викликів в Європі та світі.

Позиція Канади буде підготовчою до наступного головування у G7 у 2018 році. Джастін Трюдо матиме на меті зміцнити підхід Канади до сталого розвитку та екологічних викликів, що є незмінною лінією цієї країни на попередніх самітах такого формату. Важливість застосування екологічно чистої енергії та перехід до низьковуглецевої економіки є пріоритетом для Канади. Про це уже сказано на підготовчих зустрічах міністерського рівня країн G7, що передували саміту у травні. Крім того, було представлено оновлену інформацію про роботу між США та Канадою з метою зміцнення співпраці у протидії кіберзлочинності.

Японія уже на міністерському рівні зустрічей G7 заявила про важливість підвищення енергетичної безпеки не тільки у своєму регіоні, а й у світі. Важливість диверсифікації джерел енергії та переорієнтація на відновлювані джерела енергії, проблеми сталого розвитку та інновацій є традиційним “пакетом” завдань, важливих для Японії. Ця країна особливо наголошує на тісному зв’язку, що існує між диверсифікацією джерел енергії та економічному зростанні держав, а також про актуалізацію інвестиційної спроможності у сталий розвиток. Крім того, підтримка інноваційних досягнень та їх застосування є також пріоритетом Японії та інших представників міжнародного співтовариства.

Чи буде обговорюватися Україна на цьому саміті

Вочевидь, що так. Нагадаймо, що іще з 2014 року на саміті держав G7 була створена Група підтримки України за ініціативи президента Європейської Комісії. Відповідно, щороку ця Група подає рекомендації Україні щодо здійснення реформ та проводить обговорення із Президентом України. І тут є певні позитиви та виклики.

Під час зустрічі із Президентом України Порошенком у березні 2017 року, посли країн G7 підтримали його у намірі створити робочу групу для опрацювання спільно із представниками громадянського суспільства змін до закону № 6172 у частині, що стосується громадських організацій та об’єднань у частині доцільності заповнення електронних декларацій. У цьому зв’язку, голова Групи підтримки України країн G7, Давіде Ла Чечілія, посол Італійської Республіки в Україні, представив думку послів країн “Великої сімки” щодо важливості подальшого здійснення реформ в Україні та виконанні Мінських домовленостей.

Проте, уже 15 травня він висловив стурбованість про внесення змін до законопроекту №6220 щодо підстав закриття кримінального провадження та здійснення досудового розслідування. Це, на його думку, що створить перешкоди для діяльності НАБУ та інших антикорупційних відомств. Дипломат у своєму твітері повідомив, що посли “Великої сімки” вважали б доцільним провести консультативні перемовини з представниками України та міжнародного співтовариства перед розглядом цього законопроекту у Верховній Раді. Дискусійний законопроект, на думку Групи підтримки та головуючого посла Італії, є іще одним викликом на шляху Україні у боротьбі із корупцією.

Підсумовуючи вище сказане, можемо визнати, що більш прикутою залишиться увага міжнародного співтовариства під час саміту G7 до проблем позиції Росії та її можливого повернення до кола “Великої вісімки”. Про це неодноразово заявляв міністр закордонних справ Італії Анджеліно Альфано, зокрема під час свого візиту до Москви та Вашингтону у березні 2017 року.

Проте, США зазначає, що повернення Росії до цього неформального кола “великих держав” можливе після виконання Мінських домовленостей та повернення суверенітету України. Водночас, італійський колега говорить виключно про виконання Мінських домовленостей, опускаючи долю Кримського півострову.

Питання Мінських домовленостей буде предметом дискусій і для інших учасників “Великої сімки”, але найбільше воно підійматиметься канцлером Німеччини Ангелою Меркель та прем’єром Канади Джастіном Трюдо. Саме від цих країн традиційно Україна отримує найбільшу підтримку у важливості відновлення миру на Донбасі.

Напередодні саміту відбулася зустріч Ангели Меркель та Петра Порошенка, що, певним чином, підтвердило визначальну позицію Німеччини у питанні продовження санкцій ЄС проти Росії. Риторика канцлера Німеччини є найбільш вагомою для формування саме спільної позиції безпосередньо Європейського Союзу. Заява Меркель про ймовірне проведення тристоронніх перемовин між Францією, Німеччиною та Україною є наразі найбільш сильною протидією України “російському фактору впливу” на міжнародній арені. І тут важливо також зазначити, що, ймовірніше, із приходом Емануеля Макрона до “нормандського формату” ця протидія може іще більше посилитися.

Вікторія Вдовиченко, директорка Інституту політики та урядування, спеціально для “Українського інтересу”