Людство входить в період відмови від логіки, тяжіння до емоцій та схильності до шизофренії. Це добре ілюструє істерія навколо коронавірусу. Багатьох цікавить чи є вона спонтанною, чи навпаки ретельно спланованою і цинічно реалізованою. А може це просто чергова зараза, яку політики вирішили використати в меркантильних політичних інтересах і банально “осідлали” тему епідемії.

Минулі епідемії еболи, пташиного й свинячого грипу, атипової пневмонії супроводжувалися жертвами. Але сьогодні нав’язується думка про виняткову небезпеку саме COVID-19. Немає сенсу аналізувати показники смертності, адже головне в них – коректне порівняння. А це вже справа фахівців – вірусологів і статистиків. А їхні думки та підходи часом дещо розходяться.

Та хоч там як, усі ми свідомі того, що треба берегтися, робити профілактику тощо. Так само ми добре знаємо, що вірусні інфекції не лікуються: або хворієш тиждень, або ковтаєш ліки, п’єш чай з малиною, робиш провітрювання, сонячні процедури й одужаєш за сім днів. Що так хворієш – тиждень, що лікуєшся – сім днів. Головне, не виходити на роботу, у громадські місця, щоб не заразити інших громадян, мити руки й підлогу, провітрювати приміщення тощо. Звідки тоді істерія планетарного масштабу? У чому її справжня причина?

Відповідь достеменно невідома. Але те, що там не все просто так розуміють скрізь – і в Україні, і в Швеції, Ізраїлі й у Великій Британії. У цих країнах влада пішла на зміни їхньої політики щодо епідемії COVID-19 від ліберальної до більш жорсткої. Ця причина полягає в появі тестів і довільному трактуванні результатів аналізів. Уявімо ситуацію, коли б у 1986 році після Чорнобиля всі люди мали б дозиметри. Отож бо.

Раніше люди помирали від пневмонії, інсульту, інфаркту, раку. З появою тестів почали виявляти присутність або вірусу, або антитіл. І от, ву а ля – з’являються тисячі заражених, а померлим приписують дихальну недостатність від коронавірусу. Цікавий факт – у 1967 році Двадцята Всесвітня асамблея охорони здоров’я визначила причини смерті, що включаються до медичного свідоцтва. Це визначення НЕ включає симптоми і механізм смерті, такі як серцева недостатність або дихальна недостатність. Але ж ця стаття не про медицину.

Так от, про заражених і померлих пишуть, їх показують, з’являються інтригуючі історії: хто з топзірок захворів, де та як підхопили, які поверхні мацали… І от після такого медійного розігріву суспільства “карантинні” заходи стають жорсткішими і в тих країнах, де особисті свободи й права людини досі не обмежувалися. Тому, перший висновок щодо причин, які спонукають владу країн організовувати масову навколо вірусну істерію – це тестування і тренування обмеження прав і свобод громадян. Можливо, це робиться лише для виправдання свого існування при владі, а не для насадження тиранії.

В умовах такого “державного замовлення” засоби масової інформації стають його заручниками або співучасниками. Через них авдиторії цілодобово насаджуються символи та образи такі як “смерть”, “зараження”, “гроби”, “загроза”, “ізоляція”, “обмеження”, “заборона”, “штрафи” тощо. Лише одиниці ЗМІ досі не стали агентами розповсюдження коронавірусної істерії в суспільстві. Але їхня авдиторія переважно сидить в Інтернеті.

Публіка, що мислить, не ставить під сумнів розумні карантинні заходи й засоби. Але ці люди не сприймають на віру намагання влади обмежити прогулянку з дитиною в парку, водночас дозволивши вигул собак. Вільнодумці не вірять у щирість тих, хто живе на “скрутках ПДВ”, позбавляє людей роботи й зарплати, і водночас відкриває доступ до ломбардів і продає за кордон засоби захисту. Щоб вірус вольнодумства не поширювався в суспільстві влада вводить багатотисячні штрафи та численні обмеження.

Така заповзятість панівного класу спонукає нас до пошуку другого – економічного чинника всепланетної апокаліптичної істерії навколо COVID-19 і карантину. На наших очах тема пандемії інформаційно “злизує” тему світової економічної кризи. І вже не брак професіоналізму чи корупція, не офшоризація економіки та деформації на ринку праці обговорюються як причини економічного занепаду країни, а “страшне” вірусне захворювання. А тим часом паралельно з накладанням на мільярди людей карантинних обмежень відбувається спрощення тендерних закупівель за бюджетні кошти, перерозподіл власності та фінансових потоків. Тут і голосування за продаж землі в Україні, і ринок вуглеводнів у світі, і скупка активів, курсові та біржеві спекуляції, шахрайства тощо. Незабаром щодо цього ще висловляться економічні експерти.

Уже тепер стають видимими геополітичні зміни недалекого майбутнього. Людство стоїть на порозі постмодерного неоколоніалізму. Приклад України є дуже показовим. Замість реструктуризації зовнішнього боргу нарощуються державні запозичення. Замість раціонального збереження наявних робочих місць уряд проголошує фантастичний план створення мільйонів нових. Тим часом більшість українців за місяць-другий залишиться без засобів існування. Простіше кажучи, їм не стане не те, щоб платити податки, комуналку й квартплату, їм не буде за що купити поїсти. Для частини людей це перспектива найближчих тижнів. Україна й українці стають слабкими та вразливими для попадання у зовнішню залежність і внутрішнє кріпацтво. А є ще й військові, безпекові, екологічні чинники, які незабаром аналізуватимуть науковці.

Повернемося до теми статті – суспільної шизофренії як своєрідного ізолятора. Тисячі років людською душею (психікою) професійно займалися лише жерці, волхви, церковники. Відтоді як інституювалися національні держави психологією мас займаються державні органи та панівний клас.

Урядущим колам добре відомо, що заразність буває бактеріяльною, вірусною і психічною. Останню ще позначають терміном “психологія натовпу”. Раніше це явище розглядали або під кутом зору нагнітання войовничого психозу, як наприклад у Росії, Північній Кореї, Ірані, або як підступність маркетологів. Останнє стосується психоделічних поведінкових картинок забавок молоді у день Святого Валентина чи Геловін. Або, наприклад, поведінки свідків “совка” на 8 березня. Психологія в чистому вигляді керує людьми на Великдень і Зелені свята, на Купала і Водохреща. Яскравим прикладом психо-ірраціонального в сусіпльстві є шоу-біз і мода.

Пошкодження або припинення існування певної психологічної моделі призводить до масової депресії. З’являється відчуття безпросвітності, безвиході. Так було після розвалу СССР. Частина українців швидко перелаштувалася на розбудову власної української держави. Значна частина росіян, зокрема тих, хто мешкає в Україні, досі перебуває в депресії, сприймаючі втрату Союзу як особисту трагедію, за якою стоїть порожнеча.

Спасінням може бути або нова пасіонарна ідея, або шизофренія (роздвоєння особистості). Тому в РФ рулить імперська політика “Кримнаш”, яка утворює паралельну реальність навколо старої імперської ідеї. Шизофренія тут набуває функції своєрідного ізолятора для людських душ, фітнес-клубу для пораненої імперської психіки. У цьому ізоляторі розбита душа шукає звичний і приємний прихисток. Такий собі ностальгічний карантин.

У шизофренічному ізоляторі можуть народжуватися і виростати діти та цілі покоління, з’являтися політичні партії та кандидати в президенти. Вони також несуть у собі відбиток роздвоєння, неадекватного сприйняття реальності, дезорганізованості мови й мислення. Це проявляється у них в апеляції до совкових традицій, російських (радянських) цінностей та персонажів. У цій своїй персональній паралельній реальності вони ховаються від воєнних і політичних викликів, від економічних, соціяльних та гуманітарних проблем. Політичне керівництво добирає собі й помічників за образом і подобою. Оточення занурює свого шефа в теплу ванну й ніби в лазні додає парку з совковими галюциногенами.

Олігархат і влада окрім короновірусів інфікуються ще й культом грошей і влади. Цим культом заражаються усі. Але не всі захворюють. Такі зберігають тверезий розум і здатність оцінювати реальність, діяти й протистояти загрозам. Їм карантин в одному ізоляторі з шизофрениками не потрібен. В умовах всесвітньої істерії такі політики опиняються перед спокусою влаштувати ізоляцію своїм політичним опонентам, а часом і партнерам. Ну, і звісно ж нам із вами, шановні пересічні й непересічні українці. А для цього слід влаштувати масовий психоз, підняти градус істерії, наприклад коронавірусної. Саме так можна посіяти і в людях, і в слабких владоможцях страх.

У хід іде все. Наприклад, трансляція усіма телеканалами відеоролика жінки з Буковини, яка істеричним голосом крізь сльози закликає односельчан не вбивати її дітей та онуків через те, що вона привезла короно-заразу в їхнє село. Сюр і штучне нагнітання страху. Бо звичайну з медичної точки зору вірусну болячку та її носіїв зводять до якогось сатанинського рівня. Наступним кроком буде прокляття і команда “Фас!”? Страх – це дієвий стимул до формування поведінки мас. Спочатку людям прищеплюють подвійні стандарти, потім нівелюють національні цінності. А тепер залякують. Не випадково кампанії навколо COVID-19 приписують усі ознаки інформаційної диверсії або атаки.

Найяскравішим наочним прикладом коронавірусної шизофренії стало носіння масок і марлевих пов’язок. Усі добре розуміють, що вони не рятують від проникнення вірусу, але всі їх носять. Навіть придумали собі пояснення, що маски заважають торкатися обличчя. Я і моя родина начепили маски чи не найпершими серед мешканців будинку. Тут, як то кажуть: без коментарів.

Насамкінець, висловлю впевненість у винятковій здатності українців пристосуватися самим і пристосувати обставини під себе. Ще жодній владі не вдалося нас зламати. Дурили? Так! Гнобили? Так! Вбивали? Так! Але не зламали. І тепер не зламають.

Миймо руки, дотримуймося санітарії та гігієни, не сварімося! І пильнуймо владу.

А ти, владо, завойовуй нашу довіру. Проявляй професіоналізм, порядність і патріотизм.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram