Українські рибалки виловили в минулому році 58 тисяч тонн риби. Водночас українці з’їли 400 тисяч тонн рибної продукції. Висновок з цих цифр напрошується невтішний – наша держава стрімко втрачає риболовецьку галузь, яка ще донедавна була однією з основ національної економіки. Бо різницю – 342 тисячі тонн – ми імпортували. Заробили інші. А якщо згадати, що 1989 року українські рибалки виловлювали мільйон 100 тисяч тонн риби, то ситуація має ще більш сумний вигляд.

За інформацією Асоціації рибалок України, рибальством займаються близько 400 підприємств, які мають квоти на спеціальне використання водних біоресурсів. Але майже всім їм загрожує зникнення – якщо ситуація не зміниться, то Україна, у якій є два моря, 63 тисячі річок, 20 тисяч озер, 50 тисяч ставків, 1100 водосховищ, ризикує перетворитись на країну без риби.

Трохи статистики

Чорне та Азовські моря дають нам 8 332,6 і 16 149,7 тонн рибопродуктів відповідно; у причорноморських лиманах виловлюють 480,4 тонн; у Дунаї – 246,6 тонн; у пониззі Дністра разом з лиманом та Кучурганським водосховищем – 1 512,5 тонн; у Дніпровсько-Бузькій системі – 2 782,7 тонни; у водосховищах Дніпра – 11 795,8 тонн риби. Всі інші водойми дають ще 189,7 тонни улову.

Найбільше було виловлено: бичків – 10 866,5 тонни; тюльки та верховодки – 6 248,4 тонни; карася – 5 429,7 тонни; ляща – 2 442,3 тонни; плітки – 2 121,7 тонни; шпрот (кільки) – 1 530,8 тонни.

Азовське море

У позаминулому році, в Азовському морі Україна виловила 37,5 тисячі тонн риби. Це майже половина всього вітчизняного улову. Але асортимент свідчить – рибна галузь держави у глибокому занепаді. Бо з цих тридцяти семи з половиною тисяч тонн риби 99,9% становлять лише три види: азовська хамса, тюлька та бички. Усіх інших видів риб виловлено 136,7 тонни. Саме тонн, без тисяч. Піленгаса, наприклад, виловили 105,5 тонн, а судака всього 110 кілограмів.

У минулому ж, 2018 році, в Азовському морі виловили 16 149,7 тонн риби. Промислу у цьому регіоні явно не сприяє війна з Росією.

Вилов риби в Азовському морі регулюється договором між урядами України і Російської Федерації про співпрацю в галузі рибного господарства та угодою між Держкомітетом України з рибного господарства та рибної промисловості і Комітетом РФ з питань рибальства в Азовському морі. Квоти на рибальство розподіляються між Україною і РФ протоколом засідання Українсько-Російської комісії з питань рибальства в Азовському морі.

24 жовтня 2018 року в Києві відбувалось засідання українсько-російської комісії з питань рибальства в Азовському морі, на якому повинні були розглянути квоти на вилов риби в 2019 році. Але його було зірвано. У вересні РНБО ухвалила рішення про припинення дії Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною і РФ.

Експерти ще тоді попереджали, що це політичне рішення може мати цілком конкретні економічні наслідки для всього Приазов’я, зокрема – для риболовецької галузі. До цього згідно з Угодою по рибальству на Азовському морі між Україною та Росією, українські рибалки мали можливість ловити рибу по всій його акваторії. Якщо Протокол з розподілу лімітів вилову риби в Азовському морі на наступний рік не буде підписаний, кожна країна встановить собі ліміти саме в тих квадратах, де вважатиме за потрібне. За відсутності силової переваги в Азовському морі в нас може залишитися для вилову риби лише прибережна частина.

“На Азовському морі працює 45 рибопромислових суден. Якщо вони ловитимуть в прибережній зоні, то за місяць відутюжать її так, що там навіть равликів не залишиться. Буде завдано непоправної шкоди Азовському морю, і я не знаю, чи відновиться воно після цього”, – застерігає голова Асоціації рибалок України Олександр Чистяков.

Як наслідок – Україна може втратити свій риболовецький флот назавжди. Судно, яке не ловить рибу і стоїть біля причалу, за короткий час перетворюється на металобрухт. Відновлювати ж кораблі на Азовському морі неможливо – там немає жодної судноверфі.

Не все гаразд і з самим об’єктом промислу – рибою. За даними Державної екологічної інспекції Мінприроди в Азовському морі майже в десять разів зменшився обсяг вилову піленгаса, в три рази – судака, в чотири – камбали-калкана. Сьогодні на межу виживання поставлені осетрові, які через незадовільний екологічний стан, браконьєрство і нерозумне ведення промислу вже занесені як вимираючі види в Червону Книгу України.

Екологи стверджують, що ще зовсім недавно рибні запаси здавалися практично невичерпними, проте сьогодні загибель Азовського моря здається неминучою через безперервне варварське знищення риби.

Чорне море

Якщо в 2008-2013 роках у Чорному морі добували 38,3 тисячі тонн риби, то в 2014-му вилов склав усього 4,3 тисячі тонн, а в 2015-му ледь перевищив 3 тисячі тонн.

У 2018 році тут виловили 8,3 тисячі тонн риби. Настільки низький улов пояснюється, перш за все окупацією Кримського півострова, внаслідок чого Україна втратила серйозну рибальську базу: порти і риболовецький флот, які приносили нашій країні 63% морського вилову. З втратою Криму країна позбулася чималої частини свого флоту, 108 одиниць якого залишилися в автономній республіці.

У період масової міграції хамси ми тепер не можемо ловити в північно-східній частині Чорного моря, в районі Керченської протоки і прикримських водах. Зараз більше 90% всього улову в Чорному морі становить кілька. При цьому зберігається потенціал для розширення промислу – її промислові запаси оцінюються в 185 тисяч тонн.

Окрім політичних причин, які привели до падіння вилову риби Україною в Чорному морі, існують і безліч інших, в основному екологічного характеру. Головна з них полягає в зменшені рибних запасів самого моря. Чорне море має величезні екологічні проблеми: на його березі стоять великі міста, металургійні і хімічні підприємства, чиї стоки потрапляють в море; будівництво ж дамб на річках і браконьєрський вилов зіграли головну роль в скороченні популяції осетрових риб. Практично зникла скумбрія, яка раніше вважалася однією з промислових риб.

Річки, озера, водосховища

За статистикою, у внутрішніх водоймах країни минулого року виловили 17 тисяч тонн риби. Як стверджують фахівці Асоціації рибалок України, це – смертельний удар по рибним запасам річок та озер. Корупція в природоохоронних структурах, браконьєрство, незаконна забудова прибережних природоохоронних смуг, що не дає річці самоочистити свої води, а так само позбавляє рибу традиційних місць нересту – все це призвело до того, що риби стало катастрофічно мало.

“Для того щоб досягти рибоводних успіхів у нас все є: і безкрайні водні простори, і найкращі рибоводи в світі, які не знайшовши застосування свого досвіду і знань змушені були шукати собі роботу за кордоном. Саме їх старання допомогли Китаю впевнено посісти перше місце в світі за кількістю вирощеної риби (для порівняння в Україні виростили 20 тисяч тонн риби, в той же час в Китаї 46 мільйонів тонн), каже глава Асоціації рибалок України Олександр Чистяков. – Українські програми дозволили Ізраїлю наситити внутрішній ринок рибною продукцією власного виробництва. А також увійти в список світових лідерів по виробництву червоної ікри. І це все в пустелі! Українські рибоводи вивели Румунію на перше місце в світі по виросту білуги. А українські племінні селекційні коропи і технології дозволили Польщі посісти перше місце в Європі по їх розведенню. Українські рибоводи брали найактивнішу участь у розвитку рибної галузі В’єтнаму, Лаосу, Сінгапуру, Малайзії, Арабських Еміратів, навіть Африки”.

Українські водойми потребують штучного зарибнення. За підрахунками науковців, необхідно щорічно запускати у річки та озера 700 мільйонів мальків. Натомість минулого року Україна спромоглась лише на 41 мільйон екземплярів молодняка риби.

Перспективи

Щоб зберегти вітчизняну рибну галузь, необхідно її переформувати, зробивши особливий акцент на розвиток аква- та марикультури, вважають у Асоціації рибалок. Тим паче, що це відповідає світовим тенденціям. Авторитетна сільськогосподарська організація ООН (ФАО) закликає до розвитку рибництва. Згідно з її Програмою, до 2020 року споживчий кошик на 65 % буде поповнюватися рибою, вирощеної у рибних господарствах, і тільки 35 % будуть забезпечуватися надходженнями від вилову із дикої природи.

Для того, щоб Україна не втратила потенціал і змогла мати свою частку у рибному ринку, потрібно починати вирощувати рибу у промислових масштабах. Адже природні ресурси не безмежні, і сьогодні вони серйозно виснажені. В Україні є все – і неосяжні водні простори, й іхтіологи світового класу для того, щоб в короткі терміни почати вирощувати риби в п’ять-шість разів більше, ніж сьогодні.

Наразі ж фахівці зі страхом спостерігають, в якому катастрофічному стані перебуває вітчизняна рибна галузь. Вона вимагає негайних кроків для її порятунку. В результаті багаторічної безгосподарності та відкритого браконьєрського мародерства наших водойм, тотальної корупції в рибній галузі, наші моря і внутрішні водойми знаходяться в депресивному стані.


За матеріалами Асоціації рибалок України підготував Микола Сатпаєв, “Український інтерес”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter