#пройди_світ #2.6. “Військовий переворот” у Вірменії, подвійна коронакриза в Іспанії & Co

Сьогодні ми пройдемо світ від Єревану, де тамтешній прем’єр заявив про спробу військового перевороту, до Мадриду, де відбувається подвійна коронакриза. А також згадаємо про зняття блокади з Катару, політичну кризу в Грузії та камбек Еболи до країн Африки.

“Військовий переворот” у Вірменії

Прем’єр Вірменії заявив про спробу військового перевороту, на вулицях Єревану – багатотисячні мітинги. Що ж насправді відбувається у країні, чи приведуть ці події до зміни влади та якою є реакція світу – розбираємося далі.

З чого власне все розпочалося? Торік у листопаді прем’єр Вірменії Пашинян підписав мирну угоду, яка завершила 44-денну війну за Нагірний Карабах. Проте договір – вкрай не вигідний для Вірменії. Єреван повинен віддати Баку майже весь Карабах, збереження контролю над яким стало вагомою частиною національної ідеї Вірменії. Детальніше про результати війни в Карабаху ми розповідали в одному з попередніх випусків #пройди_світу.

Власне такі невигідні домовленості Пашиняна вірмени сприйняли як капітуляцію, а самого прем’єра назвали зрадником. Як результат, 10 листопада, аж 50 тисяч вірмен вийшли на вулиці з вимогою його відставки. Та чому ж ситуація із протестами “вибухнула” з новою силою саме зараз?

Каталізатором стало звільнення урядом першого заступника начальника Генштабу збройних сил Вірменії Тирана Хачатряна. Це пов’язують з реакцією Хачатряна на інтерв’ю прем’єра про російські ракети “Іскандер”, які Москва представляє як найсучаснішу зброю у світі. Ці ракети використовували під час війни у Карабаху, та, за словами Пашиняна, вони виявилися неефективними, бо вибухнули лише на 10%. Хачатрян такі заяви прем’єра висміяв і додав, що це неможливо.

Натомість військових такі слова прем’єра обурили: виглядає ніби він звинувачує їх у поразці в Карабаху. Як результат – 40 високопосадовців Генштабу підписали заяву з вимогою негайного звільнення прем‘єра.

У відповідь прем’єр звинуватив підписантів у спробі військового перевороту й закликав прихильників виходити на мітинги. Вірмени повиходили, але замість одного протесту в Єревані розпочалося цілих два: у підтримку Пашиняна та опозиційний – за військових.

То які перспективи сьогоднішніх мітингів: чи зможе опозиція скинути Пашиняна? Кореспондент відділу зовнішньої політики видавництва “Комерсант” Кирило Кривошеєв стверджує, що високі шанси відправити прем’єра у відставку з’являться, лише якщо опозиції вдасться мобілізувати більшу кількість людей. Однак, якщо опозиція таки програє, тоді сам Пашинян скористається ситуацією та почне очищувати Генштаб від нелояльних кадрів.

Ба більше, за словами експерта, зараз прем’єр на коні – на його посаду поки немає сильних претендентів. А при виборі між теперішнім урядом та поверненням попереднього уряду корупціонерів на чолі з Робертом Кочаряном народ однозначно віддасть перевагу Пашиняну.

І на завершення: якою є реакція світу на гарячі події у Вірменії? Євросоюз та США не захищають жодну зі сторін, лише одноголосно закликають вірменський уряд дотримуватися принципів демократії та верховенства права. Натомість Туреччина та Азербайджан підтримують Пашиняна: їм вигідно дотримуватися перемир’я щодо Карабаху. Схожа ситуація і в Росії.

Подвійна коронакриза в Іспанії

Іспанію атакує подвійна коронокриза: під час викликів пандемії, країна вибухнула протестами проти влади монарха. Що ж стало останньою краплею для населення?

Головним інфоприводом минулотижневих мітингів є засудження репера Пабло Хаселя: у його піснях він хвалив терористів та грубо ображав короля й державні інституції. Тепер музиканта збираються заґратувати на 9 місяців. На захист репера вийшло чимало іспанців, зокрема каталонців, земляків Хаселя, який, до речі, пропагує ідею від’єднання цього краю від Іспанії.

Покарання музиканту розкололо Іспанію. Рішення суду засуджує молодь, адже свобода слова для них – понад усе. Старше ж покоління підтримує заґратування репера, адже воно більш традиційне та поважає королівську родину.

І насправді не все так однозначно: Хасель уже чинив подібні правопорушення, через що отримав два роки умовного терміну. Крім того його звинувачували в побитті журналістів та закликах до насилля.

То чому ж тоді іспанці вийшли на вулиці?

Відповідь проста: їм набридло жити в країні, що перебуває на межі “краху всього”. Іспанія досі не оговталася від Єврокризи, початку 10-х, а події 2020-го року лише долили масла у вогонь. Через пандемію, фінансовий борг країни досяг найвищого рівня за понад століття.

Звідси й наступна проблема – безробіття. Зараз серед іспанської молоді 40% не мають роботи, 77% відсотків населення віком до 30 років живуть із батьками, а більшість працевлаштованих має нестабільні доходи.

До того ж репутацію королівської сім’ї “підмочили” корупційні скандали. Про них ми вже згадували в одному з наших найперших випусків. Якщо коротко, то саме через корупцію попередньому королю Хуанові Карлосу свого часу довелося відмовлятися від корони. Відтак, його син-наступник Філіп VI отримав країну з купою проблем та недовірою населення.

Парадокс у тому, що Карлос раніше мав беззаперечний авторитет у країні, адже вивів Іспанію з-під диктатури режиму Франко до демократії та членства у ЄС. Та після корупційних скандалів та складної економічної ситуації все різко змінилося.

Тож, на перший погляд, Іспанія постала перед ідеологічною кризою: молодому поколінню невтямки: яка може бути влада монарха у XXI столітті?

Утім, ніхто не сприймає ці протести всерйоз. Сам ж Філіп VI намагається стабілізувати ситуацію: він позбавив свого батька щорічної допомоги у розмірі майже 200 тисяч євро. Пом’якшення покарань за інциденти на кшталт того, що стався з репером Хаселем, влада також обіцяє. Тож цього разу, найімовірніше, корона корону втримає.

Однак глобальніше, ця хвиля протестів лише індикатор наявних проблем в Іспанії. І якщо королівській родині не вдасться їх побороти, то хтозна-якої сили буде наступна хвиля.

Зняття економічної блокади з Катару

Блудний син повертається у велику арабську родину! Єгипет, Об’єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія та Бахрейн пішли на зустріч Катару та сіли за стіл переговорів.

Що це значить для регіону та чому принципові араби вирішили пробачити маленькому сусідові?

На початку січня Єгипет, ОАЕ, Бахрейн та Саудівська Аравія підписали декларацію Аль-Ула. За словами принца СА Мухаммеда ібн Салмана, ця декларація “укріплює дружні зв’язки та братство між країнами та народами, щоб задовольнити спільні бажання”.

Тобто економічній блокаді Катару – кінець. Нагадаємо, вже понад три роки згадані вище держави економічно ізолювали свого маленького сусіда. Однак звідки таке благородство? Чому блокаду припинили?

Емірат Катар – маленька, але найбагатша держава Перської Затоки. А катарські інвестиції необхідні саудівському принцу для грандіозного проєкту модернізації, що має позбавити економіку Саудівської Аравії нафтової залежності. Також інфраструктура обидвох країн дуже пов’язана і під час блокади вона стала неповноцінною.

Окей, але чому ж країни сварилися, якщо так залежать одна від одної?

Формальна причина блокади – підтримка Катаром терористів ІДІЛ-у та Братів-мусульман. Однак не менш важливий інший фактор: дружба Катару з головним ворогом саудитів – Іраном.

Основні вимоги до Катару: розрив з Іраном, виведення турецької бази з країни, закриття популярного державного телеканалу Аль Джазіра, що дозволяв собі критикувати саудівський уряд, припинення підтримки терористів та альянс з країнами затоки.

Чи виконав Катар умови?

Риторичне питання. Турки популярні серед катарців, тому їх війська залишаться. Дружба з Іраном на руку США, адже керівник Катару є посередником у перемовинах з Тегераном. Водночас Аль-Джазіра, хоч і змінила риторику щодо саудитів, працює далі.

Складно до чогось змусити країну з найвищим ВВП на душу населення. Присутність США також вважають однією з причин примирення. Хоча адміністрація Трампа й була прихильна до саудитів, останні забули про важливість бази ВПС США в Катарі.

Окрім того, як ми вже згадували в одному з попередніх випусків #пройди_світу, новий президент США більш жорстко налаштований щодо Саудівської Аравії, а Катар ключовий союзник для Вашингтону.

Отже, Катар вистояв економічну блокаду й змусив країни затоки піти на зустріч. Маємо потенційно нову державу-лідерку в регіоні?

Важко сказати про лідерство, але зважаючи на те, що Єгипет вже повернув своїх дипломатів у Катар, а інші країни відновили транспортне сполучення, можна казати, що Катар повертається у велику арабську родину, як сильний гравець з правом на власну думку.

Політична криза в Грузії

У Грузії – затяжна політична криза. І влада не забуває підкидати хмизу в полум’я: на днях правоохоронці арештували лідера опозиції, Ніку Малія. Інтеграційні бажання в НАТО та ЄС та прагнення до політичної стабільності може накритися мідним тазом. То що чекає на Грузію у найближчому майбутньому?

Трохи передісторії: нинішня опозиція в Грузії в минулому була керівною силою: Міхеіл Саакашвілі, що колись був лідером “Єдиного національного руху” (далі – ЄНР) після Трояндової революції 2004-го впровадив низку реформ, що економічно підняли країну.

Але у будь-яку щасливу історію мусить втрутитись Росія: у 2008-му Москва під час декількаденної війни “віджала” в Тбілісі Південну Осетію та Абхазію.

Але крісло “не вічне”: 2013-го Грузію очолив олігарх Бідзіна Іванішвілі, глава “Грузинської мрії”, з більш проросійським вектором розвитку. Тоді політика країни й поляризувалася.

Політсила Іванішвілі при владі дотепер, хоча, як ми вже згадували в одному з попередніх випусків #пройди_світу, за словами опозиціонерів, результати останніх виборів сфальсифікували й дехто з них в знак протесту навіть відмовився від депутатського мандату. Ось з такою аджендою та політичною кризою живе Грузія останні декілька місяців. Ну а що сьогодні?

Сьогодні опозицію кидають за ґрати. Мова про Ніку Мелію, лідера ЄНР, якого звинуватили за підбурювання до насильства під час вуличних протестів 2019-го.

Тоді грузинська опозиція вийшла на вулиці через виступ депутата Держдуми Росії Гаврилова в місцевому парламенті. Ага: депутат країни, що відібрала в Грузії значні території, загостював у грузинському парламенті. Classics!

17 лютого суд Тбілісі виніс рішення: Малію слід арештувати. І уже 23-го поліція затримала політика. Сам же Малія вважає, що крок – політично вмотивований.

Західні колеги Грузії не приховують обурення, стверджуючи, що “насильство – не спосіб вирішити політичні розбіжності”. Ось так відреагували в ЄС:

А в посольстві США заявляють, що Грузія зробила крок назад на шляху до того, щоб стати “сильною демократією в євроатлантичній родині держав”.

Але проурядові сили закривають очі на усі обвинувачення, мовляв, Малія – злочинець, якому не місце в парламенті. Експерти ж заявляють, що арешт опозиціонера зовсім не є несподіванкою. “Грузинська мрія” уже 9 років поспіль апелює до прорахунків колишньої керівної політсили, а тут ще з’явилась нагода запроторити опонента у в’язницю!

2008 року шлях до НАТО перекрила російська агресія, нині – політична поляризація й криза. Подальший же розвиток дій залежатиме від реакції грузинського суспільства на арешт Малії й спроможностей опозиції мобілізувати своїх прибічників. Ну а зараз грузини не мовчать, виходячи на мітинги, щоб висловити незгоду з режимом Іванішвілі.

Камбек Еболи до Африки

У Гвінеї розпочалася вакцинація, але не від COVID: до Африки повернулася Ебола. Ага, вам не почулося: вірус з 2014-го повернувся добити людство у 2021-му.

Тож чому африканські політики розхвилювалися через камбек вірусу, та як він вплине на регіон? Спробуємо розібратися.

Ебола – вкрай небезпечний вірус. Кожен другий випадок – летальний. Востаннє про нього говорили у 2014-2018 роках, коли спалах захворювання забрав 11 тисяч життів. Тоді вірус викоренити не вдалося, однак загалом ситуація була під контролем.

Тепер же у Гвінеї надзвичайна ситуація через поширення Еболи, а в Конго офіційно оголосили про спалах вірусу.

Чому нова хвиля вірусу може сильно вдарити по африканських країнах?

Всесвітня продовольча програма недаремно отримала Нобелівську премію миру у 2020-му, про що ми вже згадували раніше у #пройди_світі. Її актуальність тільки посилилася під час коронакризи, адже товарообіг у світі значно впав, зокрема, й харчовий, що спричинило нову хвилю голоду у бідних країнах, зокрема, й в Африці.

Тож тепер тамтешні політики та чиновники ВООЗ налякані: в африканських країн може просто не вистачити ресурсу для боротьби зі спалахом ще одного вірусу.

В неурядовій організації Міжнародний комітет порятунку теж кажуть, що нова епідемія Еболи матиме катастрофічні наслідки.

То що, африканцям готувати до армагеддону?

У ВООЗ заспокоюють: хоча повернення Еболи викликає “величезне занепокоєння”, є надія, що масштаб епідемії буде меншим.

“Спираючись на знання і досвід з попереднього спалаху, команди медиків у Гвінеї прагнуть швидко відстежити шлях поширення вірусу і стримати подальше інфікування” –, заявила Матшидісо Моеті, директорка бюро ВООЗ в Африці.

Тому не все так однозначно кепсько, як кажуть місцеві. Хоча ризики великої епідемії є.

Однак точно зрозуміло, що коронакриза нормально так висмоктала ресурсів зі світової економіки й світ тепер значно вразливіший до будь-яких загроз. А особливо, якщо мова про бідні африканські країни.

Над випуском працювали:

Журналісти: Мар’яна Гуменна, Христина Дмитришин, Володимир Сухолиткий, Ольга Волянська, Данило Карпа

Редактор: Данило Карпа

Звукорежисер: Дмитро Копильців

Дизайн обкладинки: Анастасія Городечна

Слухайте подкаст на інших платформах, а також підписуйтеся на ПОЛІТклуб УКУ в соцмережах.

Почитати/послухати попередній випуск можна тут.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram