#пройди_світ #3.3. Росія блокує YouTube, безвіз – не вічний & Co.

Сьогодні ми пройдемо світ від Москви, де погрожують заборонити ютуб, до Брюсселю, який спричинив хвилювання серед країн безвізового режиму. А також згадаємо про газову угоду РФ та Угорщини та результати довгоочікуваних виборів в Німеччині.

Росія погрожує YouTube

Ніколи такого не було і от знову: Росія опинилася в центрі скандалу щодо своїх інформаційних ресурсів. Що сталося? 28 вересня Google видалила німецькомовні канали російської держтелекомпанії RT, за порушення політики дезінформації щодо COVID-19. Наступного дня Росія погрожувала заблокувати YouTube на своїй території. Чому РФ так воює за свої іноземні канали? Нумо розбиратися!

У середу YouTube заявив, що блокуватиме весь контент, що поширює неправдиву інформацію про COVID загалом і вакцинування зокрема. І вже на наступний день лиха доля спіткала телекомпанію RT. 

Росія заявила, що розглядає можливість помсти німецьким ЗМІ, а також звинуватила YouTube у “безпрецедентній інформаційній агресії”. Служба “Роскомнадзор” відправила листа до Youtube з вимогою зняти накладені обмеження. При відмові Росія зможе частково або повністю обмежити доступ до Youtube. Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков вже заявив, що влада готова “змусити” компанію дотримуватися російського законодавства. 

Що ж воно таке RT? 

Ця компанія була створена в 2005 році і на початку просто висвітлював російські новини на Заході, однак великої аудиторії такий формат не набрав. Згодом це “ЗМІ” почало транслювати світові новини, проте з російської перспективи. RT працює на величезну аудиторію та ведуть трансляції англійською, німецькою, французькою та арабською. 

Мабуть, найвідоміший фейк звідти –  це історія про солсберійських “туристів”. На інтерв’ю з RT двоє підозрюваних в отруєнні Скрипалів пояснили причини свого приїзду до Лондону “бажанням подивитися на Солсберійський собор”. Також були сюжети з приховуванням фактів злочинів Башара Ассада, як от бомбардування Алеппо та газові атаки, доповіді про “Путін-бургер” в Нью-Йорку, або ілюмінатів, які підтримували Гілларі Клінтон.

Росія використовує ці медіа для порушення стабільності в інших країнах, однобоко розглядаючи факти та підбурюючи незгодні групи людей на дії проти інтересів їхніх же країн. З цього й випливає, чому в Московщині так рішуче воюють за ці телеканали. 

“Глобальні інтернет-компанії, включаючи Google, якому і належить YouTube, намагаються нав’язати національним державам свої правила. І не тільки Росії, але й Австралії, Ірландії та ряду інших країн. Виходять вони з того, що є монополістами на ринку мережевих послуг, і саме тому вважають, що держава більше залежить від них, ніж вони від держави. Саме ця позиція призвела до того, що вони приймають довільні рішення стосовно російських інформаційних ресурсів” –  каже Олексій Пушков, депутат Держдуми.

Яскравий приклад того, як росіяни граються в пост-правду: на офіційному рівні звинувачують ТНК в цензуруванні та свято борються за свободу слова, однак їхня “свобода” –  це брудна пропаганда і викручування фактів. Тому, друзі, закликаємо вас думаТИ та будь-яку інформацію сприймати зі скепсисом, адже живемо ми у час, коли війни ведуться не лише за території, а й за наші голови.

Загроза скасування безвізу?

“Країни ЄС можуть скасувати безвіз з Україною” –  пише популярний The Village, “ЄВРОСОЮЗ МОЖЕ СКАСУВАТИ БЕЗВІЗ ДЛЯ УКРАЇНИ” –  кричить CapsLock-ом новина на “5-му” каналі. А ви вже чули, що Україна разом із сусідами зі Східної Європи та Балкан ризикує втратити “безвіз”? Але чи дійсно це так? І хто в цьому винен? 

Насправді політичні спекуляції та надмірний шум в медіа не відображають дійсного стану справ. “Підстав для скасування безвізу для України немає. А ближчим часом немає навіть теоретичної загрози, що це станеться.” –  пише редактор ЄвроПравди, Сергій Сидоренко. А відомий українцям президент Німеччини Штайнмаєр назвав ці чутки фейком.

Втім пропонуємо повернутися на початок історії. В середу західні медіа опублікували внутрішній документ ЄС, де Австрія, Бельгія, Чехія, Франція, Німеччина, Італія та Словаччина висловлюють свою позицію щодо міграційних проблем із країнами Південної та Східної Європи, що мають безвізовий режим із ЄС. А це, окрім України, Молдова, Грузія, Македонія, Чорногорія, Сербія, Боснія та Албанія.

Якщо коротко, то згадані країни ЄС переважно невдоволені різким зростанням кількості осіб із “безвізових” країн, що зловживають спрощеним режимом перетину кордонів і перебувають на теренах ЄС довше ніж дозволені 90 днів. Також причиною невдоволення є різке зростання осіб, котрі просять про притулок. Основні претензії до України висловлює Чехія, де кількість виявлених нелегалів-українців зросла майже у 2,5 рази порівняно із 2019 роком, і становить 3592 особи. А твій вуйко, вже теж поїхав на будову по безвізу? 

Однак, попри обґрунтовані претензії, жодна із країн, навіть Чехія, не виступає за перегляд міграційних правил для українців. Опублікований документ є лише оцінкою стану справ із міграцією з інших країн. Оцінка не є критичною і точно не закликає до жодних рішень, тим паче скасування безвізу.

І якщо дехто припускає що європейські посадовці “злили” цей документ у медіа, щоб “покошмарити” Україну, то тут теж є підстави заперечити.

Стосовно міграційної проблеми “головні зауваження і в документі, і в західних ЗМІ стосуються держав Західних Балкан, куди цього тижня поїхала президентка Єврокомісії. Наступного тижня відбудеться також саміт ЄС –  Західні Балкани. А Україна у цій історії радше “потрапила під роздачу”” –  пише Сидоренко.

Тож хвилюватися про нашу свободу пересування наразі немає підстав. Та це не означає, що Україна може дозволити собі забути про міграційні виклики та продовжувати кволі реформи. Єврокомісія постійно переглядає доцільність можливого застосування Механізму призупинення безвізу для кожної зовнішньої країни, і кожна держава-член ЄС, має право ініціювати таку процедуру додатково. Тож наші проблеми треба вирішувати, щоб підстави для хвилювання не стали реальними.

Газовий договір РФ та Угорщини

Угорщина уклала договір із Росією про постачання газу в обхід України.

27 вересня 2021 року уряд Угорщини підписав 15-річний контракт з Газпромом. Угода передбачає щорічне постачання Угорщині 4,5 млрд кубометрів російського газу через газопроводи “Турецький потік” та “Північний потік-2”.

Київ та Будапешт не можуть похвалитись дружніми відносинами, які із 2017 року тільки загострились. Тоді Україну звинувачували в дискримінації угорської меншини в Закарпатті через закон про освіту, який запровадив обов’язкове навчання українською мовою. 

Угода викликала нову напруженість між країнами. Незабаром після підписання контракту Міністерство закордонних справ України опублікувало заяву, в якій назвало угоду політичним кроком в сторону завоювання прихильності Кремля. Угорщина ж своєю чергою стверджує, що Росія запропонувала дешевшу ціну на газ і цей контракт має виключно економічний характер. 

Для врегулювання конфлікту Україна планує звернутися до Європейської Комісії щодо надання оцінки відповідності цієї угорсько-російської газової угоди європейському законодавству в галузі енергетики. 

Яка мета цієї угоди? 

“Як заявила угорська сторона, цей контракт дасть можливість отримувати дешевший газ для споживачів Угорщини. Не виключено, що росіяни запропонували їм контракт, який економічно вигідніший. Але і тут не без політики. Для Росії ця угода є намаганням завантажити обхідні маршрути, щоб зменшити в майбутньому попит на потребу в українських потужностях. Рівень завантаження української ГТС – це теж інструмент тиску зі сторони Росії на Україну, тому що є дуже багато економічних, технічних, політичних наслідків, які витікають, залежно від обсягів та режиму транзиту. 

Що ми втрачаємо? Прокладений в обхід України, новий маршрут позбавляє нас мільйонів доларів прибутку від транзитних зборів за постачання російського природного газу до Центральної та Західної Європи, від чого Україна економічно залежить. Підписана угода між російським “Газпромом” і Угорщиною “мізерна за загальними обсягами, але по нас б’є відчутно”, наголосив президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Михайло Гончар.

Отже, укладення цього договору можна вважати черговою спробою тиску на Україну зі сторони Росії. Що ж до іншої сторони контракту, вже майбутнє покаже, ким нам вважати Угорщину: пішаком чи союзником Кремля? 

Підсумки німецьких виборів

Німці обрали новий парламент. 26 вересня на виборах перемогла Соціал-демократична партія Німеччини з результатом 25,7%. Блок Християнсько-демократичного та Християнсько-соціального союзів, куди входить поки-ще-канцлерка Меркель, хоч і отримав найнижчі показники за свою історію, недалеко втік –  отримав 24,1% голосів. Обидві партії вже мають кандидатури на пост канцлера. Однак основне питання –  хто з них першим створить нову коаліцію? 

Загалом, у парламент пройшло 6 партій, з яких 5 набрали понад 10% голосів. Тож Німеччина наблизилася до цікавої загальноєвропейської тенденції –  партійної фрагментації парламенту. Однак, як стверджує голова берлінського бюро The Economist Том Натал: “Що відрізняє Німеччину –  це те, що ця фрагментація не відбулася коштом політичного центру. Тож те, що ми бачимо зараз це посилення політичного центру, попри роздробленість.”.

Перемовини зелених та вільних демократів після виборів підтверджують їх наміри до співпраці між собою. Їхні ідеї популярні серед людей, тому точно увіллють нове дихання в парламент. Але вони мають різні підходи до багатьох питань. Зелені хочуть підвищити податки для багатих, тоді як ліберали пообіцяли протилежне. Крім того, вони хочуть знизити податки для компаній, щоб стимулювати економіку, тоді як зелені хочуть, щоб уряд мав більше грошей на руках для фінансування екологічного переходу. Та, якщо вони таки домовляться, хто ще приєднається до них? Лідер соціал-демократів, Олаф Шольц після перемоги прямо сказав: “Виборці дали нам зрозуміти, що саме нам слід сформувати парламент, зробивши сильнішими соціал-демократів, зелених і ліберальних демократів”.

Хоч соціал-демократична партія традиційно виступає за посилення зв‘язків із Росією, Шольц наголошував на продовжені попереднього курсу у міжнародних відносинах. До того ж, якщо він справді хоче створити коаліцію “світлофор”, він мусить притримуватись західного курсу, адже це принципово для його зелених друзів. 

У будь-якому випадку, можемо чекати змін у політичній адженді Німеччини. Як пише Анке Хассель для The Guardians: “Новий канцлер прийде з однієї зі старих партій; політику, однак, буде формувати молодь.” Молоддю вона називає зелених та ліберальних демократів. 

Тож питання коаліції залишатиметься відкритим протягом кількох наступних місяців. Так, попри всі заяви про відхід Меркель після 16-ти років на посаді та прощання з нею навіть папуг, її поки не потрібно ховати –  вона залишиться на своєму посту до безпосереднього формування уряду. 

Отож, ці вибори стали для Німеччини новим подихом –  чи на краще це, покаже час. А поки будемо стежити за перемовинами між народними обранцями в одній із провідних країн Європи, які визначать її політику на майбутні роки.

Над випуском працювали: Журналісти: Володимир Мельник, Дмитро Димид, Ярина Олійник, Юля Зюбровська. Редактор: Христина Українець. Звукорежисер: Дмитро Копильців. Відеорежисер: Вадим Ільчук. Дизайн обкладинки: Олександра Басараб

Слухайте подкаст на інших платформах, а також підписуйтеся на ПОЛІТклуб УКУ в соцмережах. Почитати/послухати попередній випуск можна тут.

#пройди_світ #3.2. Європа – без газу, а світ – без doing business & Co.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram