#пройди_світ. Революція в Киргизстані, Нобель – не у Трампа & Co

Сьогодні ми пройдемо світ від Киргизстану де всього за два дні розгорнулася справжня революція, до Швеції, де Нобелівську премію миру вручили не Трампу, не Навальному і, слава Богу, не Путіну. А також згадаємо про боротьбу Євросоюзу з країнами-членами, що не дотримуються принципу верховенства права, заборону політичної агітації в Facebook та суд над грецькою неонацистською партією.

Революція в Киргизстані

ЗМІ палають новинами про критичну ситуацію в Киргизстані, де розгорнулася справжня революція всього лиш за дві доби. У столиці ввели режим надзвичайного стану.

4 жовтня в Киргизстані пройшли парламентські вибори, за результатами яких жодна велика опозиційна партія не подолала 7-відсотковий бар’єр та не потрапила до Жогорку Кенешу. Ні, це не лайка, а просто назва тамтешнього парламенту.

Сфальсифіковані вибори стали останньою краплею, що переповнила чашу суспільного терпіння киргизів. Кризова ситуація з коронавірусом і шалена корупція – фактори, що викликали невдоволення в людей вже давно.

Тож наступного ж дня після виборів киргизи вийшли на масові демонстрації, щоб домогтися скасування результатів. Мітингувальникам з другої спроби навіть вдалося прорватися на територію “Білого дому” – будівлі, де розташовані резиденція президента й парламент.

Поліція намагалася жорстоко розігнати протестувальників світло-шумовими гранатами, сльозогінним газом і гумовими кулями. Проте, у порівнянні з миролюбними білоруськими протестувальниками, киргизи виявилися рішучішими. Від силовиків вони захищалися не плакатами та вигуками, а жбурлянням бруківки.

У кривавих сутичках одна людина загинула і майже 700 було поранено. Перша ж перемога, хоч і ціною людського життя, та все ж була здобута: влада визнала результати парламентських виборів недійсними й має призначити дату нового голосування.

Киргизстан же поринув у безвладдя. Президент Сооронбай Жеенбеков на тлі масових протестів спершу переховувався, а потім відправив у відставку прем’єр-міністра та членів уряду, які працювали до кризи. Через декілька днів публічно заявив, що й сам готовий піти зі свого поста, але громадяни вже не вірять у такі обіцянки.

Ситуація розвивається дуже драматично. Опозиціонери взяли під контроль поліцію, а Жеенбеков – армію. Ще в столиці країни, Бішкеку, ввели воєнний стан.

Це вже третя за останні півтора десятиліття революція в країні. Перші дві відбулися у 2005 та 2010 роках. Тоді мітингувальники добилися виконання поставлених ними вимог на Тюльпановій революції і під час мітингів проти експрезидента Бакієва.

Саме тому експерти застерігають народ не потрапити у “пастку переворотів”. Вони переконані, що третя революція не допоможе змінити політику кардинально, а нові керманичі не надто відрізнятимуться від попередників.

Нобель – не у Трампа, Навального чи, слава Богу, Путіна

У п’ятницю, 9 жовтня, світ нарешті дізнався ім’я лавреата Нобелівської премії миру 2020. Ним став не Трамп, не Путін і навіть не Навальний. Премію присудили Всесвітній продовольчій програмі Організації об’єднаних націй.

Всесвітня продовольча програма – ланка ООН, що опікується боротьбою з голодом по всьому світу. Вона допомагає людям, які не здатні прогодовувати себе самостійно. А таких у світі близько 90 мільйонів.

Допомогу програма насамперед надає бідним країнам Африки, а також тим державам, що потерпають від наслідків війни чи інших катастроф. Так, наприклад, Всесвітня продовольча програма з 2014 до 2018 року допомагала вразливим групам в українській зоні АТО, а зовсім нещодавно направила близько 50 тисяч тонн борошна до Лівану, який сколихнула шалена криза після сумновідомого вибуху в порту столиці країни – Бейруті.

“Війни та катастрофи є завжди, то чому премію присудили лише сьогодні?”, – спитаєте ви. Річ у тім, що актуальність програми тільки посилилася під час коронакризи (за останні пів року товарообіг у світі значно впав, зокрема й харчовий, що спричинило нову хвилю голоду). А її фінансування зменшилося – у час пандемії ні в кого немає зайвого шеляга.

Тож Всесвітня продовольча програма зіштовхнулася з важким викликом, але попри це продовжила свою місію – переконані в нобелівському комітеті.

Утім, не всі вітають вручення Нобелівки Всесвітній продовольчій програмі. Річ у тім, що її вже не один рік критикують через корупційні скандали, які оточують місію програми.

Так, скажімо, у 2005-му кенійський економіст Джеймс Шикваті заявляв, що місія програми в Африці більше шкодить, аніж допомагає регіону. За його словами, тамтешні чиновники наживаються на гуманітарній допомозі, перепродаючи її. Це вбиває місцеве фермерство, адже їм важко конкурувати з перепродавачами гуманітарки.

Тож Всесвітня продовольча програма – місія з благородною ціллю. Та чи вдається їй злагоджено рухатися до своєї мети – інше питання.

Євросоюз проти порушників принципу верховенства права

Євросоюз серйозно взявся за країн-учасниць, що не дотримуються принципу верховенства права. Що не так із цим явищем у декотрих державах ЄС та що з цим хоче робити Європейська комісія?

7 жовтня Європарламент ухвалив резолюцію, яка створить механізм контролю за дотриманням принципів верховенства права в державах-членах організації. Якщо ж країни не дослухаються до рекомендацій, то їх можуть позбавити окремих прав, зокрема й права голосу, а ще відібрати фінансування із загальноєвропейського фонду допомоги боротьби з пандемією.

Що спонукало Євросоюз вдатися до таких рішучих заходів?

З дотриманням принципу верховенства права в декотрих країн-членів Євросоюзу проблеми є вже давно. Минулого тижня у своїй доповіді Європейська комісія розкритикувала судові реформи Угорщини та Польщі. Так, на думку ЄС, угорські суди тепер зможуть здійснювати непрямий політичний тиск на опозиційні до влади ЗМІ, польським же суддям загрожують переслідування через їхні політичні вподобання. Ця ж доповідь критикує Болгарію та Румунію з тих самих причин.

А вже тижнем опісля, суд справедливості Європейського Союзу засудив зміни до угорського закону про освіту, які внесли у 2017-му. Закон змусив університети проводити навчання тільки у своїх країнах – ця умова “придушила” роботу Центральноєвропейського університету в Будапешті, який фінансується Джорджем Соросом з американським громадянством, тож не вважається угорським.

Все частіше під “гарячу руку” потрапляє й Польща, яку правозахисники називають найгомофобнішою країною Євросоюзу. Держава посідає останнє місце у забезпеченні прав сексуальних меншин серед країн ЄС. Настороженість зросла, коли приблизно 100 міст Польщі заявили про “свободу від ЛГБТ”, а старий-новий президент країни Дуда, про вкрай консервативні погляди якого ми згадували в одному з перших випусків #пройди_світу, назвав ЛГБТ гіршою ідеологією, аніж комунізм.

Виникає питання, чому Європейський союз так довго ігнорував вищезгадані проблеми? Насправді єврочиновники намагалися боротися, але, безуспішно. Щоб розв’язати проблему гомофобії в Польщі, ЄС не вистачило інструментів. Така ж доля спіткала й інші ініціативи.

Критики організації вбачають справжню причину в тому, що Брюссель просто не хотів недоотримувати внесків через сварки з “нечемними” країнами, тож довгий час закривав на проблему очі.

Тепер же Євросоюз робить ставку на новий механізм, який дозволить карати країни, що порушуватимуть принцип верховенства права. Але зрозуміло, що цей механізм порушує інтереси Польщі й Угорщини, зокрема, тож вони дали знати, що без бою не здадуться: держави пригрозили заблокувати весь бюджет об’єднання.

То гроші чи цінності? ЄС нарешті щонайменше намагається взяти курс на друге. Та чи вдасться?

Facebook обмежує політичну агітацію?

Політичні скандали й соціальні мережі – речі, як ми знаємо, не роздільні. Facebook вирішив щось із цим робити й оголосив про суттєві зміни у своїй рекламній політиці обмеживши політичну агітацію, починаючи з дня американських президентських виборів.

Вперше соцмережі задля виборчої агітації використали ще під час першої президентської кампанії Барака Обами 2008 року. Його перемога радикально змінила уявлення про роль інтернету в політичному процесі.

Однак найгучніший скандал спалахнув у 2016 під час президентської кампанії Дональда Трампа, коли відбувся найбільший витік інформації за всю історію Facebook.

Так Cambridge Analytica – британська компанія, що займалася аналізом даних, зібрала й використала персональні приблизно 50 мільйонів користувачів Facebook задля персоналізованої реклами у ході тодішніх президентських перегонів. Ця стратегія, як вважають політичні експерти, значно допомогла Дональду Трампу. Тоді також говорили й про ймовірне російське втручання в вибори.

Тепер же відкрита агітація, фейки, втручання російських спецслужб, армій ботів – проблема виборчих кампаній по всьому світі. І соцмережі вирішили з цим боротися.

У попередніх випусках #пройди_світу ми вже згадували про посилення перевірки дописів на фейковість у Facebook і Twitter. То були лише перші кроки для боротьби з дезінформацією.

Зараз же соцмережі глобально взялися за боротьбу з надмірною політичною рекламою. У Facebook заявили, що від 3 листопада, дня американських президентських виборів, і вони обмежать показ політичної реклами. Засновник мережі Марк Цукерберґ переконаний, що таке нововведення допоможе зменшити політичний вплив на виборців.

Аналітики ж категорично не поділяють такої думки. Вони вважають, що мережі мають занадто сильний вплив на людей, тож такі незначні зміни не розв’яжуть таку глобальну проблему. Тим паче, що після виборів агітація й так нікому в США не буде потрібною.

Тож це рішення – радше фікція, аніж реальне намагання розв’язати проблему. Подейкують, що Facebook пішов на таке через тиск американської влади на компанію. У них начебто вимагали результатів у протидії впливу мережі на вибори.

Суд над грецькою неонацистською партією вбивць на національному підґрунті

Грецьку партію “Золотий світанок” визнали злочинною організацією через неонацизм. Раніше верхівку партії звинувачували в організації нападів на антифашистів та навіть в одному вбивстві.

“Золотий світанок” заснували ще в 1993, але активно про неї почали говорити у 2000-х. Партія постійно виступала з ксенофобськими та неонацистськими поглядами. Так прихильники партії неодноразово нападали на мігрантів і лівих. Осквернення єврейських кладовищ для них – справа звична. А кандидат до парламенту від “Золотого світанку” одного разу навіть пригрозив пустити мігрантів на мило, а потім ще й спалити їх.

Не надто приємні заяви, чи не так? Грецькій же владі до них не було діла, аж поки не дійшло до страшного – вбивства, яке організувала верхівка партії.

У 2013 році активіст “Золотого світанку” убив Павлоса Фіссаса – відомого музиканта, знаного своїми антифашистськими виступами. Лише тоді правоохоронці серйозно зайнялися політсилою, яка на той момент вже стала третьою найбільшою в грецькому парламенті.

За сім років розслідування 68 партійців, зокрема й 18 ексдепутатів парламенту, потрапили на лаву підсудних. І процес найближчим часом добіжить кінця. Перший крок – визнати “Золотий світанок” злочинною організацією – уже зроблено. Його, до речі, привітали оваціями тисячі греків під стінами суду.

Прем’єр-міністр країни Кіріакос Міцотакіс у світлі рішення суду заявив, що проблемна сторінка грецької історії добігає кінця.

Але не все в цій історії так однозначно. У греків залишилося чимало запитань до влади, яка багаторічно закривала очі на діяльність “Золотого світанку”. За їхніми словами, останній процес – лише вершина айсбергу. Країні ж слід боротися з неонацистами рішучіше.

Слухайте подкаст на інших платформах, а також підписуйтеся на ПОЛІТклуб УКУ в соцмережах.

Почитати/послухати попередній випуск можна тут.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram