#пройди_світ. “Обережно, можливе падіння диктатури”, Камалу у віцепрезиденти & Co

Сьогодні пройдемо світ від Білорусі, де вже тиждень не вщухають антилукашенківські протести, до Америки, де Джо Байден визначився зі своїм кандидатом (а точніше, кандидаткою) на пост віцепрезидента, а також згадаємо про боротьбу тайської молоді проти військової диктатури та монархії, зближення Ізраїлю й Об’єднаних Еміратів і загострення конфлікту між Грецією і Туреччиною в Середземномор’ї.

Білоруси VS Лукашенко

Протистояння білорусів системі Лукашенка триває вже понад тиждень. На днях ми записали спецвипуск, де розповіли про ситуацію в Білорусі та спитали в експерта про ймовірність перемоги протестувальників, реальність кримського сценарію та втечі Лукашенка закордон.

Цієї неділі в Мінську відбулася наймасштабніша акція протесту за історію Білорусі. На антилукашенківський мітинг “Марш свободи” прийшло, за різною інформацією, від 130 до понад 200 тисяч людей.

Того ж дня в столиці Білорусі пройшов так званий “антимайдан” – з десяток тисяч бюджетників зі всієї країни звезли до Мінська на провладний мітинг. Був там і Лукашенко, який вкотре казав про те, що ситуацію в країні начебто розхитують штучно.

“Астанавітєсь! Не вбивайте майбутнє своєї країни!” – благав Лукашенко з трибуни.

Вам нікого це не нагадує?

“Астанавітєсь!” – звертався до нас Янукович у 2014-му.

До речі про Януковича. Лукашенко справді найближчим часом може стати його другом по нещастю. За даними видання Bloomberg, Олександр Лукашенко готується втікати до РФ.

Але є і погані новини для білорусів, навіть дуже погані. В суботу Лукашенко заявив про готовність Москви допомогти Білорусі при першому ж запиті. Країн об’єднує Договір про Союзну державу та спільний військовий союз ОДКБ. Тож загроза втручання Росії реальна.

Камала Гарріс – кандидатка у віцепрезиденти від Байдена

У вівторок, 11 серпня, Джо Байден – конкурент Дональда Трампа на цьогорічних президентських виборах від Демократичної партії, що за свіжими рейтингами випереджає чинного американського лідера на 6%, визначився зі своєю кандидаткою на пост віцепрезидента США. Нею стала Камала Гарріс.

Чим займається віцепрезидент у США, що відомо про Камалу Гаріс та чому її висунення на цей пост уже ввійшло в історію?

Віцепрезидент – друга за важливістю особа в американській виконавчій владі. Саме він змінює президента в разі його смерті, відставки або звільнення з посади. Віцепрезидента номінує на посаду кандидат в президенти, і якщо другий перемагає в перегонах, то посади отримують обоє.

Камала Гарріс – 55-річна сенаторка від Каліфорнії та колишня успішна генпрокурорка штату. Вона афроамериканка, яка в дитинстві потерпала від расизму. Камала намагалася взяти участь у президентських виборах 2020, але знялася через низькі рейтинги. Тепер вона стала першою темношкірою в історії США, яка претендує на пост віцепрезидентки.

Про кандидатуру Камали на цей пост серйозно почали говорити у світлі антирасистських протестів Black lives matter. Після вбивства Джорджа Флойда сенаторка стала однією з перших політиків, що доєдналися до мітингарів.

Після початку акцій Black lives matter в країні з’явився додатковий запит на “кольорових” політиків, тож те, що Байден обрав саме її кандидатуру, багато хто називає історичним моментом для Америки.

Антирасистські протести в США стали чи не найважливішою темою для обговорення на президентських виборах 2020. Республіканці, серед яких і Дональд Трамп, критикують акції та вважають їх антиамериканськими.

Демократи ж, разом із Джо Байденом, переважно підтримують прагнення протестувальників боротися зі структурним расизмом в Америці та критикують Трампа за намагання розігнати акції.

Тайська молодь проти військової диктатури та монархії

Протягом останніх тижнів тайські старшокласники та студенти чи не щодня проводять антиурядові й антимонархічні мітинги. Що відбувається в країні?

У 2014 році після військового перевороту до влади в Таїланді прийшов генерал Прают Чан-Оча. Якщо раніше чи не вся повнота влади належала монарху, то тепер новий уряд взяв на себе значну частину повноважень.

Але це аж ніяк не вплинуло на встановлення демократичного ладу в країні. Навпаки, влада намагається контролювати чи не всі сфери життя. Вона обмежує права й свободи громадян, а нещодавно розпустила другу за величиною опозиційну силу Таїланду – Партію нового майбутнього.

Дійшло й до абсурду. У багатьох навчальних закладах країни, наприклад, прописують визначену допустиму довжину волосся для учнів, правильний колір шкарпеток і зобов’язують їх за потреби падати на коліна перед вчителем.

І це все явно не до вподоби тайській молоді. Вона виходить на вулиці, щоб боротися за демократію. Молодь прагне домогтися припинення переслідування активістів, а також реформи нової Конституції, яка закріпила владу військових.

Виступає молодь і проти монархії. Вона вважає інститут королівства беззмістовним у державі, де монарх не дотичний до політики країни.

Інститут королівства завжди був сакральним для країни. У Таїланді з дитинства вчать, що монархія – наріжний камінь, який об’єднує державу. А 112 стаття Кримінального кодексу країни передбачає таємний суд та до 15 років ув’язнення за критику королівської сім’ї.

Ізраїль та Емірати йдуть на зближення

У четвер, 13 серпня, Ізраїль та Об’єднані Арабські Емірати підписали угоду про встановлення дипломатичних відносин. Чому це – історична мить?

Об’єднані Арабські Емірати стали першою мусульманською країною Перської затоки, яка визнала Ізраїль.

Річ у тім, що з самого 1946, року заснування Ізраїлю, країну оточують арабські держави, які до нової держави ставляться, м’яко кажучи, не надто прихильно. Наступного дня після оголошення незалежності Ізраїлю Ліга арабських націй (Сирія, Єгипет, Ліван та Ірак) оголосили війну новоствореній країні. Тоді Ізраїль вистояв, але конфлікти із сусідами трапляються й донині.

Отож, офіційне визнання Ізраїлю Об’єднаними Еміратами – велика перемога не лише для Єрусалима, але й для світової спільноти загалом. Багато експертів впевнені, що ця подія дасть початок налагодженню довгострокової стабільності в регіоні.

Такої думки дотримуються й західні політики. Міністри закордонних справ Німеччини та Франції привітали лідерів країн-підписанток угоди, а американський лідер Дональд Трамп заявив, що ця домовленість – крок до побудови нового й безпечного світу.

Мусульманські країни, що в не надто дружніх стосунках із Ізраїлем, іншої думки. У МЗС Туреччини підписання угоди Еміратами назвали “лицемірними”, а в іранському відомстві домовленість назвали “великою дурістю, яка тільки посилить фронт опору Ізраїлю”.

Криза між Грецією та Туреччиною в Середземному морі

У п’ятницю ЄС провів термінові переговори щодо енергетичної кризи між Грецією та Туреччиною. У чому річ?

Греція та Туреччина – союзники по НАТО, але останнім часом стосунки у них складаються не надто. А все через спірну територію в Середземномор’ї.

У понеділок Туреччина відправила свої судна до Східного Середземномор’я, щоб дослідити можливі поклади нафти та газу. Того ж дня грецьке МЗС заявило, що такі дії – “ескалація напруженості в регіоні” й Анкара порушує міжнародне право. Прем’єр-міністр Греції навіть пригрозив Туреччині Збройними силами.

У Туреччині ж натомість відповіли, що мають право досліджувати морське дно в тому регіоні.

То чия ж насправді ця територія?

Однозначної відповіді не може дати ніхто. Річ у тім, що ця територія де-факто повністю належить до континентального шельфу Туреччини. Але Конвенція ООН з морського права дозволяє відраховувати 370 кілометрів від узбережжя острівних територій у так звані виключні економічні зони.

Завдяки цьому Греція, теоретично, може претендувати на частину Середземномор’я, що розташована всього за два кілометри від турецького узбережжя.

Євросоюз же підтримав у цій ситуації Грецію та закликав сторони до переговорів. Франція відправила два військові кораблі до Середземномор’я та два винищувачі на острів Крит.

Жодна країна не готова поступитися амбіціями на територію, тож про деескалацію конфлікту поки не йдеться.

Напруження в Середземномор’ї відбувається у світлі загострення стосунків Туреччини із Заходом. Як ми вже згадували в попередніх випусках, місяцем раніше президент країни Ердоган перетворив історичний Софійський собор у Стамбулі на мечеть, а ще раніше, попри перестороги НАТО, Туреччина придбала російські військові ракетні установки С-400.

Слухайте подкаст на інших платформах, а також підписуйтеся на ПОЛІТклуб у соцмережах.

Почитати/послухати попередній випуск можна тут.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram