#пройди_світ #2.9. Ядерний розворот Британії, Єдина Росія в пошуках рейтингу & Co

Сьогодні ми пройдемо світ від Лондона, де хочуть змінити ядерну стратегію на 180 градусів, до Москви, де пропутінська Єдина Росія гризе лікті в намаганнях наростити свій рейтинг. А також згадаємо про розформування словацького уряду через Sputnik-V, весняні перспективи (чи пак їх відсутність) білоруського протесту та результати четвертих за два роки поспіль парламентських виборів у Ізраїлі.

Розворот ядерної стратегії Британії на 180 градусів

Нещодавно Велика Британія заявила про бажання посилити свій ядерний потенціал. Чому це шокувало світових лідерів і як ці наміри стосуються США, Китаю та Росії?

У березні британський уряд опублікував Комплексний огляд – найбільш детальний документ з безпеки, оборони та зовнішньої політики Великобританії з часів “холодної війни” і з баченням дій країни після виходу з ЄС. У ньому заявляється про намір збільшити кількість ядерних боєголовок на 40%.

У звіті згадано Росію як найбільшу загрозу для Об’єднаного Королівства, Китай же називають конкурентом і вказують на необхідність посилення співпраці з його сусідами: Індією, Японією та Південною Кореєю. А от для Сполучених Штатів Британія має намір стати твердим союзником. Як бачимо, Джонсон та його уряд збираються “втерти носа” провідним країнам Євразії.

Та причина галасу щодо рішення Британії – інша.

Після закінчення “холодної війни” Лондон скорочував ядерний потенціал і мав репутацію “найтихішої” ядерної держави. Тепер же змінив стратегію на 180 градусів. І йдеться не лише про нарощування ядерних сил, а й про розвиток інших видів зброї, наприклад, кібер чи високоточного озброєння та ударної авіації п’ятого покоління.

Чому це неабияк насторожує?

По-перше, Великобританія є підписантом Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, згідно з яким держави повинні припинити перегони озброєнь і дотримуватись принципів ядерного роззброєння.

По-друге, Британія є однією з двох держав, що відповідають за безпеку НАТО. Збільшення ж ядерного потенціалу – ризик наростити напругу між ключовими геополітичними гравцями.

Цікаво, що цього січня набув чинності перший в історії договір про заборону ядерної зброї. Його підписантами стали уряди 61 країни, відмовляючись від розробки, випробовування або купівлі ядерної зброї чи вибухових пристроїв. Та жодна з дев’яти ядерних країн – США, Росія, Велика Британія, Китай, Франція, Індія, Пакистан, Північна Корея та Ізраїль – договір не підтримала. Тож Британія – не сама у своєму небажанні позбуватися ядерних запасів.

Та чим можна виправдати дії уряду Джонсона?

Певно, тим, що він таки відчуває загрозу з боку Росії, яка, окрім постійних кібератак та політичних втручань, незаконно нарощує свій ядерний потенціал в українському Криму. Китай робить те саме на своїх територіях.

Але це також можна розцінювати як стратегічне рішення “утвердження” на міжнародній арені після брекзиту – показати власну міць після виходу з ЄС треба.

Які ж висновки?

Ну, наміри Об’єднаного Королівства щодо посилення своїх позицій у світовій політиці – очевидні. Як вважає Джонсон, прем’єр-міністр Британії, країна має великі можливості попереду. Але не виключено, що вона посилює національний захист через відчуття небезпеки. У будь-якому разі, Британії слід бути обачною, бо ризики початку нових перегонів озброєнь лише наростають.

Проблеми з рейтингом пропутінської Єдиної Росії

Місія – виграти вибори: як Єдина Росія збирається вигребтися з 27-відосткового рейтингового дна та перемогти на цьогорічних парламентських виборах? Спробуємо розібратися.

Стабільність – запорука існування путінського режиму. За очільника Кремля та провладну Єдину Росію готовий голосувати ядерний електорат за єдиної умови: є за що сяк-так жити.

Але сьогодні ситуація інша: пандемія та падіння світових цін на нафту сильно вдарили по економіці країни та гаманцях росіян. За останні місяці ціни на продуктових прилавках зросли на майже 10%, реальні ж доходи населення впали.

І економічна криза вже вдарила по рейтингах владної партії: за даними Левада-Центру за Єдину Росію нині готові проголосувати лише 27% росіян.

І це все – напередодні парламентських виборів, які відбудуться цьогоріч у вересні. Тим паче, що єдиноросам в Кремлі поставили високу планку – отримати понад ⅔ місць. Тож як партія надолужуватиме згаяне?

Насправді з найбільш насущним – зростанням цін на продукти – російський уряд почав боротися на початку року. Там вирішили просто… заморозити ціни на товари першої необхідності.

Але проблему це не вирішило: підприємці попереджають, що за продовження такої політики вони збільшать експорт, тож не виключено, що прилавки в російських магазинах пустітимуть.

Тож що планують робити ще?

Видання Медуза, посилаючись на власні джерела, розповідає: у Кремлі планують і надалі регулювати ціни на продукти, а ближче до виборів допомогти бюджетникам “соціалкою”. Одним словом, зовсім голодним електорат Єдиної Росії не залишиться.

Але не шлунком єдиним: у хід підуть специфічні політтехнології.

Згідно зі злитою партійною презентацією, найбільші загрози для Єдиної Росії: антикорупційні розслідування ФБК Навального та інших активістів, а ще інтернет-платформа “Розумне голосування”. Тут виборці можуть знайти найпопулярнішого опозиційного політика свого округу та згуртовано проголосувати за нього.

Боротимуться єдинороси з цими викликами, цитуємо презентацію, контратаками на опозицію, ціль яких – висміяти її та обернути в цирк. Систему “Розумне голосування” – блокуватимуть, а якщо не вдасться – створюватимуть її клони, які агітуватимуть за кандидатів від влади.

Щоб розсіяти голоси опозиції, до виборів планують залучити спойлери – фіктивні опозиційні партії, які відтягуватимуть голоси від “справжньої опозиції”.

Голосування ж триватиме три дні, ніби-то через епідемічну ситуацію. Це дасть купу можливостей для фальсифікацій.

Та чи допоможе це єдиноросам?

У партії кажуть, що так, однак експерти сумніваються: занадто сильний брак рейтингу. Кремлю вигідний був би новий “Крим”, щоб підняти рівень національної гордості. Однак поки йти на Донбас росіяни не хочуть.

“Але проблема і була, і буде, і може це й добре, що це може зупинити, тому що Крим – Кримом, але навіть в патріотичній ейфорії на Донбас люди не готові йти вже по соцопитуванням”, – пишуть оглядачі Медузи.

Але навіть негативний розклад сил для Єдиної Росії – не сильна причина радіти ліберальній опозиції штибу прихильників Навального. Відтік голосів – не на їх користь. Історія радше про демотивацію виборців приходити на дільниці чи відтік голосів до “ручної” опозиції – КПРФ та ЛДПР.

До виборів же – пів року. Тож оглядачі сходяться на думці, що у єдиноросів ще досить часу, щоб придумати, як підняти рейтинги.

Розформування словацького уряду через Sputnik-V

Словаччина – друга європейська країна після Угорщини, що замовила Sputnik-V. Як така покупка спричинила розкол коаліції й розформування уряду – поговоримо далі.

Станом на 24 березня шестеро із 16-ти словацьких міністрів звільнилося. Усе через рішення прем’єра, Ігоря Матовича, закупити 200 000 доз несертифікованого в ЄС Sputnik-V без відома коаліційних соратників. Матович стверджує, що “замовлення російської вакцини прискорить темпи вакцинування”.

То як почала наростати недовіра до прем’єр-міністра? Матович прийшов до влади після того, як його партія “Звичайні люди” торік перемогла на парламентських виборах під егідою популістичних гасел про антикорупцію й прозорість уряду. Тоді політсила сформувала коаліцію з консервативними партіями “За людей” та “Ми – родина” й ліберальною “Свобода і справедливість”. Показово, що лише партії “За людей” і “Свобода і справедливість” мають чітку ідеологію, 2 ж інші коаліційні політсили – популістичні.

Гасла популістів не спрацювали, коли країна постала перед справжнім викликом – коронакризою. Прем’єра неодноразово звинувачували в невдалій боротьбі з пандемією, зокрема, представники уряду.

Зараз же їх невдоволення досягло кульмінації. Коаліційні партнери заявляють: дії прем’єра можуть посіяти сумніви щодо прозахідної ідеології Словаччини.

Соціологія також промовиста: близько 80% словаків не довіряють прем’єрові.

Прем’єр згодився покинути крісло, якщо члени його коаліції Ріхард Сулік та Марія Колікова подадуть у відставку, відповідаючи за неефективність уряду разом із ним – таке собі перекидання відповідальності. Вимогу задовольнили. Ще один запит – залишитися в уряді, та при іншій посаді – поки ніхто виконувати не збирається.

Тож сценарій, який розгортається в Словаччині, показовий: реванш популістичних сил, та їх крах внаслідок реальної кризи. Який урок винесли словаки – можливо, скоро отримаємо нагоду дізнатися на позачергових парламентських виборах. Експерти прогнозують перемогу партії експрем’єра Пеллегріні – мовляв, виборці шукатимуть стабільності, звернувшись до вже знайомих політсил.

А поки російська вакцина каталізує розкол політичних сил в Словаччині, це не спиняє, скажімо, планів Молдови якнайшвидше замовити Sputnik-V, чи деяких урядовців соціалістичного східного крила Німеччини авторизувати вакцину.

Отак вкотре доводимо, що вакцини справді визначають порядок денний у геополітиці.

Весняні перспективи (чи пак їх відсутність) білоруського протесту

У четвер, 25 березня, Білорусь відсвяткувала одне з найважливіших національних свят – День Волі. Цьогоріч свято набуло особливого значення: воно могло б стати каталізатором “протестної весни”, чи навпаки – доказом програшу опозиції. Гайда розбиратись, який сценарій справдився.

Затяжна політична криза у Білорусі триває ще з серпня 2020-го. Тоді бацька сфальсифікував результати президентських виборів та почав жорстокі репресії проти мітингарів. Більше про ситуацію можна послухати у спецвипуску ПОЛІТподкасту, а детальніше про хронологію подій – у попередніх випусках #пройди_світу.

Нову хвилю критики режиму Лукашенка спричинив вихід розслідування білоруських журналістів “Золоте дно”. Фільм лідирує у топах білоруського YouTube: окрім 18-ти об’єктів нерухомості, журналісти розсекретили цілу колекцію фешенебельних авто загальною вартістю в чотири мільйони євро – усе придбано на гроші, відмиті в ході корупційних справ. Проте мітинги після виходу фільму так і не розпочалися, тож опозиція сподівалася, що День Волі стане добрим приводом до відновлення масових протестів.

Напередодні свята опозиціонерка Тихановська закликала народ “взяти майбутнє країни у свої руки”. Та масштабного вибуху так і не сталося: бацька придушив мітинг ще до його початку, вивівши спецтехніку на вулиці міста, у результаті озброєні міліціонери затримали понад 200 білорусів.

З початку боротьби опозиція ослабла: затримано вже понад 13 тисяч громадян, однозначного лідера опозиції немає, а силовики продовжують жорстоко придушувати мітинги. Відтак шанси відправити бацьку у відставку меншають.

“Ціна за вихід на вулиці найвища, можливо, за всю історію незалежної Білорусі, а віра в перемогу шляхом мирних протестів знаходиться не на висоті, у тому числі в минулого протестного активу. Часто доводиться чути, що люди розчаровані в мирному протесті, як у формі опору. Тож експерти переконані, що найближчим часом пожвавлення мітингів таки не відбудеться”, – пишуть оглядачі Радыё Свабода.

Тож експерти переконані, що найближчим часом пожвавлення мітингів таки не відбудеться.

Світ же не покидає надій на відставку Лукашенка. Так 17 країн Європи, Канада та США підтримали створення міжнародної платформи для моніторингу порушень прав людей через жорстокі дії бацьки. Зібрані в ході моніторингу матеріали, передадуть на розслідування під захистом ООН для притягнення винних до відповідальності. На додачу, Литва, Латвія та Естонія розширили санкційний список проти режиму Лукашенка: туди увійшло понад сто білоруських топсиловиків.

Та, попри реакцію світу та мітинги всередині країни, Лукашенко все ще продовжує закручувати гайки та, як бачимо, йти нікуди не збирається. Опозиція натомість втрачає свої позиції. Невже з таким розвитком подій бацька таки збереже владу у своїх руках ще на п’ять років?

Результати четвертих за два роки парламентських виборів у Ізраїлі

Політична криза в Ізраїлі поглиблюється. Результатом четвертих за два роки парламентських виборів стала – невизначеність.

“Одразу після зачинення виборчих дільниць. Беньямін Нетаньяху оголосив свою перемогу та сказав, що сподівається сформувати стабільну, праву коаліцію. Однак після підрахунку 88% голосів, ані Нетаньяху, ані його ліві опоненти не отримали більшості”, – з такими заявами в етер вишли місцеві медіа.

Чи домовляться лідери ключової країни Близького Сходу? Зараз розберемося.

Блок незмінного прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньяху здобув 52 місця, однак абсолютна більшість в ізраїльському парламенті становить 61 мандат. З іншого боку – коаліція лівих, центристських та арабських сил, яка отримала 57 місць.

Поза об’єднаннями залишається радикальна арабська партія РААМ з чотирма мандатами, яка виступає за створення Палестинської держави та рівноправ’я арабів з євреями в Ізраїлі. Така позиція виключає її приєднання як до правих сил Нетаньяху, так і до опозиції. Є ще права партія Яміна, однак її 7 місць не рятують прем’єра, а приєднання її до опозиції неможливе через ідеологічні розбіжності.

Усі ці перипетії відбуваються на фоні кримінальних проваджень проти Беньяміна Нетаньяху. Прем’єра звинувачують у корупції, що, однак, не обвалило його рейтинги. Опозиція вважає, що він прагне здобути перемогу в парламенті й забезпечити собі імунітет від правоохоронців, Нетаньяху заперечує такі закиди.

Також теперішній уряд звинувачує прем’єра у неефективній боротьбі з пандемією. Хоч і дещо безпідставно: безпосередньо перед виборами в Ізраїлі проведено програму вакцинації, і 51% ізраїльтян вже отримали по дві дози вакцини.

Головний козир Беньяміна Нетаньяху – зовнішня політика. Історично склалося, що Ізраїль знаходиться в оточенні ворогів – арабів. Тому захист від зовнішнього ворога для громадян часто важливіший за внутрішню політику.

Саме теперішній прем’єр здатний забезпечити цей захист. Ми вже згадували в попередніх випусках #пройди_світу про налагодження стосунків Ізраїлю з арабськими країнами. Окрім цього за Нетаньяху країна успішно протистоїть Ірану.

Нова адміністрація в Білому Домі також грає на руку прем’єр-міністру, адже Байден прагне перемовин з Іраном, а Нетаньяху вважають саме тою людиною, яка може протистояти тиску Вашингтону.

Отже, політичне майбутнє Ізраїлю залишається невизначеним, а от теперішнього прем’єра – досить зрозуміле. Його влаштовує, як формування коаліції на чолі з його партією Лікуд, так і перевибори влітку, до яких він залишиться в.о. прем’єр-міністра. Шансів на формування опозиційної коаліції надто мало. Тому спостерігаємо та чекаємо п’ятих виборів влітку.

Над випуском працювали:

Журналісти: Христина Дмитришин, Данило Карпа, Ольга Волянська, Мар’яна Гуменна, Володимир Сухолиткий

Редактор: Христина Українець

Звукорежисер: Вадим Ільчук

Дизайн обкладинки: Анастасія Городечна

Слухайте подкаст на інших платформах, а також підписуйтеся на ПОЛІТклуб УКУ в соцмережах.

Почитати/послухати попередній випуск можна тут.