#пройди_світ #2.4. На польських медіа – чорні екрани, як ВООЗ коронавірус в Ухані шукав & Co

Сьогодні ми пройдемо світ від Варшави, де польські медіа вийшли в етер із чорними екранами, до Уханя, де підбила підсумки розслідувальна місія ВООЗ. А також згадаємо про протистояння Росії та ЄС, перший дзвінок Байдена до Сі Цзіньпіна та нову конституцію Лукашенка.

Чорні екрани польських медіа

Владна партія в Польщі “Право і справедливість” пропонує додатково оподатковувати ЗМІ. Який мотив: боротьба з коронакризою чи тиск на незалежні медіа? Спробуємо розібратися.

На початку лютого польський уряд вніс законопроєкт, що передбачає додаткове оподаткування доходів медіа з липня 2021-го року. Основну частину грошей планують використати на подолання наслідків пандемії: вже до 2022-го сума зібраних коштів мала б становити 800 млн злотих, що становить близько 150 мільйонів євро.

Ну наче норм аргументація, нє?

Та польські ЗМІ вважають, що цей податок – прямий крок до обмеження свободи слова. Понад 40 видавців та редакцій підписали лист-звернення до польської влади, де заявили про посягання на незалежну журналістику: законопроєкт створить несправедливість на інформаційному просторі. Вийде так, що приватні медіа, які роблять цікавіший контент, сплачуватимуть додатковий мільярд злотих податку, коли державні отримуватимуть дофінансування в розмірі 2 мільярдів злотих.

Тож 10 лютого вони розпочали, мабуть, наймасштабніший медійний страйк в історії країни: десятки газет та інтернет-видань опублікували “чорні квадрати” з гаслом “ЗМІ без вибору”, а телеканали транслювали заставку “тут повинна була бути твоя улюблена програма”.

Річ у тім, що фактично всі державні ЗМІ відкрито чи приховано працюють на користь владної партії “Право і справедливість”. Навіть зараз вони апелюють до емоцій поляків заголовками на кшталт: “Міжнародні концерни не хочуть давати гроші на медицину, культуру та історичні пам’ятки”.

Конфлікт із медіа в Дуди не новий. Ще від 2015-го року ПіС атакує ЗМІ з закордонними власниками, щоб нібито боротися з іноземним впливом в країні. Вам нічого це не нагадує?

Опозиція ж каже, що насправді більшість медіа з іноземним капіталом – ліберальні та критичні до влади, тому їх існування явно не в інтересах ПіС. Зовсім нещодавно от вони наробили чимало галасу, коли в країні прийняли один з найсуворіших законів про аборти в Європі.

Не дивно, що Анджею Дуді приписують авторитарні погляди правління державою, адже його дії суперечать конституції, і додатковий податок на рекламу – не виняток. Згідно з липневим рішенням Вищого адміністративного суду, подвійне оподаткування порушує принцип верховенства права. А саме це пропонує новий законопроєкт.

Тож Польща не відстає від Угорщини у своїх автократичних тенденціях. Можливо рух повільний, але впевнений і додаткове оподаткування недержавних медіа у Польщі – цьому доказ.

Цікаво, що ЄС раніше намагався відібрати доступ до коронавірусного бюджету у Варшави й інших “нечемних” країн, які порушували принцип верховенства права. Тоді в Брюсселя нічого не вийшло. То як тепер діятимуть єврочиновники?

Місія ВООЗ в Ухані: звідки взявся COVID-19?

Дослідницька місія ВООЗ щодо пошуку витоків COVID-19 завершила своє розслідування в Китаї й у вівторок, 9 лютого, її члени-експерти провели конференцію в Ухані. То чим увінчалася довгоочікувана мандрівка до Китаю: стала ключем до загадки та знайшла корінь COVID-19, чи породила багато нових запитань? Спробуємо з’ясувати.

Уже як рік китайський коронавірус колесить світом. І ось, у січні делегація ВООЗ відправилася до Уханя, сумнозвісного першоджерела COVID-19, для розслідування. Члени місії встигли поспілкуватися з уханьськими лікарями, минулими пацієнтами й також побували в Уханському інституті вірусології, з якого ніби-то, на думку конспірологів, і поширився вірус.

З організацією місії ж не все так просто. Пекін уже намагався відтермінувати “подорож” представників ВООЗ ще на початку 2020-го, бо трампівський уряд заявляв, що вірус – “біологічна зброя Китаю” чим, на думку китайців, прагне необґрунтовано “демонізувати” країну. Ба більше, навіть зараз, на початку року, китайські урядовці не одразу дали “зелене світло” членам місії, тому що їхні візи, начебто, не були схвалені.

То що ж можна сказати про результати місії ВООЗ? По-перше, команда місії підтвердила, що, ймовірно, вірус перейшов від кажанів проміжній тварині, де еволюціонував у SARS-CoV-2, і так, циркулювавши природою, торкнувся й людини.

Також представники ВООЗ підтвердили версію Китаю про те, що ймовірно вірус до Уханя завезли із замороженими продуктами. Це наштовхує на думку, що не Пекін головний “винуватець торжества”, а певна країна-експортер. До того ж висновок місії спростовує популярну конспірологію про Уханьську лабораторію, як джерело поширення вірусу.

Та чи можна ставити крапку в цій справі?

Чимало експертів не впевнені. За їхніми словами, під питанням, чи Китай надав досить свободи ВООЗ-івцям для ефективного розслідування. А самі делегати ВООЗ нещодавно з’ясували, що в Ухані госпіталізували близько 90 пацієнтів із симптомами COVID-19 за 2 місяці до того, як світ уперше почув про COVID-19. Щоправда, за даними китайського уряду, тест на антитіла не виявив жодних слідів від коронавірусу, однак член місії ВООЗ Пітер Бен Ембарек заявив, що необхідно дослідити це питання глибше.

Тож не дивно, що Захід не з розпростертими обіймами вітає результати місії ВООЗ, адже питань залишилось більше, аніж відповідей.

Що ж у висновку? Хоча, представники місії ВООЗ на конференції в Ухані схвально оцінили внесок Китаю в міжнародній боротьбі з коронавірусом, питань до розслідування чимало. Та дослідження не завершено: наступний пункт призначення делегації ВООЗ – Південно-Східна Азія. Місія намагатиметься простежити, звідки саме до Уханя приїхали заражені морепродукти.

(Не)дипломатичні ігри Росії з ЄС

Росія розірве відносини з ЄС при введенні будь-яких санкцій, які загрожують економіці країни – заявив глава МЗС Росії Лавров. Заява пролунала після дипломатичного візиту євродипломата Борреля до Москви 4-7 лютого.

Як російська сторона провокує Європу замінити дипломатичні перемовини на дипломатичний тиск, і головне – чи достатньо сильна позиція ЄС, щоб здійснювати такий тиск? Спробуємо розібратися.

Питання євро-російських відносин на порядку денному вже останні декілька тижнів. Причина суперечок – затвердження членства Росії в Парламентській асамблеї Ради Європи у січні, адже її повернення до ПАРЄ відбулося без жодних санкцій, попри невиконання Росією численних вимог від міжнародних інституцій. Як ми вже згадували в одному з попередніх випусків, тоді в Європі заспокоювали: мовляв, таке послаблення тиску на Москву – лише в цілях налагодження дипломатичного діалогу.

І саме заради такого діалогу до Москви приїхав Боррель, один із ключових дипломатів Євросоюзу. Центральна тема переговорів – питання дотримання прав людини в Росії, зокрема, у світлі справи Навального. Але Росія у межах візиту переслідувала власні цілі – бажання продемонструвати правильність російської позиції й слабкість позиції європейців.

На спільній пресконференції з Лавровим Боррель не тільки не висловив достатньої жорсткості щодо Росії, а й сам піддався нападкам в бік ЄС. Серед іншого Лавров назвав Євросоюз “ненадійним”, твердив, що країни ЄС поводяться “зарозуміло” щодо Росії й нібито відмовляються надати необхідну для розслідування справи Навального інформацію.

Ця дипломатична какофонія явно не сподобалася Боррелю, тож по поверненню до Брюсселя той запевнив, що тепер ініціюватиме нові антиросійські санкції. У Кремлі ж сказали: якщо ви так, то ми готові взагалі обмежити будь-які зв‘язки із Європою.

То у кого міцніші горішки? Хто кого переграє: Брюссель Москву чи Москва Брюссель?

Перше, що спадає на думку: економіка ЄС перевищує російську вдесятеро, тож тут все очевидно. Але насправді не все так просто. Візьмімо, наприклад, вакцинний фактор.

Про вакцинну кризу в ЄС ми вже розповідали в попередніх випусках. Так от, чимало європейців зневірилися у дистрибуції Pfizer та інших західних препаратів і тепер покладають великі надії на “Спутник”. І мова не лише про Угорщину, Сербію та Чорногорію, а й про таких стейкхолдерів, як Францію та Німеччину де роздумують розгорнути виробництво російської вакцини.

Тож Брюссель знову у глухому куті. Мирні перемовини знову провалилися, а дипломатична війна з Москвою у світлі вакцинної кризи європейцям точно не в тему.

Байден: “Сі Цзіньпін, привіт від дітей уйгурів”

Байден зідзвонився з лідером Китаю Сі Цзіньпіном: Очільники двох наддержав вперше поговорили після інавгурації Байдена.

Але якщо серйозно, то про що потеревенили два президенти? Особливо цікава ця розмова тому, що перший дзвінок президентів – часто наскрізна картина майбутніх стосунків.

Президентство Трампа відзначилося загостренням китайсько-американських взаємин. Торговельна війна та нарощення впливу китайської армії в Південно-Китайському морі. Так можна коротко схарактеризувати останні чотири роки стосунків двох найбільш економік світу.

Байден же налаштований менш радикально та прагне перемовин і співробітництва. Про це ми до речі вже згадували у спецвипуску ПОЛІТподкасту про міжнародну політику Байдена. Однак не все так просто, адже між країнами є декотрі суперечки.

Наприклад, під час розмови Байден висловив занепокоєння агресією Китаю проти Тайваню, який остання вважає сепаратистським регіоном і прагне відновити свою територіальну цілісність. Також президент США згадав містеру Сі утиски прав уйгурського народу в регіоні Сінцзянь та згортання автономії Гонконгу, яка стала умовою для передачі міста Британією у 1997 році.

А що ж Сі Цзіньпінь?

У відповідь той не став сперечатися з Байденом за ці поінти, а трішки перевів тему й нагадав американському лідеру, що країни мають співпрацювати або світу загрожує катастрофа. Чому? Ця риторика – продовження промови китайського лідера на економічному форумі в Давосі, коли він сказав, що політика ізоляції, перешкоджання торгівлі та санкції підштовхують світ до нової холодної війни.

Відтак, загалом обидва лідери виступають за нарощення співпраці й експерти налаштовані вкрай позитивно щодо перспектив американо-китайських стосунків. То що, перемога?

Ну торгової війни вже точно не планується, але китайське державне медіа Сіньхуа повідомляє, що президент Сі не дав навіть натяку на дискусії щодо Тайваню, Гонконгу чи Сінцзяню.

“Китайський лідер говорив про дружбу, спільне подолання корона кризи, стабільність в регіоні, однак чітко дав зрозуміти, що США мають поважати суверенітет та територіальну цілісність Китаю і обережно поводитися, коли мова йде про ці питання”, – пише китайська державна агенція Сіньхуа.

Підсумовуючи, тепер Байден шукатиме точки дотику з Китаєм, але як він сам казав: “це буде великим змаганням”. Аналітики New York Times своєю чергою вважають, що стосунки стануть менш напруженим ніж за Трампа, але США продовжать захищати своїх друзів в Азії та боротимуться з Китаєм, перш за все, вдома, відбудовуючи демократичні інституції та їх репутацію у світі.

А ще важливим буде, як американці втілюватимуть в себе технології нового покоління типу 5G чи штучного інтелекту і чи не програють перегони Китаю і в цій сфері.

Всебілоруські народні збори: Лукашенко позбудеться частини повноважень? (спойлер: ніт)

У Мінську відбулися Всебілоруські народні збори, де Лукашенко запропонував ухвалити нову конституцію, згідно з якою він ніби-то позбудеться частини повноважень. Та чи справді це так? Що це за збори, та які плани в самопроголошеного президента – розбираємося далі.

Нагадаємо передісторію. У Білорусі ще з серпня 2020-го тривають масові мітинги проти режиму Лукашенка. Тоді бацька сфальсифікував президентські вибори, згодом додалися звинувачення у репресіях проти протестувальників. За даними правозахисників, із початку протестів було затримано понад 32 тисячі громадян.

Зараз же щонедільні мітинги продовжуються, а влада нарощує придушення будь-яких форм протесту: ось навіть окремий законопроєкт генпрокуратура розробила, щоб прирівняти один з символів незгоди – національний біло-червоно-білий прапор – до проявів екстремізму. Детальніше про хронологію подій у Білорусі слухайте у наших попередніх випусках #пройди_світу.

Тепер же, 11-12 лютого, на тлі політичної кризи відбулися Всебілоруські народні збори із представниками уряду. Традиційно таке “віче”, як називає з’їзд сам Лукашенко, проводиться для того, щоб визначити пріоритети розвитку країни на наступні п’ять років. Та саме на цьогорічному від самопроголошеного президента пролунало досить багато цікавих заяв. Яких саме?

Як то кажуть, Лукашенко розпочав “за здравіє”, а завершив “за упокій”. Спершу бацька говорив про поганих мітингарів, міжнародну політику та те, що основним стратегічним союзником Білорусі “була і буде наша Росія”.

За його словами, інтеграцію з Росією підтримують більш як 70% білорусів. Насправді ж, згідно з опитуванням Інституту соціології Білорусі 2019-го року, лише близько 36% громадян підтримують інтеграцію.

Однак найобговорюванішою стала пропозиція самопроголошеного президента змінити конституцію Білорусі. Лукашенко визнав, що політична система країни є частково авторитарною, тому пропонує розділити права президента з іншими інститутами влади. Зокрема, наділити Всебілоруські народні збори повноваженнями вищого органу влади, які зараз юридичного статусу не мають. Бацька каже, що їм підпорядковуватимуться всі гілки уряду.

До того ж Лукашенко нагадав, що за владу типу не тримається і готовий покинути пост! Але є одне але… Навіть два…. Для цього вулиці мають стати вільними від протестувальників, а особиста безпека його прихильників має бути гарантованою.

То невже Лукашенко таки позбудеться повноважень?

Поки це досить сумнівно. Експерти “Америки не відкривають” та стверджують, що початком процесу конституційних змін очільник лише затягує час, щоб якнайдовше втриматися на посаді. Хоча й з одного боку нова конституція зменшить права президента Білорусі, з іншого – її ухвалення є досить стратегічним. За словами аналітиків, якщо він навіть формально покине пост президента, то ймовірно очолить ці самі Всебілоруські народні збори, зберігши владу у своїх руках.

Тож насправді Всебілоруські народні збори – один зі способів підтвердити свою легітимність для Лукашенка. Він же нікуди йти не збирається, а відтак хапається за останні шанси втриматися при владі.

Над випуском працювали:

Журналісти: Христина Дмитришин, Ольга Волянська, Христина Українець, Володимир Сухолиткий, Мар’яна Гуменна.

Редактор: Данило Карпа

Звукорежисер: Дмитро Копильців

Дизайн обкладинки: Анастасія Городечна

Слухайте подкаст на інших платформах, а також підписуйтеся на ПОЛІТклуб УКУ в соцмережах.