41-річна британка Бел Джилл відвідала туристичний атракціон в Единбурзі. Там вона відпочивала з родиною, зокрема навідалася до музею Camera Obscura and Wоrld of Illusions. В одній із кімнат був рентген, крізь який вона пройшла та побачила, що ділянка в районі грудей підсвічується іншим кольором, ніж усе її тіло. Згодом жінка звернулася до лікаря, який діагностував їй рак грудей на початковому етапі.

На щастя, історія Бел Джилл не трагічна, лікарі зробили жінці дві операції, і їй не доведеться проходити важкі терапії для того, щоб вилікуватися.

Чому я розповідаю цю історію? 20 жовтня в Україні відзначали Всеукраїнський день боротьби з захворюванням на рак молочної залози. Незвичайна новина про британку Джил збіглася з моїм бажанням написати статтю про цю хворобу.

Розказана вище історія несподівана та більш-менш оптимістична. Натомість в Україні, якщо подивитися на статистику, оптимізму мало. 39 українок щодня дізнається власний страшний діагноз: рак молочної залози. Щодня (вдумайтесь у цю цифру) 18 жінок помирають від злоякісних пухлин у грудях. Це ваші мами, сестри, дружини, коханки, родички, колеги по роботі, сусідки, можливо, просто близькі люди. І щодня вони помирають від цієї болячки. Єдиним виходом із цієї ситуації є вчасна діагностика. Лікарі кажуть, що від раку першої та другої стадії можна вилікуватися без важких наслідків.

Чесно кажучи, тема жіночих грудей особисто мене цікавить в іншому ракурсі. На поетичних вечорах у різних містах України я читав свій популярний у народі вірш про жіночі груди, який надрукований у книжці “Самотній клен”. Та багатьох інших мережевих ресурсах. Тема жіночих грудей цікавить як у поетичному, так і в практичному планах. 20 жовтня у Національному музеї медицини на заході дізнався, що є ще цілком інший вимір цієї теми: трагічний, смертоносний, печальний, фатальний. Розповів про нього відомий пластичний хірург Павло Денищук, який написав книгу “Жіночі груди: пристрасть та біль” разом із письменниками, психологами, сексологами, астрологами тощо.

До написання книги хірурга підштовхнула смерть матері в ранньому віці від раку молочної залози. На заході розповіли, що кошти, отримані від реалізації накладу, буде перераховано благодійному фонду “КВІТНА”, щоб закупити обладнання в Національний інститут раку. Під час презентації книги всі охочі жінки могли пройти безкоштовну діагностику грудей. Охочих на цій події, на жаль, було небагато.

“Однією з причин не звертатися до лікаря є негативний досвід жінки, чоловіка або сім’ї. У багатьох родинах є легенда, коли бабуся, дідусь інші члени родини були здорові, квітучі, прекрасні, – виступає на заході психологиня й письменниця Євгенка Чугуй. – Потім хтось сходив до лікаря і через пів року помер. Дуже часто в Україні люди не вірять лікарям. Також є момент дискомфорту, неприємності відвідування лікарів. Особливо це стосується гінекологів, мамологів. Себто інтимної сфери життя жінки. У жінки склався певний негативний досвід відвідування лікарів, через який вона не може піти обстежити власні груди. Є страхи, з якими можна та треба боротися. Для жінок має грати роль поняття любові до себе. Не підміна понять: я люблю себе кількістю пар взуття, яке я купила; я люблю себе в кількості часу, який я провела в салоні краси. Це поверховий вимір любові. Головне – це полюбити себе, щоб виправити недоліки власного тіла”.

Лікарка-дієтолог, кандидатка медичних наук Наталія Суслова розповіла, що її учні знають: вилікувати серцево-судинні хвороби медицина безсила, а рак молочної залози на ранніх стадіях лікується практично на 100%.

“Жінки люблять себе, тюнінгують, але забувають, або соромляться сходити до гінеколога. Ми їздимо на автомобілі – у нас нема культури водіння, ми харчуємося – у нас нема культури харчування. Статеве життя починається з десятирічного віку, але нема культури статевої поведінки. Ще зі школи мають закладатися основи поведінки людини в соціумі, її культура поводження серед людей”, – підкреслила Суслова.

Психотерапевтка та нутріциологиня Олеся Бивалькевич почала свій емоційний виступ із важливого уточнення, що до цього заходу вони залучали багатьох успішних людей, розповідати про цей проєкт в соціальних мережах, закликали прийти на безкоштовну діагностику. Та, на жаль, в залі багато порожніх стільців і це сумно для пані Олесі.

“Ми закликали усіх жінок прийти на УЗД, адже цю процедуру має проходити кожна жінка щороку, якщо їй за 40. Дивлячись на свою підписку, це 10 тисяч людей, це в основному киянки, розумію, чому їх нема в залі. Найперше їм страшно, а якщо щось знайдуть? На жаль, канцерофобія в нашому суспільстві досягнула апогею. Коли тільки при згадці слова рак – розсипається світ жінки і її сім’я”, – каже Бивалькевич.

“Вчасне діагностування хвороби свідчить, що ви не помрете. Ваші діти не втратять маму, ваш чоловік не втратить дружину, ваші батьки не втратять доньку, ви залишитеся живими. І ваше життя не перетвориться на пекло, якщо ви вчасно виявите хворобу. Коли жінка чує, що в неї четверта стадія раку, вона втрачає найголовніше – віру в те, що вона житиме. Втрата віри – це втрата землі під ногами. У мене в терапії дуже багато дорослих дітей, матері яких пішли від раку – це травма на все життя. Як медик скажу, якщо таке сталося в сім’ї, то є ризик, що це може повторитися і у вашому житті. Ризик більший, ніж у інших. Тому перевіряйте свої груди, ходіть щороку на УЗД. Так ви зробите всіх щасливими”, – наголосила Олеся Бивалькевич.

Сподіваюся, що кожна жінка в Україні, коли прочитає цей матеріал, задумається над своїм здоров’ям і сходить до мамолога. Дуже на це сподіваюсь.