Після виборів 25 жовтня отримую купу запитань із регіонів щодо старост і представлення інтересів периферійних поселень в органах місцевого самоврядування територіальної громади. Адже ситуація вийшла дуже кепська.

В багатьох громадах, особливо тих, що утворені в адміністративному порядку, було об’єднано 10-20 сільрад, які складались із 40-60 сіл! Їхня територія сягає 1500-2000 квадратних кілометрів! Після ухвалення “виборчого кодексу” в цих громадах вибори відбулися на партійній основі, та, як наслідок, у раді громади не представлені в розумінні “взагалі” більшість колишніх сільрад.

У разі добровільного об’єднання представлення сільрад в органах самоврядування громади було гарантовано мажоритарними виборами та виборами старост. Тепер і старости не обираються. Їх мають призначити ради, ради партійні.

Але питання навіть не в тому, що посади старост поділять за партійними квотами, а в тому, що старост буде дуже мало. Чому? А тому, що за посадою вони входять у виконком. Отже, у великій (за кількістю сіл) громаді у виконкомі буде більше народу, ніж депутатів у раді. Голові впоратися з багатопартійністю в раді й виконкомі буде дуже складно. Та й витрати на старост стають обтяжливими. Тому “найкраще” рішення – скоротити кількість старост. І ми можемо отримати ситуацію, коли в громаді на 50 сіл та 1 500 квадратних кілометрів буде аж 5 старост! Яке представлення інтересів? Яка доступність місцевої влади до жителів?

Що робити?

Звісно, найкращий варіант внести зміни в Закон про місцеве самоврядування та встановити вимоги щодо старостинського округу – максимально допустима кількість поселень, чисельність населення та площа, далі – відновити виборність старост. Щоб виконкоми були більш спроможними до роботи, передбачити розширені засідання виконкому – за участі старост, для розгляду певного переліку питань і звичайний виконком з 8-10 осіб.

Чи реально це в нинішніх умовах? Досить реально, адже байдуже готується нова редакція Закону про місцеве самоврядування й там усе можна врахувати.

Також територіальним громадам зараз варто звернутись до закону про органи самоорганізації населення. На його основі визначити у своїй громаді території, де можуть утворюватись такі органи, наприклад, села з населенням понад 100 осіб, надати цим органам певні повноваження, обмежена версія повноважень старости та елементарні ресурси. Статутом передбачити можливу участь цих органів у підготовці та ухваленні найважливіших рішень ради, які стосуються цих поселень. Отже, сільські поселення не будуть настільки упослідженими, якими стали після цих виборів і люди не будуть настільки розчарованими дещо контраверсійним завершенням загалом успішної реформи.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram