Режисер стрічки “Іній” Шарунас Бартас: “Мені болить за Україну”

В український прокат стартувала стрічка "Іній". Фото: кадри з фільму

Сьогодні в український прокат вийшла військова стрічка “Іній”, а вчора її вже змогли побачити 414 глядачів. “Український інтерес” побував на прем’єрі фільму та дізнався закадрові думки режисера, молодих акторів та військових.

“Іній” – це історія про українське сьогодення, яку розповіли всій Європі

Так сказав голова Держкіно Пилип Іллєнко про співпрацю чотирьох країн – України, Литви, Франції та Польщі.

Світова прем’єра фільму відбулася на 70-му Каннському міжнародному кінофестивалі. Українські глядачі мали б побачити стрічку ще у жовтні 2017 року, проте реліз щораз відкладали.

Фільм встиг зібрати низку нагород, поки врешті дібрався в українські кінотеатри. У 2016 році французька газета “Libération” внесла “Іній” до рейтингу ТОП-20 фільмів, які варто подивитися. А у липні 2017 року фільм здобув головний приз Одеського міжнародного кінофестивалю – “Золотий Дюк”.

Попри те, що стрічка є художньою, не всі сцени йдуть за сценарієм. У сюжетній лінії про Донбас взяли участь реальні жителі села та військові. Всі розмови – це, фактично, міні-інтерв’ю. Між іншим “Іній” – чотиримовний. Герої говорять литовською, російською, англійською та українською.

До процесу зйомок також приєдналася відома французька актриса Ванесса Параді, яка зіграла роль журналістки. За сюжетом, вона зустрічається з головним актором у Дніпрі та розповідає йому про свою професію.

Режисером “Інію”, а також одним із авторів сценарію, виступив Шарунас Бартас, якого люблять та поважають у світовому кінематографі.

Зйомки тривали три місяці, в які команда проїхала 30 тисяч кілометрів. У деякий епізодах процес тривав за 200-300 метрів від активної лінії фронту. Учасники згодом зізналися, що “чули постріли у свої спини”.

Актор Мантас Янчяускас: “Найбільше запам’ятався діалог з “грузом-200”

Працівники військової служби з пошуку тіл загиблих розповіли головному герою про нюанси своєї нелегкої роботи.

“Мене дуже зацікавив Донбас, тематика війни. Складно було відмежуватися від Литви, тому що я майже ніколи її не покидав. Зйомка також була напруженою. Це мій другий проект в кіно.

Окрім Донбасу ми знімали ще в Києві та Дніпрі. Дніпро здався мені нудним містом, а Київ навпаки сподобався. Мене дуже вразили українські села з мальовничими ландшафтами.

Коли я повернувся в Литву багато розповідав про Україну друзям та родичам, про тамтешню реальність. Намагався спростувати думку, що війна в Україні – внутрішня, громадянська”, – розповів “Українському інтересу” актор, який зіграв головну чоловічу роль у стрічці.

Актриса Лія Макнавічуте: “Зараз в Україні дуже важка ситуація”

“Я пам’ятаю під час зйомок ми жили в одному будинку. Якось над ним пролітав гвинтокрил. Я злякалася. А як тим людям, які живуть в таких умовах постійно? Це дуже страшно. Я не знаю, щоб я робила, якби в Литві розпочалася війна”, – зізналася виконавиця головної жіночої ролі.

Презентація фільму “Іній”. Фото: Український інтерес / Катя Пташка

Українським військовим фільм сподобався. “Знімальна група стала свідком справжньої війни. Для українських бійців важливо, що його покажуть не тільки в Україні, а й закордоном. Ця стрічка – приклад контрпропаганди проти Росії”, – зазначив під час прес-конференції старший офіцер управління військового співробітництва Олексій Мазепа.

Режисер Шарунос Бартас: “Мені болить за Україну”

Вірний собі Шарунас Бартас не став говорити про саме кіно, але висловив думку щодо схожості України та Литви.

“Народи Литви та України після Жовтневого перевороту боролися за свою незалежність. Сталося по-різному. Боротьба тривала і впродовж СРСР. Останній Майдан дуже вплинув на мене. Окупація Донбасу та анексія Криму схожа до окупації територій Литви у 1939 та 1945 роках. У такий спосіб Росія хотіла показати свою силу та залякати нас. У 1991 році у Литві також палали багаття. Ми першими від’єднались від РФ. Я знімав ці події. Тому зараз мені дуже боляче за Україну, за цинізм Росії по відношенню до неї”, – заявив режисер.

Стрічка “Іній” – це закордонний погляд на ситуацію в Україні, розвінчання міфів та освітлення реального стану речей. Литовцям вдалося показати це без прикрас та романтизму в художньому фільмі.

Катя Пташка, “Український інтерес”