#пройди_світ #2.19. Неймовірні пригоди української форми, ляпас для Макрона & Co.

Сьогодні ми пройдемо світ від Швейцарії, де в штаб-квартирі УЄФА тривали запеклі дебати через форму українських футболістів, до Франції, де отримав ляпаса президент Макрон. А також згадаємо про новий план Байдена для всесвітньої перемоги над COVID-ом, перше у світі визнання біткоїна офіційною валютою та імпічмент президента Албанії, що загрожує євроінтеграції країни.

Неймовірні пригоди української форми

Навіть ті українці, що не є фанатами футболу, фактично стали ними у зв’язку з останніми подіями: за останній місяць Україна “наробила шуму” на всю Європу вже вдруге. 

Що сталося? 6 червня Україна презентувала нову форму збірної України з футболу, на якій зображена карта України з Кримом та гаслами “Слава Україні!” – “Героям Слава!”, що також є офіційними вітаннями Збройних Сил України. Росіянам це не сподобалося: до прикладу, Сергій Цеков, представник російської влади в окупованому Криму, а згодом і Марія Захарова, речниця російського МЗС, назвали наші гасла “нацистськими”, а також висловили претензії щодо Криму як території України. 

За розгляд цієї справи миттєво взялась УЄФА. Аргументи щодо Криму назвали не релевантними, оскільки Резолюція Генеральної Асамблеї ООН “визнає територіальні кордони, які зображені на формі”. А от “політичне” гасло “Героям Слава!” зобов’язали забрати. Та найцікавіше, що форму затвердили задовго до презентації. То чому УЄФА змінила своє рішення?

Тут усе просто: російський “Газпром” є титульним спонсором УЄФА. Тож, експерти німецького видання Bild припускають, Європейська асоціація футболу побоялась втратити гроші. 

Попри все, міжнародна спільнота оцінила нову форму – члени посольства США, Канади та Британії в Україні вже встигли поширити світлини у “скандальних” футболках. 

Україна дійшла компромісу з УЄФА: гасло “Героям слава!” заклеять погодженою емблемою з мапою України, тризубом і словами “Слава Україні”. Це стосуватиметься лише гравців – усім іншим форму продаватимуть в первинному варіанті.

До слова, три роки тому гравець Хорватії Домагой Віда, який відзначився голом у матчі з російською збірною, та член делегації Хорватії Огнєн Вукоєвич, виставили відео, де сказали: “Слава Україні! Це перемога за “Динамо” та за Україну!”

Вони обидвоє – колишні гравці “Динамо”. Знову ж, через негативну реакцію з боку Росії футболісти отримали попередження, а Вуєковича змусили заплатити штраф у розмірі 15 тисяч доларів.

Прикладів політизації футболу ще багато. От у 2011 році відомий французький футболіст Карім Бензема сказав: “Якщо я забиваю, я француз. Якщо ні, то я араб”. 

Можна згадати й американський футбол. У 2016 році футболіст Колін Каперник став на коліно під час виконання гімну США, аби виявити протест проти расової дискримінації та жорстокого поводження поліції з афроамериканцями. Його підтримали чимало інших футболістів, і це розпалило ворожнечу між “правим” і “лівим” табором американців. 

Цю ініціативу також підтримали у Великій Британії, особливо після руху Black Lives Matter. Та серед англійських фанів є багато “правих”, що не схвалюють цей жест. До слова, півзахисник “Манчестер Юнайтед” Фред, колишній гравець “Шахтаря” казав: “Я думав, що Україна більш расистська країна, але у мене не було проблем в Україні, а в Англії я почав страждати”. 

Тож, як писало видання Washington Post, геополітичні дії можуть прийматися на саміті Великої Сімки в Англії, але справжні битви почалися 11 червня з матчу Туреччина – Італія на Євро-2020. І, ясна річ, усі вони мають політичний підтекст. 

Ляпас для Макрона

“Макронізм – геть!” – невже вирок главі Франції? Нині розглянемо, наскільки розхитано внутрішньофранцузький політичний ландшафт напередодні місцевих виборів, і які наслідки це матиме для чинного президента?

Ви, певно, уже бачили відео, де Макрон отримав ляпаса впродовж відвідин у Тен-л’Ермітажі – французькій провінції. Спостерігач, який скоїв правопорушення, вигукував гасло “Геть макронізм!” й бойовий середньовічний клич “Монжуа Сен-Дені!”. 

Пізніше на захист президента висловились і його опонентка, Марін Ле Пен, і експрезидент, Франсуа Олланд, і прем’єр Жан Кастекс. 

Відбувся інцидент на тлі передвиборчого туру Францією, який завзято критикувала опозиція. Президентові дорікали, що він зловживає службовим становищем задля привернення голосів для партії. Упродовж туру Макрон традиційно “зближується” з французькою спільнотою, створюючи імідж соцмедійної людини. Прикладом стала співпраця з двома відомими ютуберами, що записали з президентом відео на тему “Правда чи брехня” в Єлисейському палаці, яке блискавично переглянули мільйони. Аналітики переконані: це майстерний хід політичного маркетингу. Однак чимало й осудили крок Макрона, мовляв, він “забиває останній цвях в труну президентського поста – стає ютубером”.

І що ж у результаті? Правопорушника, що дав ляпаса Макронові, затримали й виявили, що той був прихильником праворадикальних політиків. “Відкликати” ж макронізм він хотів, бо засуджує політику Макрона й був учасником протестного руху “жовтих жилетів”, що вимагав відставки президента Франції. 

Так, складається цікавий пазл. З одного боку, містер Макрон не може вдовольнити правих, у яких є альтернатива в обличчі радикальної Ле Пен. З іншого ж – лівих також не все влаштовує, як-от політика секуляризму, низка законів про нацбезпеку, гостріша риторика щодо нелегальних мігрантів. Ба більше, каменем спотикання стає й пандемія COVID-19: 60% не задоволені діями президента щодо боротьби з коронавірусом. 

Тож інцидент перед місцевими виборами нагадує, якою бурхливою буде вже президентська передвиборча гонка. Politico прогнозують: Жак Меланшон, представник лівої політсили, здобуде 11%, консерватор Бертран Ксав’є – 14%, а Марін Ле Пен, очільниця праворадикального Національного фронту, лідируватиме із 28%. Чинний президент же заручиться голосами щонайменше 25% виборців. 

Підсумуємо: поляризована французька спільнота опиняється на роздоріжжі: приймати наративи Макрона-центриста, що намагається догодити всім суспільним групам, або ж схилитись до традиційних консервативних політсил. Найімовірніше, однак, варто чекати ескалації дискурсу правих партій. 

Пів мільярда вакцин від Байдена

Як Байден учергове збирається завершувати пандемію? За його словами, США стануть “арсеналом вакцин”, щоб допомогти біднішим країнам перемогти коронавірус. 

Як усе почалося? Тут слід дякувати організації COVAX, що займається забезпеченням кожної країни рівним доступом до вакцин проти COVID-19. Виступаючи страховим полісом, COVAX володіє найбільшим портфоліо кандидатів на вакцини у світі, тож разом із Всесвітньою організацією охорони здоров’я вони закликають заможні країни, які забезпечили левову частку світового постачання вакцин, збільшити свій внесок. Особливо тих, що мають надмірну кількість доз, як США.

Прохання не пролетіло повз вуха Джо Байдена, і той у четвер заявив про значне розширення зусиль адміністрації щодо збільшення рівня щеплень у всьому світі. США придбають 500 мільйонів вакцин, виготовлених компанією Pfizer, для передачі їх іншим країнам.

Для Pfizer рішення продати адміністрації Байдена таку кількість доз вакцини без отримання прибутку є значним кроком. Раніше компанію критикували, мовляв, вона пропорційно допомагає заможним країнам. В січні генеральний директор Pfizer Альберт Бурла пообіцяв “країнам, що розвиваються, мати такий самий доступ, як і решта світу”, і пів мільярда доз для Байдена – тому підтвердження.

Втім це ще далеко не відповідає необхідній кількості доз – 11 мільярдів, але значно перевищує те, що Сполучені Штати до цього часу готові були ділити. Інші країни вже давно благають Сполучені Штати відмовитися від рясного ряду вакцинацій, адже в Африці вакцинованих менше ніж 1% населення, коли у США та Великобританії – 42% – Десь у кутку плаче українське МОЗ з 3,5% відсотками вакцинування. 

Тож минулого тижня Байден заявив, що вже цього місяця США розподілять перші 25 мільйонів доз для країн Карибського басейну, Латинської Америки, Африки та Палестини. Загалом відомо, що 500-мільйонні дози будуть передані 92 країнам

Пітер Майбардук, директор програми “Відкритий доступ громадян до ліків” наголошує, що: “Світ потребує термінових нових виробництв, щоб протягом року виробляти мільярди доз, а не просто зобов’язання придбати заплановану недостатню постачу”.

Підсумовуючи, спеціалісти питань охорони здоров’я в цілому привітали цю новину, але підтвердили свою позицію, що Сполученим Штатам недостатньо просто дати вакцину. Адміністрація Байдена повинна створити умови для інших країн виробляти вакцини самостійно, включаючи передачу технології для виготовлення доз.

Легалізація біткоїна в Сальвадорі

Ель-Сальвадор став першою країною у світі, яка легалізувала біткоїн: всього лише піар-хід президента чи вдале рішення для державної економіки?

Парламент Ель-Сальвадору надав біткоїну статус офіційної валюти поряд із доларом США. Закон почне діяти через 90 днів після підпису президента Наїба Букеле, який і подав законопроєкт. Тому сумнівів, що закон набуде чинності, немає. Влада ще не надала детальної інформації, але голова країни коментує легалізацію криптовалюти так: “Це створить нові робочі місця та забезпечить фінансову доступність на легальному ринку тисячам людей”

В країні 70% населення не має банківського рахунку та працює в “тіні”. За словами президента, поточна капіталізація цієї криптовалюти становить $680 млрд, і вкладання навіть 1% цих коштів може збільшити ВВП Сальвадору на чверть. 

Також Наїб Букеле вважає, що біткоїн полегшить сальвадорцям, які живуть за кордоном, проводити грошові перекази. Вони зможуть надсилати кошти додому без високих податкових зборів. А й справді перекази сальвадорців, які працюють в інших країнах, складають значну частину економіки – приблизно 21% ВВП, тоді як у світі середній показник становить 0,7%. Минулого року перекази коштів в країну склали $5,9 млрд. Проте Рохан Грей, експерт Глобальної ініціативи з цифрової валюти сказав: “”Букеле – молодий президент, який намагається скористатися популярним іміджем криптовалюти. Оголошення чогось подібного має велике значення для піару, навіть якщо ви не пропрацювали всі деталі””

Сьогодні основні переваги ринку біткоїна полягають в широкій автономності особистих грошей, уникаючи банків та держави, як посередників. Привабливо виглядають можливість залишатися анонімним при здійсненні транзакцій та низька комісія за міжнародні платежі. Користувачі можуть відправляти та отримувати біткоїни тільки через смартфон чи комп’ютер, тому криптовалюта доступна для груп, які не використовують традиційні банківські системи – кредитки, інші способи оплати. І ринок криптовалюти показує хорошу динаміку: в травні 2021-го його капіталізація досягала $2,5 трлн, а ціна біткоїна – $36 тис

Проблема в тому, що ніхто не може забезпечити стабільність таким високим показникам. Біткоїн не випускає та не гарантує жоден центробанк, його вартість нічим не підкріплюється, все тримається на довірі користувачів. Крім того, криптовалюти вразливі для відмивання грошей та фінансування тероризму, бо жоден посередник не перевіряє цілісність транзакцій або особистість людей, які їх проводять.Тому легалізація біткоїна в Сальвадорі турбує МВФ – мовляв, криптовалюти все ще не виконують основних функцій грошей, як засобу збереження та розрахунку. Раніше держава вела перемовини з Фондом щодо траншу в $1,3 млрд, щоб пожвавити економіку, закрити бюджетні прогалини та знизити високі витрати, пов’язані з боргом. Тепер такі перспективи досить туманні. 

Безумовно легалізація біткоїна – сміливий крок, який дав можливість президенту Ель-Сальвадору, створити образ новатора в країні та засвітитись у всіх новинних виданнях світу. Але це також справа, яка має в собі ризики. А нестійка економіка держави не має достатнього ресурсу, щоб з ними впоратися. 

Імпічмент по-албанськи

Парламент Албанії проголосив перший за 30 років імпічмент президенту. 9 червня 104 зі 140 депутатів Албанії підтримали відставку Іліра Мети. Чому президента хочуть скинути більш ніж за рік до закінчення терміну, і як ситуація вплине на стосунки країни та ЄС? Розбираємося далі.

Хто ж “заварив цю кашу”? Імпічмент ініціювали депутати керівної Соціалістичної партії Албанії на чолі з прем’єр-міністром Еді Рамою. Мету звинувачують у порушенні 16-ти статей Конституції та підтримку опозиції перед загальними виборами 25 квітня. Таким чином президент начебто порушив своє конституційне зобов’язання підтримувати національну єдність. 

А чи взагалі окей, що панівна партія разом із прем’єром ініціювали імпічмент президенту? Варто зазначити, що президент в Албанії має досить символічний характер, але водночас отримує владу над судовою системою і збройними силами. Хоча ці повноваження вважаються аполітичними, Мета звинуватив Раму в зосереджуванні у своїх руках усіх законодавчих, адміністративних та судових повноважень. То що, невже узурпація влади прем’єром? Поки говорити зарано, але цей акт все більше поглиблює антидемократичні риси режиму Рами.

На підтримку ж президента виступила Демократична партія – друга після соціалістів ключова політична сила Албанії та союзниця політсили очолюваної самими президентом. Демократи назвали вимогу відставки Мети “неконституційним і смішним рішенням однопартійної асамблеї про звільнення очільника республіки”. 

До речі, зараз Албанія на шляху вступу до ЄС. Чи вплине імпічмент на приєднання до Євросоюзу? Поки сказати важко, проте вже з’являються не надто оптимістичні нотки. Імпічмент, а згодом і можливе призначення нового президента, можуть затягнути документаційний процес, отже – і саме приєднання. Експерти ж заявляють, що незабаром Європейська рада вирішить, чи продовжить ЄС активні переговори з Албанією про її вступ. Та поки євродепутати закликають албанські фракції не допустити, щоб їх конфлікти провалили процес вступу країни.

Врешті рішення про імпічмент Мети буде направлено до Конституційного суду, який вже через три місяці вирішить долю президента. У разі відставки, Мета стане першим звільненим президентом Албанії за 30-річну епоху. Та поки його провина остаточно не доведена, ситуація може затримати приєднання Албанії до ЄС.

Над випуском працювали:

  • Журналісти: Христина Дмитришин, Ольга Волянська, Ярина Олійник, Анастасія Товста, Мар’яна Гуменна
  • Редактор: Христина Українець
  • Звукорежисер: Дмитро Копильців
  • Дизайн обкладинки: Остап Заяць

Слухайте подкаст на інших платформах, а також підписуйтеся на ПОЛІТклуб УКУ в соцмережах. Почитати/послухати попередній випуск можна тут.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram