Пилипівський, або Різдвяний, піст

Пилипівський, або Різдвяний, піст. Фото УПЦ

“Піст це не дієта, а час для духовного зростання”

Пилипівський піст – це піст східних християнських церков. Триває він із 28 листопада по 6 січня. Його назва походить від свята св. Пилипа, останнього дня перед Різдвяним постом, коли вірні їдять скоромну їжу.

Пилипівський піст зародився у V столітті в західній церкві за понтифікату Лева І (440–462). Його необхідність папа мотивував подякую Богу за зібраний врожай. Тобто природа його походження вказує на землеробський характер цивілізації, що запровадила цей піст.

У східній церкві перші згадки про пилипівку виникають у кінці VI століття за понтифікату патріарха Константинопольського Іоана Постикова (582–595). Пізніше Різдвяний піст було канонізовано як час підготовки вірян до приходу Спасителя – Ісуса Христа. Втім, його тривалість викликала гострі суперечки та дебати серед богословів. Річ у тім, що у східній церкві лише пасхальний піст був приписаний Церквою. Всі інші пости були, до певної міри, протиставленням дохристиянським святам, звичкам та традиціям. У самій церкві ці пости не мали за апостольські, не могли визначитися щодо їх тривалості, змінюючи від 4-х до 18 днів, залежно від монастиря, який їх запроваджував. Гострі суперечки з цих питань тривали на сході по ХІ сторіччя включно. Остаточно дійшли згоди з цих питань лише у ХІІ столітті. За понтифікату Патріарха Константинопольського Луки Хризоверга, у 1166 році, було вирішено – посту бути.

На початку ХІІІ сторіччя східна церква устами Патріарха Антіохійського пояснила, що цей піст зобов’язує щодо його дотримання лише ченців, а миряни мають утримуватися від скоромної їжі до семи днів. І лише в середині XV сторіччя піст набув усталеної і відомої сьогодні всім норми у 40 днів.

Суть посту полягає не лише у тому, аби обмежувати себе у тих чи інших традиціях споживання їжі. У ці дні християни мають відмовитися від усього того, що дає їм найбільше задоволення, що відвертає їх від думок про найголовніше. Втім, якщо хтось не може витримати 40 днів посту і таке обмеження може призвести до непоправних наслідків у здоровʼї, то у цьому разі стриманість може бути не варта самого гріха.

Маємо пам’ятати слова Ісуса “Я прийшов, щоб грiшникiв спасти!”, і тоді першим до раю увiйшов розiп’ятий розбiйник, який повiрив у Бога. Треба дбати перш за все про свою душу, а не про шлунок. Тому цi днi важливо проводити у стриманостi, молитві та роздумах про найголовніше, а не над тим, що можна, а чого не можна їсти.

Мета посту – духовне очищення і зростання, вміння контролювати себе і свої бажання. Але досягти цього можна тільки у тому разі, коли ви не чините над собою насильства, а приймаєте зміни спокійно. Немає сенсу в катуванні себе постом, якщо ви не підготовлені заздалегідь і ніколи не дотримувалися його. Повний Різдвяний піст – 40 днів – без шкоди для здоров’я може витримати тільки досвідчена у цій справі людина.

Починайте з малих обмежень: не їжте жирне м’ясо, а лише пісне і рибу, чи вилучіть із раціону м’ясо й залиште яйця та молочні продукти, усуньте тваринні жири і залиште рослинні, не дотримуйтеся сухоїдіння на початку.

Не варто постити: вагітним та тим, хто голодує; дітям до 12 років; людям із хронічними інфекційними захворюваннями (туберкульоз, вірусний гепатит); у період хірургічного втручання; онкологічним хворим; при виразці шлунку і дванадцятипалої кишки, гастриті з підвищеною кислотністю; захворюваннях крові; тим, хто важко працює фізично; спортсменам; тим, хто прагне схуднути; людям із захворюваннями нервової системи; людям літнього віку; тим, хто страждає на остеопороз; при обмінних захворюваннях, особливо при цукровому діабеті; студентам та школярам у період великого розумового та психологічного навантаження.

Олександр Коваленко, релігієзнавець, спеціально для “Українського інтересу”