#пройди_світ #2.8. Як Гаррі та Меган британську “співдружність” розвалюють, Путін – вбивця & Co

Сьогодні ми пройдемо світ від Лондона, де обдумують наслідки інтерв’ю Гаррі та Меган для монархії, до Вашингтона, де Байден підтвердив, що вважає Путіна вбивцею. А також згадаємо про перспективи перетворення Пуерто-Рико на 51-й штат Сполучених Штатів, санкції ЄС проти Китаю та цифровий авторитаризм в Індії.

Наслідки інтерв’ю Гаррі та Меган для британської монархії

Про інтерв’ю Гаррі та Меган не говорили лише ліниві. Але чи змінить воно щось для британської королівської сім’ї та залежних від неї територій? Спробуємо розібратися.

У неділю, сьомого березня, в етер вийшло інтерв’ю Гаррі та Меган, де ті поділилися, зокрема, неприємними особливостями життя в королівській сім’ї. Згадували і про расизм, і про тиск британських таблоїдів, який заледве не довів Меган до самогубства.

Окей, інфопростір горів обговоренням інтерв’ю пари. Та чи вплине воно якось на британський трон? Чи відмовиться держава від монархії?

Відповідь, ні. Щонайменше якщо говорити про саме Сполучене королівство. Там показник прихильників республіканізму завжди був низький та становить близько 20%.

За даними агенції YouGov рейтинги популярності членів королівської родини в Британії майже не впали після скандального інтерв’ю, тоді ж як популярність Меган і Гаррі обвалилася.

Чому так? По-перше, більшість британців не може уявити країну без монархії. Це – частина їхньої національної ідеї.

До того ж Єлизавета II очолює королівську сім’ю вже майже 70 років, мало хто з британців пам’ятає, як жилося за її попередника. Тож на її особистому авторитеті вдається витягувати рейтинги інституції загалом.

По-друге, в британців багато питань до слів Гаррі та Меган: фактчекери знайшли в них чимало неточностей. Так-от маніпуляції знайшли у звинуваченні Меган, що її сину не нададуть титулу через його колір шкіри чи її ж заяви, що зі своєю сестрою вона не бачилася близько 20 років, хоча журналісти знайшли їх спільне фото 2009-го року.

Добре, в Британії інтерв’ю не заплямувало авторитет королівської сім’ї, тож у неї залишатимуться стійкі позиції. Але, крім того, Єлизавета II залишається формальною очільницею у 16-ти державах, що колись були британськими колоніями. То як там реагують на інтерв’ю?

Не так, як в Британії. Тут звинувачення пари активізували монархоскептичні тенденції, які мали місце й раніше.

Так от у понеділок, восьмого березня, австралійський експрем’єр Малкольм Тернбулл заявив: “Офіційним главою держави має бути громадянин Австралії, повинен бути один із нас, а не королева чи король Сполученого Королівства”.

Його слова підтримали й інші політики. Так-от члени австралійської Лейбористської партії висловили надію, що інтерв’ю відродить рух за перетворення Австралії в республіку. Референдум 1999 року про відсторонення королеви з посади глави держави не увінчався успіхом, але у вівторок депутат Метт Тістлтуейт заявив, що пора поставити це питання до порядку денного знову.

Тим часом підтримка розриву з монархією зростає і в Канаді: там лютневе опитування показало, що майже половина канадців підтримали б цю ідею, і експерти прогнозують, що інтерв’ю Гаррі та Меган ще більше підштовхне громадську думку в цьому напрямку.

Звісно, про початок процедури розриву з монархією у колишніх британських колоніях говорити рано. Однак, якщо в Британії те інтерв’ю майже не заплямувало авторитет королівської сім’ї, то в колишніх колоніях – ще і як.

А саме на поглибленні співпраці з ними збиралося фокусуватися Сполучене Королівство після виходу з ЄС. Тому інтерв’ю Гаррі та Меган може зашкодити Британії більше, аніж здавалося на перший погляд.

Протистояння США та Росії: Холодна війна 2.0?

Холодна війна 2.0? Перше, що спадає на думку у світлі останніх подій. Стрічки світових ЗМІ переповнені новинами про загострення російсько-американських стосунків. Привід – звіт американської розвідки стосовно втручання у президентські вибори США 2020-го року іншими державами.

Нумо розбиратися, що ж там такого написали ЦРУ-шники, як це пов’язано з дитячою перепалкою Путіна та Байдена і що це значить для світу.

У вівторок 16-го березня рада американської розвідки, до якої входять ЦРУ, АНБ, ФБР та інші розвідувальні служби, опублікувала звіт щодо зовнішнього втручання в американські вибори 2020-го року. І більшість цього звіту присвячена саме російській дезінформаційній кампанії проти президента Байдена та Демократичної партії США.

Для цього використовувалися люди близькі до російської розвідки та пана Трампа. Яскравий приклад – український нардеп Деркач, який публікував записи розмов, які ніби-то надали підстави звинуватити Байдена в корупції. Цікаво, що у звіті прямим текстом вказано, що наказ про цю операцію підписав персонально президент РФ Володимир Путін.

А у четвер Байден в інтерв’ю телеканалу ABC заявив, що Путін заплатить за втручання в американські вибори. Також він ствердно відповів на питання, чи Путін вбивця. Це підклало дров й до так пекучого полум’я.

Речник Путіна Пєсков заявив, що стосунки РФ та США – на вкрай низькому рівні. Сам очільник Кремля побажав Байдену здоров’я і додав, що хто обзивається так сам називається.

Окрім жартів Москва вперше з 1998-го року відкликала свого посла для консультацій щодо російсько-американських стосунків.

Путін же запросив Байдена на дебати. У Білому Домі відмовили: президент зайнятий і взагалі-то вже говорив з російським лідером, тим паче що “є інші світові лідери, з якими Байден ще не взаємодіяв”.

Отож, між США та Росією чергове загострення, однак цього разу діалогом поки навіть не пахне. Та чи несподіваний такий стан справ?

Напевно ні. Адміністрація Байдена і раніше зайняла жорстку позицію щодо Росії. Повна підтримка суверенітету та територіальної цілісності України, що підтверджується участю США у новій Кримській платформі та виділення додаткових коштів нашій армії. Протистояння газопроводу “Північний Потік-2”, заяви щодо війни в Лівії про які ми розповідали в попередніх випусках #пройди_світу.

Отже, Байден жорстко взявся за геополітичні ігри Володимира Володимировича. І якщо США намагається повернутися до перемовин з Іраном, а розмови Байдена з китайським лідером завершуються загалом на позитивній ноті, то з Москвою все не так. Нам же залишається брати попкорн та чекати шоу.

Пуерто-Рико хочуть перетворити на 51-й штат США

До Конгресу внесли законопроєкт про перетворення Пуерто-Рико на 51-й штат США, що може визначити долю республіканської партії. Та як саме?

Річ у тім, що останні президентські вибори у США фактично зрівноважили сили демократів та республіканців, і отримання нового статусу Пуерто-Рико може це змінити, “подарувавши” одній з партій більше голосів у Сенаті.

Та боротьба пуерториканців за статус штату розпочалась значно раніше: з 1898 року територія проводила шість неофіційних референдумів, останній з яких у листопаді 2020 показав, що 52% населення хоче увійти до складу США. Новий же законопроєкт дозволить території вперше висловити свою думку на федеральному референдумі.

Населення вважає, що, оскільки воно є підконтрольним США та сплачує велику частину податків, то має право на голос в прийнятті законів й виборі президента. Цікавим є той факт, що пуерториканці – не єдині у своїй боротьбі. Схожі амбіції має Вашингтон, округ Колумбія, де настрої щодо набуття автономності все більше поширюються.

Але наскільки все це реально?

Річ у тім, що, згідно з Конституцією США, столиця створилась як окрема одиниця, що не хотіла бути підконтрольною якомусь штату. До того ж жителі Вашингтону, на відміну від пуерториканців, мають право голосувати на президентських виборах.

Говорячи про Пуерто-Рико, то республіканці виступають проти його перетворення на штат, бо тамтешні ліберальні погляди принесуть додаткові “голоси” демократам. Попри невдоволення республіканців, дуже ймовірно, що Конгрес підтримає таке рішення. Адже Палата представників підконтрольна демократам, а в Сенаті, де обидві партії мають по 50 голосів, за їх рівного розподілу фінальне рішення належатиме віцепрезидентці Камалі Гарріс, яка прихильна до Демократичної партії. До речі, саме два сенатори-демократи виступили ініціаторами законопроєкту. Навіть Байден підтримує цю ідею.

Колишня республіканська сенаторка Марта Макселі каже, що у разі визнання Пуерто-Рико штатом, республіканці “вже ніколи не контролюватимуть Сенат”. Так думає і значна частина США, проте населення Пуерто-Рико майже порівну дотримується консервативних та ліберальних цінностей, тож не все так однозначно. Та демократи все ж сподіваються на здобуття омріяної більшості в Сенаті, а республіканці не приховують побоювань щодо цієї можливості.

Недосанкції ЄС проти Китаю

Члени Європейського Союзу ввели санкції проти чотирьох китайських посадовців. Заходи вжиті проти утисків мусульманських меншин у Китаї. Посли 27-ми країн дали цим заходам зелений сигнал.

Новій економічній війні ЄС проти Китаю – бути, чи Пекін ввімкне задню? Розберімось, що значать ці санкції та чи вплинуть вони на китайсько-європейські стосунки.

Це перші санкції Європи проти Китаю з далекого 1989-го. Тоді китайська влада танками придушила мітинги студентів на площі Тяньаньмень. У відповідь країни Європи та США ввели збройне ембарго, яке діє й досі. А що стало причиною різноголосся ЄС та Китаю, ключових торгових партнерів, вже зараз?

Права людини. Фундаментальне поняття для європейських демократій і, схоже, пусті слова для китайських комуністів. У попередніх випусках #пройди_світу ми розповідали вам про утиски уйгурського народу та згортання гонконзької демократії. Більше мільйона уйгурів знаходяться в китайських концтаборах, а Гонконг – автономна територія з абсолютним правом самоуправління, однак Пекін це право відбирає.

Власне в ЄС і підготували два пакети санкцій: перший за уйгурів і другий за Гонконг. Цікаво, що уйгурський пакет, який планують прийняти вже до кінця березня, передбачає лише санкції проти кількох конкретних китайських посадовців, тобто є скоріше формально-попереджувальним. Зміст гонконзького пакета поки не опублікований офіційно, але, схоже, буде не набагато жорсткішим – передбачають, що до списку санкціонованих додадуть ще 11 посадовців. Однак китайська місія в ЄС одразу дала зрозуміти, що про це думає Пекін:

“Санкції створюють конфронтацію, ми ж прагнемо діалогу, не конфронтації. Ми просимо ЄС подумати двічі. Якщо хтось наполягає на протистоянні, ми не відступимо, адже не маємо інших варіантів для захисту своїх людей”.

Перед ЄС постали дві ключові проблеми під час ухвалення такого рішення. По-перше, у Брюсселі мали вирішити, що для них важливіше – принципи чи економіка, адже на носі ратифікація китайсько-європейської інвестиційної угоди. Вона має дати поштовх до розвитку Європі, що необхідно в час пандемії.

Другим же важливим фактором є дипломатична автономія від Вашингтону, який з Пекіном в особливо напружених стосунках. ЄС, попри введення санкцій, показує їх дріб’язковістю, що в Брюсселі хочуть самостійно вирішувати з ким дружити.

Отже, складно назвати ці санкції жорсткими, що відповідає прогнозам аналітиків. Брюссель ставить на перше місце економіку: те що в них вдома, їм важливіше за уйгурів чи автономію Гонконгу.

Цифровий авторитаризм в Індії

Нарендра Моді, індійський лідер, продовжує закручувати гайки й перетворювати Індію з найчисленнішої демократії на авторитарну країну. Нині під удар потрапила свобода слова.

Репресії з інакомисленням розпочалися ще з 2014 року, коли Моді прийшов до влади: проти опозиційних політиків та журналістів почали відкривати справи. Але кульмінація протистояння настала лише тепер, після хвилі фермерських протестів.

Вони розпочалися ще у листопаді 2020-го. Тоді обурені фермери вийшли на мітинги проти введення в дію нової аграрної реформи. Зараз в державі фермерство отримує чималі субсидії та дотації, однак нова реформа мала комерціалізувати галузь, чим, за словами влади, вдихнути в неї нове життя.

За словами фермерів реформа кидає їх на поталу великим корпораціям, які поглинуть їх. Більшість індійських фермерів тримаються на плаву саме завдяки державній допомозі.

Під час протестів було чимало сутичок, які взялись висвітлювати незалежні індійські ЗМІ. Однак відповідь уряду не забарилася: журналістам пригрозили ув’язненням.

І саме Twitter став новим плацдармом для закликів до акцій непокори. Тож природно, що режим Моді захотів взяти під контроль і соцмережі.

І це сталося: в Індії запровадили нові правила користування інтернет-ресурсами. Згідно з ними, інтернет-платформи зобов’язані видаляти “принизливий” контент впродовж 36 годин, інакше – штраф.

Таку практику раніше застосовували й лідери інших країн з авторитарними замашками: так Ердоган в Туреччині прагнув спочатку модерувати контент в YouTube, Twitter і Netflix, а потім взагалі їх обмежити, у Китаї ж заборонено чимало медіасервісів.

Як обмеження пояснює індійська влада?

Її позиція: рішення ліберальне й прогресивне, адже захищатиме індійців в інтернеті, а також запобігатиме “аб’юзу в інтернеті”.

А техкомпанії що у відповідь? Вони ще вирішують, чи дотримуватися нових правил.

Фактично компанії опинилися перед троїстою перспективою: подавати до суду, модифікувати власні додатки й змиритися з політикою індійської влади або покинути ринок.

Що ж у висновку? Маємо серйозний наступ на свободу слова все більш авторитарним режимом Моді. Словом, мав колись Моді бажання створити цифрову Індію, де не буде жодних перепон до вільного доступу до інформації. Але, по факту, чолов’яга сам собі встромляє палки в колеса.

Над випуском працювали:

Журналісти: Данило Карпа, Володимир Сухолиткий, Христина Дмитришин, Ольга Волянська

Редактори: Христина Українець, Данило Карпа

Звукорежисер: Дмитро Копильців

Дизайн обкладинки: Анастасія Городечна

Слухайте подкаст на інших платформах, а також підписуйтеся на ПОЛІТклуб УКУ в соцмережах.

Почитати/послухати попередній випуск можна тут.