#пройди_світ. Вибори! Грузія, фальсифікації & Co

У подкасті #пройди_світ команда ПОЛІТподкасту оглядає п’ять найгарячіших новин світової політики

Сьогодні ми пройдемо світ від США, де нарешті відбулися президентські вибори, до Грузії, де також пройшли вибори, але їх легітимність під великим питанням. А також згадаємо про суд над президентом напіввизнаного Косова, розвиток війни з радикальним ісламізмом, яка поширилася вже й на інші країни Європи, а також про те, чому президент Ефіопії, а за сумісництвом лавреат Нобелівської премії миру, розпочав військову операцію на півночі країни.

Підсумки президентських виборів у США

3 листопада в США відбулися президентські вибори, за якими пильно стежив увесь світ. За даними медіа, Байден уже переміг, однак і Трамп не втрачає надії залишитися в Білому домі.

За інформацією CNN, BBC, Fox News та інших авторитетних видань Байден отримав 270 необхідних голосів. Однак не все так просто, адже ім’я остаточного переможця ми почуємо значно пізніше.

Окрім того, що цьогоріч за демократів вперше за понад 20 років проголосували Аризона та Джорджія, ці вибори запам’яталися й іншими цікавими моментами. Згідно з результатами екзитпулів, за Байдена проголосувало 87% афроамериканців, 67% американців латиноамериканського походження, та 43% білих американців. Натомість Трампа підтримали 55% білих американців. До слова, Байден переміг і у всіх вікових категоріях, а найбільшу підтримку отримав серед молоді.

Після виборів не обійшлося без протестів. Річ у тім, що протягом останніх декількох днів Трамп завіряв, що впевнений у своїй перемозі, і це попри дані підрахунку голосів, що свідчили про протилежне. Тож сотні прихильників Байдена вийшли на вулиці в Портленді, Орегоні та Сіетлі. А у Вашингтоні мітингувальники скандували: “Чиї вулиці? Наші вулиці!” і “Якщо ми не отримаємо справедливості, вони не отримають миру!”.

До речі, Трамп до протестів готувався: за декілька днів до виборів американська влада залучила військових для охорони федеральних будівель, а Білий дім навіть захистили барикадами.

Не обійшлося й без скандальних заяв. Дональд Трамп звинуватив демократів у масових спробах фальсифікації голосів за допомогою vote by mail. Як ми вже казали раніше, за Байдена переважно голосували через пошту, за Трампа – на дільницях. “Якщо порахувати легальні голоси, я легко переможу”, – заявив чинний президент.

Про президентські вибори в США всі говорять чимало, однак паралельно з ними відбулися й вибори до Конгресу. І тут також бачимо цікаві речі. Демократи, як і минулого разу, отримують більшість в нижній палаті Конгресу – Палаті представників (станом на зараз 215 місць до 196).

Щодо Верхньої палати Конгресу, Сенату, то на виборах 2016-го впевнено перемогли республіканці (22 місця до 12). У новому ж Сенаті Республіканська партія значно здасть позиції: станом на зараз республіканці та демократи здобули по 48 місць. Із цікавинок виборів, то вперше до Сенату ввійшла жінка-трансгендер, Сара Макбрайд, а також перший афроамериканець-гей – Річі Торрес.

Яка ж зовнішня реакція на вибори в США? Не надто позитивна. Ось, скажімо, голова міжнародної комісії спостерігачів ОБСЄ, Майкл Лінк, звинуватив Трампа в “грубому зловживанні владою”. Він також висловив занепокоєння щодо того, що небезпека від дій і слів Трампа може тривати “набагато довше після дня виборів”.

Якщо ж повернутися до результатів президентських виборів, то чи можна остаточно стверджувати, що Байден переміг? Ні! Оголошені результати – дані не офіційні, а лише проєкції результатів від провідних американських медій. Трамп же зі свого боку стверджує, що “переміг ці вибори з великим відривом”. Його штаб же почне доводити позицію в суді, тож офіційні результати ми дізнаємося ще не скоро.

До речі, про підсумки президентства Трампа та чому кажуть, що він намагався перевірити систему американської демократії на міцність слухайте у свіжому випуску подкасту #ПоПоличках, що вийшов останньої п’ятниці.

Фальсифікації на виборах в Грузії

Парламентські вибори в Грузії, що відбулися 31 жовтня, не обійшлися без скандалів – опозиція на чолі з Міхеілом Саакашвілі звинувачує Центральну виборчу комісію у фальсифікації голосів. То з яких причин грузини не довіряють новообраній владі та виходять на масові протести?

Річ у тім, що вибори в Грузії вперше відбулися за новими правилами – поріг для проходження знизили до одного відсотка, а партія може одноособово сформувати уряд, якщо набере 40% голосів виборців. Окрім цього, у 2024 році президента обиратиме не народ, а 300 парламентарів. Тож політсили боролися за кожен відсоток.

Що не так з результатами виборів? Більшість голосів отримала “Грузинська мрія” – її підтримує чинний президент Іванішвілі, якому часто закидають просування проросійських інтересів. За умови перемоги партії, олігарх із суперечливими поглядами ще довго залишатиметься на посаді.

Перемога ж партії, з одного боку, була очікуваною, адже її злагоджена реакція на пандемію збільшила рейтинги та забезпечила певну довіру населення, а ще у багатьох грузинів політсила асоціюється з продовженням реформ. З іншого боку, народ каже, що “Грузинська мрія” не може мати 48,5% голосів супроти лише 26% опозиції.

Одразу кілька ексголів ЦВК Грузії закликали нинішню керівницю піти у відставку: вони запевняють, що вона причетна до фальсифікацій. Обурення зросло, коли копії протоколів почали з’являтися на офіційному сайті ЦВК і кількість виборців у графі “Явка” була значно меншою, аніж кількість проголосованих.

Невдоволення також виникло серед членів партії “Єдиний національний рух”, яку очолює Міхеіл Саакашвілі, Він збирався повернутися на Батьківщину в разі перемоги. Нинішня влада разом з Іванішвілі позбавила політика громадянства, а ще відкрила декілька кримінальних проваджень, тож у разі повернення Саакашвілі може опинитись за ґратами.

Якою є реакція світу на такі неоднозначні вибори? Як не дивно, але в ОБСЄ та НАТО не мають серйозних зауважень до того, як пройшли парламентські вибори у Грузії. В ЄС визнали, що вони відбулися демократично, проте закликали детально та справедливо розглянути всі скарги.

Утім, якщо фальсифікації таки підтвердяться, то Грузії та чинній владі буде непереливки: може початися глибока політична криза, яка дуже дорого коштуватиме країні. Тим паче, що й до виборів грузинський політичний ґрунт був доволі крихким.

Суд над експрезидентом Косова

У світі може стати на одну країну менше. Президент частково визнаної балканської держави Косово Хашим Тачі подав у відставку. Спеціалізована прокуратура в Гаазі, звинуватила ексочільника у воєнних злочинах під час війни із Сербією в 1990-х роках.

Косово – держава на Балканах, яка проголосила незалежність від Сербії у 2008 році, попри це їй так і не вдалося здобути повноцінного міжнародного визнання. Країна ще з 90-х років вела війну із сербами за свою незалежність. Боротьба забрала життя понад 10 тисяч людей, а дві тисячі залишаються зниклими безвісти й досі.

Саме колишнього політичного командира Армії визволення Косова, прем’єр-міністра, а з 2016 року – президента країни Хашима Тачі та його соратників обвинувачують у незаконних затриманнях, жорстокому поводженні, насильницьких зникненнях людей, тортурах і вбивствах, які здійснювалися в період війни із Сербією.

Попри те Тачі заперечує будь-які свої протиправні дії, стверджуючи, що чесно боровся за самостійність держави. Експрезидент заявив, що своєю відставкою хоче “захистити доброчесність народу Косова” та зберегти “історичну правду” про події війни із сербами.

Що ж буде далі: це останній чи навпаки новий етап існування Косова як незалежної держави? Примирення між етнічним албанським населенням і сербською меншиною залишається mission impossible, значна частина світової спільноти ж не визнає повної самостійності Косова: в ЄС не виключають можливості передачі держави Белграду. Тому цілком можливо, що Косово не впорається з тиском інших країн, тому зникне з карт світу.

Однак, експерти заявляють, що шанси вибороти повну самостійність таки є. Політологи розглядають відставку президента як можливість для проведення реформ, що принесе країні процвітання. “Відсьогодні – це новий етап для Косова”, – сказав, після арешту Тачі, Віган Корроллі, професор права. Уряд зі свого боку наголошує, що до останнього боротиметься за незалежність Косова, “бо ніхто не може судити боротьбу за нашу свободу”.

Теракт у Відні та масштабування війни з ісламським тероризмом на всю Європу

Терористичні атаки ширяться Європою. І так, ми обговорюємо цю тему вже третій тиждень поспіль. Адже низка терактів, що розпочалася з Франції, насправді – лише наслідки конфліктів, що розхитують світовий суспільний лад десятиліттями.

Тероризм перетнув кордони Франції. 2 листопада ввечері розпочалася стрілянина в середмісті Відня, біля синагоги. Атака серйозніша за попередні: обстріли відбулися одразу в шести точках, було вбито чотирьох перехожих, ще щонайменше 15 поранено. Терорист, симпатик ІДІЛу, мав на собі муляж поясу шагіда. Відповідальність за теракт взяла на себе сама ж Ісламська держава.

Канцлер Австрії Себастьян Курц заявляє про потребу створення спільного європейського фронту в боротьбі з ісламським екстремізмом.

Найпалкішу підтримку забезпечив Австрії, звісно ж, Париж – Макрон говорить навіть про потребу переглянути правила Шенгенської зони задля посилення захисту зовнішніх кордонів Євросоюзу. Однак, саме Макрона часто звинувачують в розпалюванні терористичних настроїв.

Французький президент каже, що ісламісти “будують паралельне суспільство” в його державі, що не поділяє європейських цінностей. Він навіть дає визначення цьому процесу – “ісламський сепаратизм” – фраза радше маніпулятивна, адже про територіальне розділення Франції не йдеться. Така риторика посилює почуття небезпеки, навіть шовіністичні настрої серед населення. Жорсткішими стають, відповідно, і самі атаки. Навіть більше, аніж про національну безпеку, європейські лідери зараз говорять про посягання на їхню свободу, принципи, цінності.

Назвати цей конфлікт застарілим неможливо. Соціологія показує, що поляризовані настрої і серед молоді: наприклад 57% французів-мусульман до 25 років вважають, що закони шаріату важливіші за закони республіки. Це тільки підтверджує: серія терактів у Європі – частина глобальніших процесів, геополітичних пертурбацій, і ситуація найближчим часом лише загострюватиметься та поступово поширюватиметься й на інші Європи.

Ефіопія на грані громадянської війни

Лавреат Нобелівської премії миру оголошує війну! Цікаво чи не так? Ідеться про прем’єр-міністра Ефіопії Абія Ахмеда. Він розпочав військову операцію у північному регіоні країни – Тиграй.

5 жовтня прем’єр-міністр Ефіопії звинуватив ліву партію “Народний фронт визволення Тиграй” в атаці на військову базу. НФВП очолювала владну коаліцію з 1991 року аж до 2018-го, однак з приходом до влади Абія Ахмеда, члена коаліції, проте з іншої етнічної групи, не приєдналася до його уряду. Мавши значний вплив у регіоні Тиграй, партія пішла в опозицію до центру, щоб зміцнитися вдома. Ефіопія ж – надзвичайно децентралізована країна, де кожен регіон має власну армію та широку автономію в усіх сферах життя.

У серпні прем’єр скасував вибори до ефіопського парламенту через пандемію. НФВП це не могло не спровокувати, тому вони провели власні вибори, що своєю чергою спровокувало центр. Цей конфлікт дійшов на сьогодні до збройного протистояння.

Ефіопія – одна з країн з економікою, що найбільше зростає у світі, і яка досить швидко переходить із домінування сільського господарства до сучасної індустріально-сервісної економіки.

Загострення ж на півночі країни може спровокувати громадянську війну. А Ефіопія є стратегічним партнером США в питанні громадянської війни в сусідньому Сомалі. Найімовіршніше це причина, чому Америка активно закликає до миру в Ефіопії.

З іншого боку Судан та Єгипет, які близькі до Російської Федерації можуть скористатися ситуацією, щоб знищити дамбу на Нілі збудовану Ефіопією для нової ГЕС, що загрожує їм посухою та втратою сільськогосподарських земель.

Слухайте подкаст на інших платформах, а також підписуйтеся на ПОЛІТклуб УКУ в соцмережах.

Почитати/послухати попередній випуск можна тут.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram