Верховна Рада 13 листопада 240 голосами підтримала у першому читанні проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення (№2178-10). У разі ухвалення цього документа в цілому, із 1 жовтня 2020 припиняє діяти мораторій на продаж землі, а отже запускається її ринок. Хто в результаті стане власником основного, згідно з 14 статтею Конституції України, національного багатства?

Це питання неабияк збурило суспільство, особливо аграріїв, фермерів. “Куди б ти не приїхав, люди зустрічають тебе з криками і запитаннями, хто це писав? Чому іноземцям? Чому така концентрація? Чому нема доступу до кредитів? І так далі”, – каже народний депутат України Вадим Івченко.

У суспільстві справді більше страху, ніж розуміння. Щоб бодай трохи розвіяти побоювання та внести ясність, Інститут Горшеніна організував круглий стіл “Битва за землю. Пошук компромісу” за участю експертів. Побував на заході й “Український інтерес”.

Зранку ринок, ввечері референдум

Заступниця голови комітету з питань економічного розвитку у Верховній Раді депутатка Роксолана Підласа повідомила, що їхня політична сила врахувала позицію президента та настрої в суспільстві. Тому в проєкті будуть серйозні зміни.

“До другого читання законопроєкту будуть закріпленні положення щодо всеукраїнського референдуму. Тобто, іноземці та юридичні особи, кінцевими власниками яких є іноземці, зможуть набувати у власність земельну ділянку лише за умови позитивного рішення за результатами референдуму”.

Буде в проєкті заборона продажу землі особам із Російської Федерації. Також Комітет аграрної політики скоріш за все перегляне обсяги концентрації на всіх рівнях: територіальної громади, області, країни. Верхню межу обсягу землі в одні руки буде знижено. Комітет має схвалити пропозиції щодо правок. Потім буде ще два тижні на аналіз і врахування доцільних змін. А вже в грудні під час першого пленарного тижня документ може бути поданий на розгляд у другому читанні. Референдум проведуть значно пізніше.

“Референдум буде не між першим і другим читанням. І навіть не одразу після ухвалення законопроєкту, а через 2-3 роки. Люди побачать, як це працює на практиці і тоді зможуть зробити свій висновок, чи готові вони також пускати на цей ринок іноземні компанії та іноземних громадян”, – пояснила Підласа.

До того часу у прикінцевих перехідних положеннях закону на такий продаж буде накладено “точковий” мораторій.

Безземельні агрохолдинги

Отже, питання №1 – це продаж землі іноземним громадянам чи компаніям. Згідно з рішенням, прийнятим у першому читанні, купувати землю сільськогосподарського призначення їм мали дозволити з 2024 року. Проте тепер українці вирішать на референдумі, чи продавати їм землю взагалі. Тут існує два непростих моменти. Перший – як бути українським компаніям з іноземними інвестиціями? І друге – чи продавати землю юридичним особам, адже згодом іноземці можуть придбати корпоративні права фірми разом із власністю.

Тут доволі цікавий приклад агрохолдингу “Астарта Київ”. Компанія заснована 25 років тому. За 12 років від дня заснування вона отримала іноземного інвестора. Проте, за словами директорки з юридичних питань Лілії Тімакіної, за весь час інвестору не виплатили жодної копійки дивідендів. Щороку він погоджується лишати всі гроші з прибутку на розвиток компанії.

“Наш інвестор привіз і вклав капітал тут в Україні. І зараз не виводить його, а лишає на розвиток. Це повністю українська компанія. Ми не маємо жодного підприємства за кордоном. А тут у нас працює 10 тисяч людей. Єдині зобов’язання, виконувати які вимагає інвестор – працювати прозоро та чесно, публікувати всі доходи, податки”, – розповіла Тімакіна.

За її словами, весь прогресивний аграрний бізнес підтримує ринок землі та принцип, що вона має належати тому, хто на ній працює. Адже сталий земельний банк дає впевненість та інтерес до розвитку логістики, переробки, спонукає створювати додану вартість, відходити від того, що країна постачає в основному сировину. Для цього підприємці мають знати, що вони на цій землі не на 3-4 чи 8 років, а на довго.

Але тепер компанії з іноземним капіталом можуть опинитися в ризикованому становищі – землю, на якій вони працювали роками, їм не дозволять придбати. Натомість, це зможе зробити хтось інший. “Ми гарантували статтею 18 Закону “Про іноземні інвестиції”, що правила для всіх суб’єктів господарювання є однаковими, і правила ведення бізнесу в Україні є незмінними. 130 стаття Земельного Кодексу гарантувала, щоб будь-який сільськогосподарський виробник буде мати право на викуп землі. А тепер ми хочемо це обмежити”. Депутатка Роксолана Підласа повідомила, що в першій версії законопроєкту передбачалася можливість купувати землю для компаній з іноземними інвестиціями, які працюють в Україні більше ніж три роки. Проте, через політизованість може статися по-різному.

Момент щодо юридичних осіб пояснив представник Офісу реформ Кабінету міністрів Андрій Мартин.

“Із тих, хто отримав чи успадкував земельні паї, лише 7-8% обробляють їх самостійно. Решта віддають в оренду юридичним особам. Фермери – це теж юридичні особи. Тому скажіть, будь ласка, якщо ми продаємо землю виключно фізичним особам, які вигоди та переваги від цього отримає українське сільське господарство? Які в нас будуть ресурси для розвитку? Це означає, що в нас і надалі в Україні будуть орендні відносини. Шило на мило міняти особливо сенсу немає. Земля повинна стати основним ресурсом для розвитку сільського господарства нашої країни”, – каже він.

За його словами, ринок землі в Україні працює вже давно, а обмеження і зарегульованість – лише підґрунтя для тотальної корупції. Щороку з 10 найбільших хабарів в Україні 7-8 стосуються земельних питань. Тим часом, як для цивілізованого ринку практично все готове: наповнений кадастр, проведена оцінка, підготовлені оцінщики тощо. Та й люди, які не мають наміру працювати на землі, спокійно її продають. Наприклад, 76% учасників АТО, які отримали ділянки до 2 гектари для ведення особистого господарства, продали їх у перший же місяць.

Андрій Мартин також наголосив, що йдеться не лише про ринок, але й завершення земельної децентралізації. “Нам розказують, що держава буде продавати землю. Пояснюю, що держава взагалі не хоче ніякої землі продавати. Задача держави – віддати землю сільським громадам і хай обрані людьми депутати самі розпоряджаються землею громади. Земля – це завжди питання місцевого життя. Держава туди взагалі не повинна лізти”.

Землю пустять з молотка

Проте є й чисто технічні моменти. Серед них питання аукціонів. “Законопроєкт про аукціон говорить, що потрібно провести три раунди по три кроки, і навіть фермер не знатиме, як буде підніматися ціна у конкурентна. Це надто плутано та працювати не буде. Будуть соціальні конфлікти, і ця земельна реформа, яка має фактично полегшити доступ малому та дрібному фермеру, буде якраз навпаки перешкоджати їм. Ще один момент – прописано аукціони без електронного підпису. Тобто заходить бот без ідентифікації і починає торгуватися за українську землю. Це відкрита дорога для спекулянтів. Тому ми цю історію будемо “перебирати”. Практики покажуть, як краще зробити електронний майданчик”, – каже Вадим Івченко.

Він додає, що аукціони – це фактично “битва капіталів”, у якій, на жаль, українські дрібні фермери точно програють іноземному капіталу. “Ніхто не демонізує іноземців. Просто ми розуміємо, що наші виробники неконкурентоспроможні з ними. Тому на такий перехідний період мають бути максимально сприятливі умови саме для наших аграріїв”.

Найпроблематичніше питання для українських аграріїв – де взяти доступні кошти для придбання землі? Президент української аграрної конфедерації Леонід Козаченко каже, що державна субсидія тут не надто допоможе. Вона покриває лише 5% з 20-25%, під які видають кредити наші банки. Аграрії боятимуться брати такі дорогі позики на тривалий термін, адже невідомо, чи буде субсидія в наступні роки.

“Необхідно створити дієвий інструмент фінансування. Найоптимальніший варіант – іпотечний земельний банк”, – каже Козаченко. Така структура, за його словами, може залучити ззовні 5 мільярдів доларів на 10 років під 1% річних. І видавати кредити аграріям під 2%. Також до 10 мільярдів доларів під ці цілі можуть залучити два регіональні фонди.

Земельний мерседес для аграріїв

До другого читання депутати розберуть цілий перелік технічних моментів: переважне право орендарів, розподіл розпорядника та контролера, єдина база даних, статус особливо цінних земель тощо. Депутати обіцяють попрацювати так, щоб з доволі сирого матеріалу “з заводу виїхав мерседес” найкомфортніший для українського аграрія.

Тим часом самі аграрії не надто довіряють владі. Комітет захисту рідної землі, який очолюють Іван Томич і Степан Хмара, готовий кликати українців у день другого читання під стіни парламенту чи навіть до масових акцій. Пан Томич є головою Союзу українського селянства. Він працює в сфері АПК 32 роки, та називає 13 листопада чорним днем у календарі, ба навіть в історії сучасної України. Серед ймовірних ризиків відкриття обігу сільськогосподарської землі називає такі:

Продовольство

За словами Івана Томича, закон закладе зниження валового виробництва всієї аграрної продукції. Особливо трудоємних напрямів тваринництва.

“Ми вже не досіяли 10% пшениці, на 15% менше внесли добрив під майбутній врожай. Катастрофічно скорочується поголів’я корів. Зараз їх кількість сягає 1,6 мільйона, а ми мали біля 11 мільйонів у 1991 році. ВРХ зникає. Такого не було два століття. Ми маємо найменшу кількість свинок. Ось ця ситуація стрімко втягує нас до продовольчої небезпеки. Відповідно до наших прогнозів, за 4-5 років по продуктах тваринницького й овочевого напрямку Україна може стати імпортозалежною в межах 70-80%. Це говорить, що українці матимуть мінімальний доступ до споживчого кошика вкрай необхідних продуктів. Ми матимемо ціни, що постійно зростають, вищі, ніж європейські, унаслідок залежності, маркетингового ланцюжка та корупції. Українці споживатимуть дешеву неякісну продукцію, як неоколоніяльна держава”, – каже Іван Томич.

Зайнятість

На сьогодні в АПК працює 50 тисяч юридичних осіб. За реалізації цього закону за максимум п’ять років лишиться кілька тисяч підприємств. І без того критична зайнятість на селі знизиться у 9-15 разів. Це спричинить знелюднення села до 3 мільйонів осіб. Із 25 тисяч сіл сьогодні лишиться не більше 15 тисяч.

Промисловість

Постраждають сектори суміжні з аграрним. Насамперед машинобудівний, з виробництва комбайнів, тракторів та іншої техніки.

“Буде як з цукровими заводами – поріжуть на брухт. У кращому разі вони вироблятимуть каструлі, ложки, виделки”.

Також негативні наслідки зачеплять харчову, переробну та хімічну промисловість, оскільки транснаціональні компанії вирощуватимуть і вивозитимуть усе сировиною.

“Компанії працюватимуть за принципом 4+1: вирощуватимуть кукурудзу, пшеницю, соняшник, сою + ріпак”.

“Я поважаю президента. Розумію, що на нього, на його команду тиснуть з усіх боків. І це колосальний тиск всього світового капіталу – офіційного, лобістського, кримінального. Але треба проявити твердість. Народ довірив вам булаву. Відповідальний доленосний останній шанс доручив український народ своїм результатом 73%. Це найвища довіра. Все інше нічого не варте”, – каже Томич.

Два наочні приклади: Румунія та Болгарія

Іван Томич розповів про два підходи до ринку землі й кардинально різні наслідки.

Болгарія пішла шляхом найліберальнішого в ЄС ринку землі. Сьогодні там у місцевих фермерів менше 10% землі. Середній розмір – 2 гектари. На внутрішньому ринку 90% овочів – іноземного походження. Хто знає, що таке овочі Болгарії? Раніше банка болгарського перцю до Новорічного столу була вдачею! Колись найбільший овочевий город Радянського Союзу тепер на 90% імпортозалежний. Продовольчої безпеки нема. Добре, що болгари – члени ЄС і ніхто не влаштує їм блокаду. Продукти дають, але по високих цінах. А що в селах? 85% сіл зруйновано. У нас із трибуни ВР ще кричать, що в селі нема швидкої, нема пожежної, нема дороги. Там ніхто вже не кричить. 15% сіл, де ще мешкає не більше ніж 20-30 чоловік. А в інших – по кілька людей. Світова статистика свідчить, що сільське населення Болгарії скорочується найстрімкішими темпами. Не треба ходити до ворожки, усіх, хто голосували за цей законопроєкт, запрошую відвідати болгарське село. Румунія. Хто бував у цій країні раніше, нині перетнувши кордон просто губляться. Куди ж це він потрапив? Шикарні дороги, освітлення, а такі людні села, що в нас і у 70-ті й близько не траплялися. Прекрасні садки, школи, доглянуті будинки. У селах мешкає по 5-7 тисяч громадян. Це – результат національної політики. У нас в Україні лише 36 тисяч фермерів. У Румунії ж 3,8 мільйона, кожен з яких обробляє по 5 гектарів. На столах у румунів понад 90% продукції власного виробництва. В Румунії купувати землю мають право тільки румуни, лише фізичні особи, які до того ж мусять підтвердити походження коштів.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram