#пройди_світ. Трампа – на Нобеля, Оскар (майже) без білих & Co

Сьогодні ми пройдемо світ від Швеції, де Трампа номінували на Нобелівську премію миру, до США, де кажуть, що головні ролі в оскароносних фільмах мають грати лише темношкірі або представники ЛГБТ. А також згадаємо про мир між Індією та Китаєм, політичний бекграунд пожеж у Каліфорнії та підсумки місяця протестів у Білорусі.

Трамп і Нобелівська премія миру

Дональда Трампа вже вдруге номінували на Нобелівську премію миру, яку присуджують найбільшим у світі миротворцям. Чи справді американський президент такий борець за мир, чи ця номінація – про щось інше?

Дональд Трамп пробує себе в ролі миротворця вже не перший рік. Ще у 2018-му він ініціював перший в історії саміт за участі президента США та лідера тоталітарної КНДР.

Після першої зустрічі з Кім Чен Ином республіканські законодавці й висунули кандидатуру Трампа на звання світового миротворця, але невдало.

Проте, чи була ця зустріч історичною сперечаються й досі. 9 вересня телеканал CNN опублікував листування двох лідерів, де глава КНДР називав зустріч з Трампом “подібною до сцени з фантастичного фільму” та заявляв, що день, коли вони потиснуть руки один одному знову, “буде вписаний в історію як ще одна фантастична глава”.

Такі одкровення Ким Чен Ина чимало кого схвилювали, тим паче, що й раніше значна частина експертів називала зустріч Трампа з лідером КНДР великою помилкою, адже які дружні зустрічі можливі з диктатором?

І це – не єдиний прецедент контроверсійної миротворчості Трампа. У 2019-му відбулася зустріч глави Білого Дому з російським президентом Володимиром Путіним, де лідери країн домовлялися про мир на Близькому Сході та Донбасі, а ще обговорювали ядерну безпеку й питання Криму.

На думку багатьох американських урядовців і політичних експертів, ця зустріч виявилася провальною: Трамп здав інтереси США в гонитві за добрим словом Путіна. “Жоден попередній президент ніколи так не принижувався перед тираном”, – заявив тоді конгресмен-республіканець Джон Маккейн.

В одному з попередніх випусків #пройди_світу ми розповідали про налагодження стосунків між Ізраїлем й Об’єднаними Арабськими Еміратами. Так ось, ця подія теж відбулася за сприяння… Дональда Трампа. 11 вересня ж американський президент заявив про чергову свою перемогу – встановлення дипломатичних стосунків між Ізраїлем та Бахрейном.

І ось днями норвезький депутат Крістіан Тібрінг-Гедде виступив із заявою, що Трамп “зробив більше для миру між країнами, ніж більшість інших номінантів на Нобелівську премію миру” та знову висунув американського президента на премію.

То чого прагне Трамп – справді примирити світ чи лише використати статус найбільшого миротворця для перемоги на цьогорічних президентських виборах у США? Питання залишається відкритим. Та поки до Трампа-лавреата Нобелівської премії миру більшість експертів ставляться скептично.

Нові критерії для премії “Оскар”: ідеологія чи прогресивний крок?

Американська кіноакадемія змінює вимоги до фільмів, які претендуватимуть на премію “Оскар”. Вони стосуються статі, гендеру та раси. Що це: ідеологія та пропаганда чи крок на зустріч незахищеним групам? Спробуємо розібратися.

9 вересня чимало українських і закордонних медій рясніли заголовками на кшталт “Оскар більше не вручатимуть фільмам без ЛГБТ, темношкірих та жінок”. Ця новина викликала чимало критики з боку користувачів соцмереж і декотрих експертів.

Пол Мелен, стратегічний консультант й есеїст, у французькому виданні Le FIgaro написав, що нові вимоги до фільмів суперечать цінностям американської ліберальної демократії та обмежують мистецтво.

“Епоха, коли СРСР через мистецтво просувало соціалістичний реалізм, завершилася. Тепер тим же самим зайнявся Захід, щоправда, не в ім’я комунізму, а в ім’я добра”, – додав він.

Та чи справді все так погано?

Насправді фактчекери спростували заяви в медіа про те, що тепер Оскар вручатимуть лише фільмам з достатньою кількістю ЛГБТ, темношкірих та жінок.

Нові стандарти стосуються акторського складу та сюжету, складу знімальної групи, кіновиробництва та дистрибуції. Тепер, щоб фільм номінували на Оскар, необхідно виконати квоти на кількість небілого населення, представників ЛГБТ та людей з особливостями ментального чи фізичного розвитку у двох із чотирьох категорій.

Тобто виконувати квоти саме в категорії акторського складу не обов’язково. Якщо за сюжетом фільму події відбуватимуться, наприклад, на Запорозькій Січі XVII століття, то не обов’язково, щоб головну роль грав афроукраїнець. Досить, щоб квоти виконали на студії та при дистрибуції фільму.

Навіщо ж нові квоти? Оскар регулярно критикують за відсутність різноманіття. Зокрема, цьогоріч жодну жінку не номінували на “Найкращого режисера” та з представленням темношкірих акторів у номінаціях теж біда.

Тож організатори кінопремії запевняють: “Ми просто хочемо показати різноманітність населення світу”.

Можна спати спокійно: Індія та Китай досягли миру

Індія та Китай домовилися про розведення військ на Гімалайському кордоні. Що за конфлікт був між Індією та Китаєм та чому він змусив хвилюватися весь світ?

Сутички на прикордонних територіях між Індією та Китаєм тривають уже десятиліттями. Лінія кордону тягнеться на три з половиною тисячі кілометрів через річки, озера і гори. Через це кордони невизначені, а звідти – постійні зіткнення прикордонників.

Іноді конфронтація мала й фатальні наслідки. Цього червня в жорстокій сутичці загинуло щонайменше 20 солдатів: нападали з битами та палицями з цвяхами.

Конфлікт тримав у напрузі увесь світ: по різні боки барикад – дві країни з найчисленнішим населенням, обидві володіють ядерною зброєю. Економічний фактор теж важливий, адже торгові відносини Китаю та Індії – велика потуга в економіці регіону й значна частина світового ВВП.

Минулого ж тижня обидві сторони обмінялися взаємними звинуваченнями в попереджувальних пострілах. Ця ситуація – перше за 45 років застосування зброї на нестабільному гімалайському кордоні та водночас серйозне порушення низки угод між державами.

То навіщо країни домовилися про мир? На думку експертів, обидві держави мали серйозні причини на це. До економічних факторів додалися наслідки коронакризи: тепер країни не мають змоги виділяти стільки ресурсів на військовий сектор.

Тепер же ситуація стабільна, проте це – не перша спроба врегулювати ситуацію між країнами. Тож реальні наслідки домовленості ми побачимо з часом.

Політичний аспект пожеж у Каліфорнії

Світові ЗМІ вибухнули новинами про найбільшу в історії пожежу в американському штаті Каліфорнія. Здавалося б, це не зовсім політична тема, але якщо заглянути глибше, то політичний бекґраунд таки знайдеться.

Схожі пожежі руйнували Каліфорнію ще у 2018 та 2019 роках, однак тоді наслідки не були настільки масштабними. Цього ж року майже весь захід США перетворився на територію з фантастичних марсіанських фільмів: згоріло рекордних 930 тисяч гектарів землі, 15 людей загинуло, 500 тисяч були змушені евакуюватися, а пік сезону пожеж ще навіть не розпочався! Що ж тоді стало причиною виникнення полум’я?

Губернатор Каліфорнії Ґевін Ньюзом дотримується думки багатьох учених і пов‘язує критичну ситуацію в штаті насамперед зі зміною клімату та глобальним потеплінням. Натомість президент США Дональд Трамп не поділяє таку думку, ба більше звинувачує губернатора-демократа, заявляючи, що Ньюзом “жахливо доглядав за лісами”.

До того ж Трамп ще й пригрозив скоротити федеральну допомогу Каліфорнії, хоча й надав ситуації статус “масштабного лиха”.

Тим часом каліфорнійський губернатор закиди президента відкидає. “Ви не вірите у глобальне потепління, тож мені нічого з вами говорити”, – каже він.

Так і не дочекавшись підтримки від федерального уряду, губернатор був змушений звернутися за допомогою до Австралії та Канади. Та після цього інциденту Дональд Трамп все-таки розпорядився надати федеральну допомогу владі штату.

Майже 10 тисяч затриманих і викрадення Колесникової: підсумки місяця протестів у Білорусі

У середу, 9 вересня, білоруським протестам виповнився місяць. Давайте нагадаємо, що відбулося за цей час та розглянемо свіжий розвиток подій.

Як ми вже згадували раніше, протести розпочалися 9 серпня після сфальсифікованої перемоги Лукашенка на президентських виборах. Білоруси вийшли на вулиці, адже прагнуть змін і вважають, що з диктатором, який керує країною уже понад 26 років, їм не по дорозі.

Насправді люди виходили на вулиці проти режиму й раніше: після сфальсифікованих виборів у 2015 та 2010 роках. Але тоді акції не були настільки масштабними й довготривалими.

Протягом же серпня-вересня 2020-го на вулиці декілька разів вийшло понад сотню тисяч білорусів, страйкувати почала значна кількість топпідприємств країни, а за ґрати потрапило майже 10 тисяч громадян.

Що трапилося в країні останнім часом?

1 вересня у пострадянських країнах відзначають День знань. Цьогоріч цей день в Білорусі набув нового значення.

1 вересня до університетів країни повернулися студенти та… долучилися до страйків й акцій протестів, декотрі з яких відбуваються на перервах у холах університетів. АМАП почасти забирає незгідних із ситуацією в країні прямо звідти.

Вранці 7 вересня в Мінську люди в штатському викрали Марію Колесникову – одну з лідерок протестувальників. Коли “сценарій Тихановської” з нею не вдався (тобто, Колесникову не вийшло витурити з країни), то правоохоронці звинуватили її у спробі захоплення влади. Зараз їй загрожує від двох до п’яти років в’язниці.

Цікаво, що з кожним днем диктатор Лукашенко все більше зближується з Москвою – про це пишуть західні видання.

Тут, до слова, не обходиться без ексцесів. 10 вересня посол Росії в Білорусі подарував Лукашенку мапу Білорусі 1886 року на знак співпраці між державами.

Все б нічого, але у 1886 половина Білорусі входило до складу Російської імперії. Що це: стьоб над Лукашенком чи тонкий натяк?

Одним словом, протести в Білорусі точно не підуть на спад найближчим часом. Ані режим, ані його противники не готові зупинятися, а ймовірність зовнішнього втручання тільки зростає.

Слухайте подкаст на інших платформах, а також підписуйтеся на ПОЛІТклуб УКУ в соцмережах.

Почитати/послухати попередній випуск можна тут.

До речі, ПОЛІТклуб УКУ перезапускає проєкт зустрічей зі змінотворцями “Зміни.NOW”. Уже цього вівторка пройде зустріч з директором НАБУ Артемом Ситником. Зареєструватися на подію можна тут.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram