Сподівання Кремля на допомогу Пекіна у протистоянні із Заходом та боротьбою із санкціями поступово розбиваються об сувору дійсність – хоча де-юре Китай не впроваджував проти РФ будь-яких фінансових санкцій і не заявляв про такі, фактично китайські банки приєдналися до обмежень, введених США та Євросоюзом.

Принаймні, такий висновок можна зробити із заяви очільника представництва Банку Росії в КНР Володимира Данилова, яку він зробив минулої п’ятниці на форумі “Російсько-китайське фінансове співробітництво як фактор економічного розвитку” в Харбіні.

Фактичні санкції

За його словами, комерційні кредитні організації КНР затримують перерахування коштів на рахунки російських банків або ж зовсім відмовляються проводити платежі. Мотивують китайські банкіри свої дії наявністю санкцій з боку США та ЄС щодо Росії. “Проблеми пов’язані з розширеною інтерпретацією рядом китайських банків обмежувальних заходів третіх країн” – скаржиться Данилов.

Росіяни вказують на те, що під блокування потрапляють транзакції навіть не включених в санкційні списки компаній: “У цих санкціях немає обмежень по платежах через банки, крім тих осіб і організацій, які внесені в ці списки… Не дивлячись на кроки, що вживаються Банком Росії і Народним банком Китаю, банки РФ відзначають посилення вимог з боку китайських комерційних банків на предмет дотримання встановлених процедур по зарахуванню на рахунки, що призводить до затримок при проведенні платежів клієнтів російських банків, так і зустрічних платежів на користь компаній Росії”. І закликають “розширити роз’яснювальну роботу серед комерційних банків Китаю про суть санкційних обмежень”.

Прагматичний партнер

З цього можна зробити висновок, очевидний для всіх, крім самих росіян: Китай – цілком прагматичний партнер і відстоює насамперед власні інтереси. А все, що розповідали в Росії про китайсько-російську дружбу – пропаганда для внутрішнього споживача. На те, що китайські банки відмовляються проводити операції з російським банками і значно скоротили участь в зовнішньоторговельних операціях, ще в червні 2015 року скаржився перший заступник голови групи ВТБ Юрій Соловйов.

Внаслідок страждає товарообіг між країнами. І це при тому, що під час Східного економічного форуму на початку вересня президент Росії Володимир Путін і голова КНР Сі Цзіньпін домовилися наростити товарообіг до 100 мільярдів доларів. В 2017-му він склав 87 мільярдів доларів, а в першому півріччі 2018 року – 50 мільярдів. Втім, варто нагадати, що ще в 2011 році дві країни ставили завдання наростити товарообіг до 200 мільярдів до 2020 року. Однак ці плани наштовхнулись на несприйняття Заходом анексії Криму, санкції, “антисанкції” Росії, обвал рубля і згортання контрактів з США та ЄС.

Неоколоніалізм по-китайськи. Як КНР підкорює світ

При цьому у Пекіні реально оцінюють масштаби російського і європейського ринку. Якщо в Росії живе 144 мільйони людей з доходом у середньому 700 доларів на місяць, то Європа – це потенційний 740-мільйонний ринок. І середній дохід коливається від 750 доларів в Болгарії до 7000 в Данії. Тобто, питання – як реагувати на санкції та кого ставити в пріоритет – для Китаю навіть не стоїть. До того ж Піднебесна звикла “грати в довгу”, тому у Пекіні розуміють, що діалог з Вашингтоном рано чи пізно відновиться і втрачати такого торгового партнера не збираються.

Розрахункова валюта – долар США

Про дійсне ставлення “стратегічного партнера”, як називають у Москві Пекін, до Росії яскраво свідчить валюта, якою розраховуються між собою країни. За даними Центробанку Росії, в доларах відбувається 88% угод з експорту в Китай і 73,6% – з імпорту з КНР. При цьому отримувати рублі за продані в Росію товари Китай де-факто відмовляється: частка російської валюти в розрахунках по імпорту становить лише 3,8%. Це менше, ніж у 2013 році (3,9%). Платити в юанях Китай готовий охочіше – за підсумками минулого року в китайській валюті пройшло 8% експортних угод проти 1,7% чотири роки тому.

“Масштаби застосування національних валют в розрахунках не відповідають потенціалу російсько-китайських торгових відносин”, заявив згадуваний Володимир Данилов.

У контексті проблем Росії в економічному співробітництві не зайвим буде нагадати і позицію Піднебесної щодо частини Далекого Сходу Росії та Сибіру. В Пекіні вважають ці території “тимчасово окупованими”. “У минулому китайська територія Сибір тепер належить іншій країні – Росії” – недвозначно написала кілька тижнів тому пекінська газета “Цзіньжі Тоутяо”. І ця газета зовсім не поодинока у своєму ставленні до приналежності Сибіру.

Нагадаємо коротку історію питання: у 1858 та 1860 роках Росія підписала з Китаєм Айгунський та Пекінський договори, за якими вона отримала Далекосхідний регіон. У результаті Китай втратив вихід до моря на північному сході країни. Це були принизливі й нерівноправні договори для Китаю. У 1960 роки між Китаєм та СРСР розгорівся територіальний конфлікт. Щоправда, повномасштабної війни вдалося уникнути. Хоча у 2008 році країни підписали договір про демаркацію кордону, у Китаї все частіше виникають дискусії щодо земель, відібраних Росією у 19 сторіччі.

Втрачені ілюзії

Надії на бонуси від “торговельної війни” між Сполученими Штатами і Китаєм для Росії виявились марними. У липні Сполучені Штати встановили тарифи в 25% на імпорт 818 товарів з Китаю загальним обсягом поставок на 34 мільярди доларів на рік. Пекін на це відповів дзеркально. 23 серпня Вашингтон ввів нові мита на ряд китайських товарів обсягом 16 мільярдів доларів, на що влада КНР відповіли дзеркально. Але бажаного для Кремля притоку капіталу в Росію з Китаю не відбулось. Все цілком логічно – Китай не бажає створювати виробництво в Росії, він воліє використовувати РФ як сировинний придаток та ринок збуту для своїх товарів. А між тим заявив про плани перенесення виробничих потужностей до Африки.

З огляду на стагнуючу економіку, Росія зараз зацікавлена ​​в інвестиціях для розвитку власного сектора промисловості. Однак Китай в цьому не зацікавлений: простіше продавати Росії свою продукцію, ніж допомагати її створювати. Від Росії ж китайцям потрібні енергоресурси і залізниці, які вони використовують для перевезення своїх товарів до Європи.

Зараз прагматичні китайці також вважають за краще не ризикувати, оскільки не зрозуміла подальша доля російської економіки. Зокрема, в Піднебесній особливо стежать за пакетом санкцій США та ЄС, які можуть суттєво послабити російську валюту. З огляду на ці санкції Пекін і розвиватиме свої стосунки з Москвою.


Микола Сатпаєв, “Український інтерес”

Артем Голуб. Кримнаш – Сибірваш

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Інформаційний фронт, знання – це важливо. Приватбанк 5457 0822 9082 5491 Монобанк 4441 1144 0359 2361 PayPal – [email protected]