Сьогодні ми пройдемо світ від Парижа, де не на жарт обурені створенням військового союзу Англії, США та Австралії, до … того ж Парижа, де великою перемогою оголосили смерть лідера ісламістів у західноафриканському регіоні Сахель. А також згадаємо про погрози Лукашенка розташувати зенітно-ракетні комплекси на кордоні з Україною та чергову зміну фаворитів серед можливих наступників канцлерки Меркель.

Військове партнерство “Aukus”

Президент США, прем’єри Великобританії та Австралії зустрілися онлайн 15 вересня, щоб проголосити заснування нового тристороннього військового партнерства під назвою “Aukus”. Фактично партнерство спрямоване на протидію Китаю, тож негативна реакція Пекіну не забарилась. Проте чому ще різкішою була реакція Франції, та чи справді Китаю варто почати хвилюватись? 

Акронім “Aukus” складається із перших літер назв країн “A “, “UK” та “US “. За своєю ціллю партнери проголошують забезпечення миру в Індо-Тихоокеанському регіоні. Втім світ одразу розшифрував це дипломатичне формулювання як сигнал про новий формат протистояння КНР. 

Такий висновок світової преси та аналітиків є ясним та логічним: Китай давно агресивно розширює свій військовий та економічний вплив у цій частині світу (про це ми вже детально розповідали в 11 випуску 2 сезону #пройди_світу). Водночас Америка трактує Китай як основну загрозу, а протистояння КНР – пріоритет зовнішньої політики.

Пекін також сприйняв новоутворене партнерство як союз проти них і одразу відреагував заявою, мовляв, Захід діє у дусі Холодної Війни. Китай переймається за свої інтереси у південних морях і небезпідставно. “Першим завданням цього партнерства буде допомогти Австралії отримати флот атомних підводних човнів. Обов’язково наголошую, що йдеться про атомний привід субмарин, а не атомне озброєння. … Це буде одним із найбільш технологічно-складних проєктів у світі”, – заявив прем’єр Джонсон.

Однак на новий альянс найгостріше відреагували не у Китаї, а у Франції, яка, взагалі-то, є тісним військовим союзником усіх трьох членів Aukus-у. Річ у тім, що, за попередньою угодою, субмарини для Австралії мала виготовити саме Франція. Розмір уже неактуального контракту становив 90 мільярдів доларів, що було б гігантським припливом капіталу для французької оборонної сфери. Тепер ці мільярди підуть британським та американським суднобудівникам.

На вимогу президента Макрона, Франція вперше в історії відкликала свого посла зі США, а також з Австралії. То чи довго протримається союз, що вже викликав стільки суперечок? 

Загалом аліанти побили чимало горщиків на світовій арені. В той час як лідери цих країн оцінюють перспективи Aukus виключно позитивно і натхненно, деякі аналітики вбачають в ньому чимало неприємних наслідків. По-перше, не можна недооцінювати конфлікт між Парижем та Вашингтоном. Зокрема експосол Британії у Франції Пітер Рікеттс оцінює розрив історично критичним. По-друге, як пишуть аналітики The Guardian, ЄС в цілому втрачає довіру до Байдена, котрий намагався показати себе добрим другом Європи. По-третє, аналітики прогнозують, що ці перипетії негативно позначаться на перспективах Кліматичної конференції ООН, що має от-от відбутися. Адже, з одного боку, тепер буде ще складніше домовитися із Китаєм, що випускає найбільше CO2 в атмосферу, а, з іншого боку, США та Британія навряд чи захочуть сваритися з союзною Австралією, до якої також є багато претензій у кліматичному порядку денному. 

Як бачимо, негативних наслідків виявилося досить багато. Тож, якщо демократичні країни Заходу не знайдуть шляху до примирення, основним переможцем із ситуації може вийти якраз авторитарний Китай, який лише скористає від внутрішніх чвар опонентів, та Росія, якщо простори Сибіру стануть придатними для землеробства внаслідок глобального потепління.

Дружба проти Китаю: Австралія отримає свій атомний ударний підводний флот

Вбивство лідера ісламістів в Сахелі

Французькі сили вбили лідера “ІДІЛ Велика Сахара” Аднана аль-Сахраві. 

В Сахельському регіоні Африки, де і діяли “ІДІЛ-ВС”, ще з 2013 триває військова операція Франції проти ісламістських угруповань. Зараз Париж ініціює її згортання, і смерть Аднана, видатного лідера ісламістів, вважає важливим кроком на цьому шляху. 

Це все, на фоні Афганістану, загострює і без того складне питання: яка роль західних військ в Африці, і що несе більшу загрозу – їх присутність там чи їх виведення? Але розберімось послідовно.

Для початку розглянемо ситуацію в Сахелі, де, власне, і діяв ватажок угрупування. До сахельського регіону входять Малі, Нігер, Мавританія, Буркіна-Фасо та Чад. Нестабільність та насилля тут вже тривають 9 років. Все почалося в Малі у 2012 з військового перевороту за підтримки ісламістів, та перекинулося в Буркіну-Фасо і Нігер. Одним зі стовпів дисбалансу в Сахелі є “ІДІЛ Велика Сахара”. Організація під керівництвом Сахраві причетна до вбивства 4 американських солдатів у 2017, 6 французьких благодійників у 2020 році і 3 тисяч цивільних серед місцевого населення.

Європейський Союз втрутився до сутичок з самого початку, адже Сахель впливає на безпеку Європи. Велика кількість мігрантів із Сахелю використовують його як транзитну зону. Європа веде тут також контртерористичну діяльність. Сахельські ісламісти чинять незаконні дії: продаж зброї терористам в Європі, торгівлю людьми й наркотиками, перевезення мігрантів. 

Європейський союз вирішує конфлікт в основному військовими методами. Найбільше ініціативи проявляє Франція, яка у 2013 розпочала тут антитерористичну операцію “Бахран”. Крім боротьби з тероризмом Франція має й інші інтереси в регіоні – всі країни сахельського району були колоніями Франції, сюди вона влила багато інвестицій на розбудову інфраструктури й промисловості. Наприклад в Нігері є французькі уранові копальні, важливі для французької атомної енергетики. 

То які результати несе майже декада французької присутності в регіоні? 

Попри всі військові потуги, кардинальних змін немає. Через нерезультативність та фінансові витрати військова політика ЄС в Сахелі перестала бути популярною. Все більше критиків говорять про розворот на 360 градусів до кореня проблеми – неякісного державного управління та несвідомого громадянського суспільства в регіоні. Відбувається це на фоні планів Франції влітку цього року скоротити військовий контингент в Малі. Крім того, 14 вересня глава МЗС Франції пригрозив повністю вивести французькі війська з Малі, якщо тимчасовий уряд, встановлений після численних змін влади внаслідок військового перевороту, укладе договір про співпрацю з російською ПВК Вагнера. Але й таке рішення Франції зазнає критики: зокрема проводять паралелі з Афганістаном, де після виведення американських військ владу захопив “Талібан “.

Однак Франція таки бере курс на вихід, і вбивство лідера ІДІЛУ-ВС називає важливим кроком у цьому процесі. Тут також прогнозують проблеми в ІДІЛ із пошуком заміни вже екслідера. 

Але чи дійсно наслідки смерті аль-Сахраві такі суттєві? Вбивство швидше дасть тимчасовий ефект, не паралізує угрупування перманентно та не вирішить конфлікт в Сахелі. Тож основне питання зараз: чи вдасться Західному світу знайти, на заміну військовим, ефективні політичні методи стабілізації загрожених терористами регіонів.

Бацька погрожує Україні

Лукашенко заявив про наміри розташувати зенітно-ракетний комплекс С-400 на кордоні з Україною. Невже Білорусь вперше почала проявляти ворожість до України? Чи не вперше? Нумо розбиратися!

Різке погіршення відносин між Україною та Білоруссю почалися з літа 2020 року, а саме з останніх, всім нам добре відомих, президентських  “виборів “. Лукашенко завжди намагався зберігати свій вже доволі малий електорат шляхом залякувань в дусі  “вакруг нас адні врагі “, окрім старшого брата Росії, звісно ж. Досить давній трюк відвертання уваги від кризи, яку сам спричинив, проте у списку ворогів останнім часом дуже часто фігурує саме Україна. Про це свідчать ті самі випадки з “вагнерівцями”, акція протесту під посольством України в Мінську на якій скандували гасла: “Руки геть від Білорусі”, “Майдан не пройде” і “Зеленський – ворог українського народу”, нещодавній обшук українського дипломата на кордоні з Білоруссю. Попри його чин, білоруські прикордонники провели обшук автомобіля, що суперечить Віденській конвенції дипломатичних відносин.

 Піком напруги між Україною і Білоруссю можна вважати проведення спільних з Росією навчань “Захід 2021”. Під час візиту на полігон Лукашенко розповів про наміри закупити військову техніку на суму понад 1 мільярд доларів з РФ. 

Також він розповів про свою розмову з Путіним: “я йому нагадав про С-400, розказав йому, де ми хочемо розташувати ці комплекси. Слава Богу зараз у нас повністю комплексами С-300 перекритий периметр в бік Заходу. Але, ви знаєте, у нас додався і Південний бік, і ми з білоруськими генералами та росіянами обговорювали цю тему. Нас починають з Півдня підігрівати, а що ще буде? Ми повинні готуватись,  у нас 1200 кілометрів до кордону з Україною. Тому нам доведеться закривати й цей периметр, і якраз була мова, що С-400 нам будуть доцільні. І він (Путін) дав завдання Міністру Оборони Сергію Шайгу, щоб з нашими пропрацювали ці питання, щоб можна було поставити ці комплекси нам”,– сказав Лукашенко.

То що означає погроза Лукашенка для України?

Насправді йдеться не про закупівлю конкретної партії озброєння, а про все чіткіше окреслення єдиного вектора зовнішньої політики Білорусі – московського. Численні конфлікти Мінська з Заходом цілком охолодили їхні стосунки, тож інтеграція з Москвою, хоч передбачає багато небажаних для бацьки компромісів, виглядає все неминучішою. Для України це, як заявив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, ще “тисячу кілометрів джерела небезпеки”. 

Тож, попри взаємну недовіру, президентам двох наших не надто доброзичливих держав-сусідів немає більше на кого сподіватись. І Україні важливо слідкувати за цими стосунками, зокрема бути готовою відповісти на додаткові безпекові загрози.

Повезло так повезло з сусідами: до країни-агресора додалася країна-терорист

Хто після Меркель?

26 вересня німці проголосують за новий уряд, без Ангели Меркель, яка піде у відставку після 16 років перебування при владі. Меркель йде, але її ХДС залишиться: це був найбільш ймовірний сценарій загальних виборів у Німеччині. Але лише за місяць до голосування вимальовується інша картина.

Хто ж лідирує у списку кандидатів? 

Вперше за 15 років лівоцентристська СДП випередила в опитуваннях консерваторів ХДС. Лише 10 днів до голосування, а соціал-демократи впевнено лідирують із 25 % передбачених виборців, тоді як у ХДС Меркель – лише 21%. Тож на зміну канцлерці ймовірно прийде Олаф Шольц – соціал-демократ, який обіймав посаду федерального міністра фінансів та віцеканцлера під керівництвом Ангели Меркель з 2018 року. Особистий рейтинг Шольца є найвищим серед усіх кандидатів у канцлери. За даними Forschungsgruppe Wahlen, його підтримали б понад 50% потенційних виборців.

Та навіть у випадку перемоги СДП необхідно буде домовлятися з іншими політичними силами про формування коаліції. 

Якою вона буде? 

Кожна комбінація коаліції отримує прізвисько на основі кольорів партії, наприклад, коаліція Ямайки, світлофорна коаліція або коаліція ківі. Найбільш ймовірною коаліцією на цей момент є так званий  “світлофор “: соціал-демократи та зелені об’єднуються з лібералами, Вільною демократичною партією. 

Якщо ж СДП, які займають лідерську позицію, не вдасться утворити таку коаліцію, то в гру вступають християнські демократи. За останніми оцінками, вони наберуть 20%. Ліберали та християнські демократи союзники в складі чинного уряду. Якщо ж їм вдасться залучитися підтримкою зелених, то вони утворять втрьох  “ямайську коаліцію “, за кольорами прапору цієї країни. 

Християнські демократи та соціал-демократи не хочуть мати чергову велику коаліцію і більше не можуть запропонувати нічого нового виборцям, тож вони могли б сформувати потрійну коаліцію з лібералами. 

Розглядають навіть можливість утворення уряду без парламентської більшості, чого в післявоєнній Німеччині ще не траплялося. Для цього дві партії мають об’єднатися і дотримати мовчазну підтримку третьої. Комбінацій безліч, тому Берлін наразі готується до затяжних торгів.

Як бути Україні? 

Найгарячішим питанням для українців стоїть підтримка з боку Німеччини після зміни канцлера. Політологи переконані, що очікувати кардинальних змін політики щодо України, ситуації з  “Північним потоком-2”, або участі Німеччини у переговорах щодо Донбасу не варто. Можливо, зміняться деякі тактичні нюанси, однак буде збережена та політика, яка проводилась раніше

Отже, як показали ці вибори, кількох тижнів може бути достатньо для повної зміни електоральних фаворитів. Німеччину очікує політичний шторм, але відносин з Україною він не торкнеться.

Німецька меркельтильність на вагу української свободи

#пройди_світ #3.1.Як французи за китайців вписалися, вбивство лідера “ІДІЛ Велика Сахара” & Co

Над випуском працювали:

Журналісти: Дмитро Димид, Олена Дейнека, Володимир Мельник, Ярина Олійник

Редактор: Христина Українець

Звукорежисер: Вадим Ільчук

Дизайн обкладинки: Олександра Басараб

Слухайте подкаст на інших платформах, а також підписуйтеся на ПОЛІТклуб УКУ в соцмережах. Почитати/послухати попередній випуск можна тут.

Ілюстративне фото: Французький підводний човен Shortfin Barracuda, який обіграв свого часу конкурентні пропозиції Німеччини та Японії / EPA

#спецвипуск. Вустами президентів: історія України незалежної

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram