У світовій практиці санкції – інструмент, що застосовується проти порушників міжнародного права з метою покарати їх і стримати від подальших спроб розхитати міжнародну систему. Прикладом є санкції, які застосували США та ЄС проти Росії у відповідь на кричуще порушення міжнародного права – анексію Криму та агресію на сході України. Навіть більше того – у день візиту Президента України Петра Порошенка до Вашингтона, 20 червня, США розширили ці санкції проти Росії. До санкційного списку додано 38 фізичних осіб та організацій. Загалом, у зв’язку з конфліктом в Україні США запровадили санкції проти 407 компаній і 160 чоловік.

Проте найбільша інтрига нині – законопроект про додаткові санкції щодо Ірану та Росії, який був підтриманий 15 червня у Сенаті США. Законопроект передбачає додаткові санкції за розробку Іраном балістичних ракет, а також за втручання РФ у виборчий процес у Сполучених Штатах, анексію Криму та російську військову операцію в Сирії.

Американський контекст

Задум американських сенаторів мав подвійну мотивацію. З одного боку, Іран та Росія демонструють слабку готовність до порозуміння з міжнародним співтовариством і повернення у міжнародне правове поле, а відтак – тиск на них треба посилювати. Поза тим, у США зараз доволі розбурхана політична ситуація. Часто звучать звинувачення на адресу президента Дональда Трампа, якого підозрюють у надмірній симпатії до Кремля. Тривають розслідування зв’язків команди Трампа з російською адміністрацією, і тому сенатори вирішили, що включення санкцій до законодавства стане гарантією того, що американська політика санкцій буде послідовною, а також стримає надміру імпульсивного Трампа від спроб скасувати її одноосібним рішенням. Законопроектом передбачається, що чинні й додаткові санкції стануть частиною національного права і їх скасування буде можливим лише після погодження з Конгресом. Російське питання стало предметом внутрішньої американської політики.

Звісно, такий підхід обмежує поле для політичного маневру Трампа і був сприйнятий у Білому домі як виклик. Держсекретар Рекс Тіллерсон одразу заявив, що подібні кроки Сенату суттєво обмежують потенціал переговорного процесу з Кремлем, адже в Москві розуміють, що яких би домовленостей не досягнули “двоє мачо” Трамп і Путін, усі вони будуть позбавлені сенсу без схвалення американськими законодавцями. Президенту Трампу це аж ніяк не потрібно напередодні його зустрічі з Путіним, яка запланована під час липневого саміту “Великої Двадцятки” у німецькому Гамбурзі.

Несподівано, на користь Трампу “зіграла” Палата представників у Конгресі. У Сенаті законопроект підтримали і Демократи, і Республіканці (98 голосів проти 2-х). Процедура погодження у Палаті представників здавалась справою вирішеною. Єдиним питанням було – чи заветує Трамп законопроект. Проте у Палаті представників ініціатива несподівано загальмувала. Формальним приводом стало те, що законопроект зачіпає питання “доходів”, а ініціативи такого ґатунку, згідно з Конституцією, мають брати свій початок у Палаті представників, а не у Сенаті. Тепер погодження позицій Палати представників з Сенатом вимагатиме додаткового часу, а президент Трамп може використати цей час для продовження переговорів із Москвою.

Європейське відлуння американських санкцій

Відтермінування нової хвилі американських санкцій має й свій європейський вимір. Відразу після їх ухвалення, спершу німецький міністр закордонних справ соціал-демократ Зігмар Габріель й австрійський прем’єр Крістіан Керн, а згодом, несподівано, і канцлер Німеччини Ангела Меркель засудили ініціативу американських сенаторів.

Здавалося б, причин для цього немає. Європа послідовно продовжує термін дії власних санкцій щодо РФ. Меркель докладає чимало зусиль для того, щоб зберегти європейську солідарність у цьому питанні. Чим же вадять санкції Берліну?

Щоб відповісти на це питання треба врахувати два чинники – ситуацію на енергетичному ринку Європи та наближення виборів у Німеччині. Щодо енергетики (де й так усе непросто після того, як через кризу в Перській затоці знизились шанси на альтернативне постачання до ЄС газу з Катару) – американські санкції ставлять під сумнів будівництво другої гілки російсько-німецького трубопроводу “Норд Стрім 2” у спорудження якого європейські компанії вже вклали 9,5 млрд євро. Якщо ініціатива американського конгресу набуде чинності, то проект буде заморожено, а спроби “розморозки” призведуть до американських санкцій уже проти європейських (передусім німецьких) компаній. Натомість у виграші будуть американські компанії, що прагнуть постачати до Європи зріджений газ. На тлі передвиборчих перегонів це поставить Меркель у скрутну ситуацію в діалозі з бізнесом. Додає ситуації перцю і те, що поруч із бізнесом стануть німецькі профспілки, підтримка яких формує ядро електорату партнерів Меркель у нинішній коаліції та потенційних партнерів у майбутній – SPD (Соціал-демократична партія – ред.). Сваритися з ними напередодні виборів Меркель аж ніяк не хотілося б. Відтак, ініціатива американських сенаторів стала предметом і німецької внутрішньої політики.

Чого чекати Україні

З одного боку, “сага про санкції” засвідчила, що російська агресія в Україні призвела до тектонічних зсувів у сприйнятті Росії Західним світом. Загалом, серед західних політиків панує консенсус стосовно того, що Москву треба стримувати. Продовження терміну наявних санкцій мало хто ставить під сумнів, і це Києву на користь. З іншого боку, той факт, що питання посилення санкцій щодо Росії перейшло з площини міжнародного права у площину внутрішньої політики (передусім у США та Німеччині) свідчить про те, що досягти порозуміння буде дедалі складніше – надто багато підводних течій, на які Київ не матиме впливу, тепер позначатимуться на рішеннях американських та німецьких політиків.

Тому Україні варто максимально користуватися з наявного режиму санкцій, усвідомлювати, що на їх суттєве посилення розраховувати не доводиться і докладати максимальних зусиль для того, щоб укріплювати власну інституційну стійкість та обороноспроможність у чому західна підтримка є важливим, але не може бути ключовим елементом.

Сергій Герасимчук – радник Ініціативи “Think Twice UA”, спеціально для “Українського інтересу”

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Інформаційний фронт, знання – це важливо. Приватбанк 5457 0822 9082 5491 Монобанк 4441 1144 0359 2361 PayPal – [email protected]