#пройди_світ. Папа (не)дозволив ЛГБТ-союзи, війна Макрона проти ісламізму & Co

Сьогодні ми пройдемо світ від Ватикану, де подейкують, що Папа дозволив ЛГБТ-шлюби, до Франції, де президент країни оголосив війну радикальному ісламізму. А також згадаємо про премію Сахарова, якою нагородили білоруську опозицію, намагання американської влади визнати Google монополією та завершальні дебати між Трампом і Байденом.

(Не)дозвіл Папи на ЛГБТ-шлюби

“Папа закликав дозволити цивільні шлюби ЛГБТ-парам” – такими новинами вибухнули в четвер усі світові медії. Що насправді сказав Папа та чи дійсно його слова, як дехто каже, означають зміну політики щодо ЛГБТ-шлюбів?

15-25 жовтня в столиці Італії проходить Римський кінофестиваль. У межах цих заходів відбувся показ фільму “Франциск”, у середині якого Папа Франциск під час короткого інтерв’ю заявив, що люди нетрадиційної орієнтації такі ж діти Божі, як і всі інші, тому слід створити закон про цивільне співжиття, себто цивільний шлюб.

Слова викликали шквал критики серед католицького середовища, адже виходить, що Папа захистив цивільні шлюби між ЛГБТ-парами, попри те, що це суперечить церковним догмам. Так з 2003 року, коли Папою був Іван Павло II, Церква навчала, що “повага до гомосексуальних осіб ніяк не може привести до схвалення гомосексуальної поведінки або до юридичного визнання гомосексуальних союзів”. Актуальним цей документ є і нині.

То що ж насправді означають слова Папи Франциска? По-перше, жодної юридичної сили вони не мають. Його слова – не енцикліка (основний вид папських документів). По-друге, навіть якби Папа випустив енцикліку про допустимість цивільних ЛГБТ-шлюбів, то це б точно ніяк би не вплинуло на незмінні церковні канони, за якими таїнство шлюбу можливе лише як союз чоловіка й жінки.

Отже, фактом є те, що слова Папи вкотре активізували шалені дискусії як у Ватикані, так і за його межами про доцільність сьогоденної політики Церкви щодо ЛГБТ-шлюбів. Адже природно, що католицька спільнота в різних країнах лобіює захист традиційних цінностей на державному рівні, зокрема, мова й про невизнання ЛГБТ-шлюбів законними.

Вкрай консервативна за європейськими мірками політика польської влади – яскравий приклад. Панівна партія “Право і Справедливість” – тісно пов’язана з місцевою католицькою церквою, що призводить до впровадження католицьких вірувань до польського законодавства та протидії ліберальним рухам на кшталт ЛГБТ.

Зрозуміло, що в країні заборонені ЛГБТ-шлюби, але тамтешній президент вирішив піти далі. Декілька місяців тому він запропонував закріпити в конституції Польщі виключне право гетеросексуальних пар на всиновлення дітей.

To sum up, заява Папи про цивільні ЛГБТ-шлюби нічого не змінює юридично, але лояльне ставлення Папи Франциска до цієї теми дає простір для нових обговорень. То чи бути нейтралітету між Церквою і ЛГБТ?

Війна Макрона проти радикального ісламізму

Макрон оголошує війну радикальному ісламу. Причина – вбивство французького вчителя, який раніше показував своїм учням карикатури на пророка Мухаммеда під час уроку про свободу слова. Чому ті самі ілюстрації до журналу вже не вперше стають джерелом заворушень у французькому суспільстві, які рішення пропонує президент і чому їх ефективність залишається під великим сумнівом?

Сем’юелу Паті, вчителю історії та географії, відтяли голову 16 жовтня. Його вбивця – 18-річний мусульманин чеченського походження – за лічені хвилини після розправи з Паті опублікував у своєму твіттері допис зі словами: “Я стратив одного з тих пекельних псів, які насмілились принизити Мухаммеда”.

Поліція застрелила злочинця на місці подій. Реакція влади не забарилась: у Франції вже встигли розформувати декілька радикальних ісламістських угрупувань, яких підозрюють у причетності до злочину. Ще закрили мечеть, яка засуджувала вчителя. Та це лише перші кроки на шляху боротьби з релігійним екстремізмом, твердить Макрон.

Зрештою, напруга в стосунках між Францією та ісламом існує віддавна. Варто згадати 2015-й, коли публікація карикатур на пророка Мухаммеда в сатиричному журналі Charlie Hebdo стала спусковим гачком низки терористичних атак на штаб-квартиру видання, і, як наслідок, – хвилі протестів на підтримку свободи слова у Франції. Згадану карикатуру і показував школярам Паті. З часів інциденту з Шарлі у Франції відбулись десятки терористичних актів, а наймасштабніший забрав життя 131 людини.

Проблема ісламського екстремізму у французькому суспільстві й справді стоїть особливо гостро, і на це є свої причини. Політика цієї держави щодо релігії вельми специфічна. Фактично, описати її можна двома принципами:

  • Де-юре, твоя релігійна ідентичність не повинна впливати на твоє суспільне життя. Замість того, щоб забезпечити баланс в умовах мультикультуралізму, культурні впливи просто вилучили з публічного дискурсу. Ще в школі прививають розуміння, що в публічному просторі ти – не християнин чи мусульманин, а громадянин Франції.
  • Де-факто, твій культурний бекґраунд визначає твоє становище в суспільстві. Переселенці страждають від культурних стереотипів: наприклад, твої шанси бути прийнятим на роботу зменшуються, якщо місце проживання в резюме вказує на бідний іммігрантський район.

Тож французькі іммігранти потрапляють під подвійний удар: з одного боку, вільно виражати свою ідентичність вони не можуть, з іншого – через ту ж ідентичність зазнають дискримінації.

За таких непростих умов, позиція Макрона несе за собою нові ризики. Для стабілізації ситуації в державі його заходи надто радикальні: жорстка протидія ісламським угрупуванням призведе радше до посилення спротиву, а не стабілізації. А з точки зору багатьох французів ті ж заходи недостатньо радикальні, крім того, запізнілі – мовляв, якби президент “взявся” за ісламське питання швидше, численних інцидентів можна було б уникнути.

Тож нова війна Макрона проти ісламу точно не розв’яже наявні проблеми – переконані експерти.

Премія Сахарова – у білоруської опозиції

ЗМІ вже не перший місяць палають новинами про події у Білорусі. Ми ж підготували дайджест найновішої інформації, щоб тримати вас у курсі. Про премію Сахарова, ультиматум Лукашенку та смертельні протести розповімо далі!

Білоруські мітинги переходять у ще гарячішу фазу: від мирних закликів до кривавих побоїв. До активних протестів проти білоруської влади приєднується все більше громадян. На вулиці виходять пенсіонери, яких довгий час вважали твердим електоратом Лукашенка. Піснями, плакатами та вигуками літні люди закликають президента піти у відставку.

Та навіть за такі, здавалося б, мирні вчинки силовики жорстоко карають білорусів. 13 жовтня у Мінську поліціянти затримали власника квіткової крамниці Максима Хорошина. Чоловік вирішив підтримати жінок на мітингах проти насильства, подарувавши кожній з них квіти. За таку “активну позицію”, Максима спершу затримали, а потім побили до півсмерті у відділку поліції. Зараз він перебуває на реабілітації в одній із країн Балтії, але не відмовляється від своїх позицій і намагань протистояти білоруській владі, підтримуючи співгромадян у соцмережах. Максим впевнений, що білоруський протест переможе.

10 жовтня Олександр Лукашенко зустрівся з політв’язнями в слідчому ізоляторі КДБ. Сам факт зустрічі є важливим, адже фактично означає визнанням існування політв’язнів, протестувальників й опозиції. Раніше ж Лукашенко на контакт із опозицією не виходив та називав усіх своїх противників провокаторами.

Метою зустрічі було “почути думки всіх”, але начебто за спільним рішенням учасників зміст розмови залишається у таємниці.

За активну ж боротьбу за права людини та свободу думки цьогоріч премію Андрія Сахарова отримала саме білоруська опозиція. На думку організаторів премії, Європарламенту, білоруські опозиціонери стали взірцем для десятків тисяч людей, які від оголошення фальсифікованих результатів виборів щонеділі виходять на вулиці Мінська.

Присудження премії дуже символічне, адже декількома днями раніше Світлана Тихановська висунула “народний ультиматум” Лукашенку.

Імовірно, поштовхом для такої гучної заяви стали слова її ув’язненого чоловіка. Сергій Тихановський у першій за час свого ув’язнення телефонній розмові порадив Світлані “бути жорсткішою”, зустрічатися зі світовими лідерами та продовжувати боротьбу.

Натхненна словами чоловіка, Тихановська й дала Лукашенку 13 днів на виконання трьох вимог:

  • оголошення про відставку;
  • припинення насильства на вулицях;
  • звільнення всіх політв’язнів.

Якщо до 25 жовтня умови не будуть виконані, наступного дня, за обіцянками лідерки опозиції, “вся країна вийде на вулиці”, економічне життя країни паралізується, і розпочнеться один із наймасовіших страйків за всю історію Білорусі.

Та чи дослухаються білоруські протестувальники слів Тихановської? Ось уже 27-ме й справді чимало компаній закрилися на невизначений строк. Але поки страйк важко назвати загальнонаціональним.

Google проти американського антимонопольного законодавства

Міністерство юстиції Сполучених Штатів збирається судитися з компанією Google, яку звинувачують у монополізації пошукового ринку. І хоча судовий процес ще не розпочався, його вже називають найбільшим за останні десятиліття.

Якщо компанію визнають монополією, то власникам буде непереливки. Антитрестове законодавство США є жорстким у цьому плані: скажімо, Standard Oil Джона Рокфеллера, яка контролювала 90% нафтового ринку на вершині свого розвитку, була розділена Верховним Судом на 39 частин. Проте, про монополістичний характер корпорацій минулого знали всі, а в сучасному світі такі речі ретельно приховуються.

Збирання доказів для позову проти компанії Google тривало роками – це намагалися зробити й у США, й у ЄС. Корпорацію звинувачують в обмеженні конкуренції за допомогою ексклюзивних ділових контрактів. Ідеться про угоди з компанією Apple та провідними операторами мобільного зв’язку в США, згідно з якими пошукова система інтернет-гіганта встановлюється одразу за замовчуванням.

Думки експертів майже одноголосно свідчать про доцільність судового процесу, а деякі конкуренти корпорації – наприклад, компанія DuckDuckGo – уже встигли зробити схвальні заяви.

А от власне Google заперечує свою провину. У компанії заявляють, що позов буде штучно підтримувати низькоякісні системи пошуку, підвищувати ціни на смартфони й обмежувати свободу вибору людей, які дійсно хочуть користуватися пошуком від Google.

Утім, опозиція дійсно велика: генеральні прокурори 11 штатів та всі республіканці підписали позов проти Google.

Заступник голови Мін’юсту порівняв справу з історичними антитрестівськими процесами проти телефонної компанії AT&T в 1974 й Microsoft у 1998 роках. Першу компанію розділили на 9 частин, а от друга зберегла свою цілісність. Обидва судові процеси тривали роками.

То яка доля чекає на всіма улюблений Google? Відповідь на це питання може з’явитися нескоро.

Завершальні дебати між Трампом і Байденом

Другі й завершальні дебати Трампа та Байдена відбулися 22 жовтня. Новий формат дебатів однозначно покращив загальну картину: цього разу модератор міг контролювати ситуацію, а мікрофон опонента вимикали на час промови іншого, щоб уникнути словесних перепалок, як це було минулого разу. Нагадаємо, 80% глядачів роздратували минулі дебати.

Але більше контролю в руках модератора та вимкнутий мікрофон – не гарантія конструктивного діалогу. Тож гострих заяв не бракувало й цього разу.

Так близько тридцяти хвилин чинний президент критикував свого опонента через бізнес-зв‘язки його сина, Хантера Байдена. Байден раніше заявляв, що немає жодного стосунку до кооперації з іноземними компаніями й додав, що не втручався до бізнес-справ свого сина. Трамп же нагадав ексвіцепрезиденту про свіжу заяву такого собі підприємця Ентоні Бобулинського. Він заявив, що був бізнес-партнером із Байденом-молодшим, а Байден-старший таки допомагав синові з вирішенням бізнес-питань китайського холдингу Sinohawk, де Бобулинський був гендиректором.

Не оминули на дебатах і питання коронакризи. Трамп заявив, що американці навчилися жити в умовах пандемії. Байден же у відповідь підкреслив, що американці навчилися не жити, а помирати в умовах пандемії, вказуючи на 200 000 смертей – найбільшу кількість у світі.

Також думки опонентів розбіглися у питанні виходу з пандемії: Трамп наполегливо радив уникнути локдауну та звужувати карантинні обмеження, тоді як Байден упевнений, що країна не готова до цього.

Ще одним гострим моментом на дебатах стала дискусія про дітей мігрантів, яких розлучили з їхніми батьками. Ідеться про родини, які намагалися нелегально потрапити до США. Їх зумисне помістили у спецприймальники, розділивши дітей із батьками. Більшість батьків депортували, а діти залишилися в США.

Тоді як Байден підтримав світову спільноту, яка критикувала чинного президента за таку політику, та виявив емпатію до дітей, Трамп же відказав, що діти гарно доглянуті й установи, у яких діти залишилися – прекрасно облаштовані.

Про расову нерівність цього разу говорили не так багато, але це не завадило чинному президенту назвати себе найкращим президентом у ставленні до афроамериканців із часів аж Авраама Лінкольна.

Результати виборів передбачати складно, однак, за даними соціологів, по завершенню дебатів глядачі й цього разу надали перевагу Байдену, а не Трампу: приблизно 55 до 45%. А ще станом на сьогодні вже більш ніж 45 мільйонів із майже 330 зробили свій вибір і проголосували на виборах достроково. Тож шанси на перемогу Трампа продовжують танути на очах.

Слухайте подкаст на інших платформах, а також підписуйтеся на ПОЛІТклуб УКУ в соцмережах.

Почитати/послухати попередній випуск можна тут.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram