#пройди_світ. Мери проти Трампа, Зімбабве у погоні за демократією & Co

Сьогодні пройдемо світ від Америки, де проти всеосяжності влади Трампа виступили мери великих міст, до протестного Зімбабве, де сподівання людей на реформи нової влади не справдилися, а також згадаємо про вагнерівців у Білорусі, вихід Польщі зі Стамбульської конвенції та вивід американських військ із Німеччини.

Трамп проти регіонів

Мери шести міст США вимагають Конгрес заборонити Трампу без їхньої згоди направляти в регіони додаткові сили для придушення заворушень. Як до такого дійшло?

Протести в Штатах розпочалися ще наприкінці травня, після вбивства Джорджа Флойда в Міннеаполісі. Його під час затримання задушив білий поліціянт. Вбивство Флойда було далеко не першим свідченням існування структурного расизму в країні, але саме ця трагічна подія стала каталізатором протестного руху.

Протести були різними: декотрі – мирними, але багато де доходило до серйозних заворушень і мародерства. На початку червня центральні вулиці Вашингтона, Нью-Йорка та ще 34 міст заполонили протестувальники.

Ще з початку заворушень Трамп почав лобіювати ідею введення американських військ в міста, щоб навести порядок. Та вона отримала шалений опір з усіх боків: більшості було невтямки, як можна застосовувати армію проти цивільних.

Але попри це та протест з боку місцевої влади Трамп ввів федеральні силові підрозділи до Портленда, Вашингтона й інших міст, і це не пішло на користь ситуації – впевнені мери шести міст.

Мери Чикаго, Сіетла, Портленда, Альбукерке, Канзас-Сіті та Вашингтона підписали звернення, у якому закликали Конгрес забрати в президента країни право направляти без їхньої згоди до них військових. Вони кажуть, що свободу зібрань гарантує перша поправка до Конституції США, а федеральні агенти діють безконтрольно, знаючи про свою безкарність, і лише злять протестувальників замість того, щоб наводити порядок.

Трамп же дякує федеральним силовикам за порятунок міст від, як сам він це називає, знищення та не збирається йти на поступки. Нещодавно він заявив, що влада на місцях робить недостатньо, щоб забезпечити порядок, тож ввести підмогу він може й в інші міста.

Одним словом, конфлікт між американським президентом та регіонами найближчим часом лише загострюватиметься.

Протести у Зімбабве: нова хвиля репресій замість “оновлення” країни

У Зімбабве теж протестують. Три роки тому військові скинули диктатора Роберта Мугабе. Місцеві очікували реформ, а натомість отримали посилення репресивної політики попереднього президента. Що пішло не так?

Мугабе керував країною цілих 37 років. Він увійшов в історію Зімбабве одночасно і як символ боротьби за незалежність країни, і як тиран, якого звинувачували в расових чистках, розправах з опозицією, встановленні особистої диктатури та гіперінфляції.

Отож, коли у 2017 Мугабе пішов у відставку після військового перевороту, значна частина країни здихнула з полегшенням. Новий лідер країни Еммерсон Мнангагва, хоча й майже до останнього залишався соратником попереднього президента, давав надію багатьом зімбабвійцям.

Ба більше, сам Мнангагва називав себе лідером з “новим підходом до управління” й обіцяв “оновлення” країни. Позитивними видавалися й деякі його перші кроки на міжнародній арені. Мнангагва виступав за відновлення співпраці із Заходом та висловив бажання повернутися до британської Співдружності націй, що об’єднує колишні колонії корони.

Але на практиці зімбабвійці отримали ще суворішого президента, аніж Мугабе. Кількість опозиціонерів, яких звинуватили в державній зраді за три роки перебування на посаді Мнангагви, уже більша, аніж за все президентство Мугабе, – кажуть правозахисники.

А коли цієї п’ятниці люди вийшли на вулиці, щоб висловити незгоду з новою хвилею політично вмотивованих арештів і викрадень, то їх не просто побили: три опозиційні активістки, зокрема й одна парламентарка, окрім фізичного зазнали ще й сексуального насильства. Кажуть, що причетними до цього були агенти в штатському, але звісно правоохоронці від всього відхрещуються.

“В епоху президента Мугабе були грубі порушення прав людини. Але нинішнє, так зване, “нове управління” перемкнулося на декілька передач вгору”, – сказав Робсон Чере, один із лідерів опозиції, що зараз переховується від влади.

Затримання вагнеревців у Білорусі

29 липня в Білорусі затримали 33 бойовиків російської приватної військової компанії Вагнера. Тамтешні правоохоронці кажуть, що ще близько двох сотень бойовиків залишаються на волі.

У Мінську вважають, що вагнерівці планували дестабілізувати ситуацію під час президентських виборів, які мають відбутися 9 серпня. Тож президент Білорусі назвав затримання “надзвичайною ситуацією” та зібрав термінову нараду Ради безпеки країни. 30 липня всіх кандидатів у президенти викликали на екстрене засідання Центральної виборчої комісії, де повідомили, що в Росії недалеко від Пскова готують нові групи бойовиків, яких збираються закинути в Білорусь.

У Москві від звинувачень відхрещуються та кажуть, що затримані вагнерівці летіли в третю країну, але запізнилися на рейс.

То Білорусь була кінцевою точкою призначення вагнерівців чи ні? Станом на сьогодні це питання залишається відкритим. Але точно говорити можемо про те, що останнім часом й так складні стосунки між Москвою та Мінськом тепер ще більше загострилися.

У 2019 та на початку 2020 року Лукашенко явно дав зрозуміти Путіну, що не підтримує російського президента в намаганнях поглибити так звану інтеграцію між країнами. У країн і без того значна частина законодавства є спільною, державний кордон фактично відсутній, а на території Білорусі розташовано декілька російських військових баз. Лукашенко хоч і непогано вписується в концепцію “русского міра”, але не бажає остаточно стати васалом Москви.

Своєю чергою, білоруські президентські вибори 2020 – перші, на яких Кремль не підтримав диктатора Лукашенка. На думку багатьох експертів, Москва зайняла вичікувальну позицію. Білоруському лідеру важко дається боротьба з власною опозицією, і в момент, коли ситуація в країні буде найменш стабільною, Росія може втрутитися у внутрішні справи Білорусі.

Нещодавнім же затриманням вагнерівців Лукашенко дав зрозуміти Путіну, що до протистояння він готовий.

Вивід американських військ з Німеччини

29 липня міністр оборони Сполучених Штатів Америки заявив, що країна виводить близько 12 тисяч своїх військових із Німеччини. Майже половину з них залишать в Італії та Бельгії для протидії загрозам з боку Росії. Американці пообіцяли перенести штаб-квартиру Європейського командування збройних сил США з німецького Штутґарта в бельгійський Монс.

Що трапилося? Чому війська США покидають територію свого союзника по НАТО?

Стосунки між Америкою та Європою стали напруженими відколи Дональд Трамп оселився в Білому Домі: то запальний американський лідер без попереджень союзників виводить війська із Сирії, то з кліматичної угоди вийде, то Брекзит підтримає.

До того ж, у Трампа не надто приязні стосунки з німецькою канцлеркою. Точкою зіткнення між двома лідерами є будівництво газогону “Північний потік-2”, що сполучить РФ і Німеччину. Американці навіть наклали санкції на компанії, що займалися проєктом, але німецька сторона й далі продовжує над ним працювати.

Співпрацею Німеччини з Росією у сфері енергетики Трамп і пояснив вивід американських військ із ФРН.

“Німеччина платить Росії мільярди доларів на рік за енергію, і ми повинні захистити Німеччину від Росії. Що це взагалі таке?”, – роздратовано написав американський президент у Твіттері.

Також Трамп нагадав, що Німеччина “дуже прострочила” виплату НАТО двовідсоткового внеску від ВВП країни – саме такі зобов’язання беруть на себе країни-членкині альянсу.

Декотрі експерти впевнені, що виводячи свої сили з Німеччини, американці припускаються великої помилки. На думку відставного генерал-лейтенанта Збройних сил США Фредеріка Бенджаміна, Німеччина є дуже зручним плацдармом, через який проходять військові операції Америки в Європі, Африці та на Близькому Сході.

Польща виходить зі Стамбульської конвенції

Уряд Польщі ініціював процедуру виходу зі Стамбульської конвенції – угоди Ради Європи 2011 року, спрямованої на захист жінок від насильства.

Чим Варшаві не вгодив документ?

Стамбульська конвенція вважається чи не найдієвішим міжнародним актом у сфері захисту прав жінок, але у консервативної польської влади до нього є декілька питань.

Саме тому 27 липня міністр юстиції Польщі Збігнєв Зьобро ініціював процедуру виходу країни з угоди. Він заявив, що конвенція є шкідливою, бо нібито вимагає розповідати дітям у школах про гендер. На його думку, документ порушує права батьків і містить елементи ідеологічної природи. Угода ж країні не потрібна, адже Польща й так забезпечує жінкам достатньо захисту – впевнений високопосадовець.

Реакції довго чекати не довелось, і на вулиці Варшави для захисту своїх прав вийшло декілька тисяч польок. У Раді Європи ж наміри Польщі назвали тривожним та заявили, що влада країни неправильно протрактувала деякі положення конвенції.

Що такого контроверсійного в конвенції? Вона містить поняття “гендер” і “гендерна ідентичність”. Багато хто переконаний, що ці терміни можуть стати основою для підміни поняття біологічної статі та сприяти пропаганді одностатевих шлюбів.

Але на критиків Конвенції є антикритики, які акцентують на тому, що третій розділ документа дає чітке визначення гендеру, під яким розуміються “соціально закріплені ролі, поведінка і діяльність, які певне суспільство розглядає як властиві жінкам і чоловікам”.

Це, на думку захисників Конвенції, має, зокрема, й підкреслити, що жінка нерідко піддається насильству саме тому, що вона – жінка. Поняття гендеру ж аж ніяк не підміняє поняття “стать” та не означає легалізацію так званих “гендерних ідеологій”, згідно з якими людина незалежно від статі може ідентифікувати себе одним із понад п’ятдесяти гендерів.

Нагадаю, що пів місяця тому в Польщі відбулися президентські вибори, згідно з результатами якого, на другий строк пішов попередній глава держави – ультраконсервативний, за мірками Європи, Анджей Дуда. Його партія “Право і справедливість” ставить собі за мету впровадження більшої кількості релігійних цінностей у суспільне життя.

Почитати/послухати попередній випуск можна тут.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram