Професія: Поліціянт – той, хто дбає про нашу безпеку та спокій

Професія: Поліціянт - той, хто дбає про нашу безпеку та спокій. Фото: "Український інтерес"/Олександр Бобровський

Створення патрульної поліції – чи не найбільше досягнення реформи правоохоронних органів України. Нові поліціянти і зовнішнім виглядом, і методами роботи змінили звичне уявлення суспільства про працівників цієї сфери. Люди повірили у те, що вони не лише гарантуватимуть спокій і безпеку, але й змінять країну. Так, у їхній роботі не все ідеально. Але треба розуміти, що від початку реформи минуло лише неповних три роки. Для будь-яких змін потрібен час. А професія поліціянта – одна з найважчих та найнебезпечніших.

Журналіст “Українського інтересу” провів день із патрульними, щоб на власні очі побачити, як вони працюють, скільки викликів на день приймають та з якими проблемами стикаються.

Чергування у патрульних офіційно починається о 8 годині ранку і триває до 20-ї. Але прийти в управління потрібно раніше – отримати зброю та прийняти зміну, дізнатися про ситуацію в районі, кого шукали, що викрали. Ця інформація важлива для поліціянтів. Працюють вони по дві зміни поспіль у денний час, потім мають два вихідні. Опісля – дві зміни вночі, і знову два вихідні.

Патрульні запевняють, що звикли до такого графіка, а інколи в кінці дня навіть відчувають, що енергії вистачило б ще на одне чергування.

Фото: “Український інтерес”/Олександр Бобровський

Зустрічаюся з ними близько 11:00. Аліса Коломієць-Левчук – лейтенант, Василь Коряк – старший лейтенант, який тимчасово виконує обов’язки командира. У парі почали працювати з травня 2017 року – з першого дня служби. Разом проходили підготовку й навіть сиділи за однією партою. Ще до початку зміни їхній екіпаж уже встиг виїхати на декілька викликів.

“Нас викликала жінка, аби ми допомогли підняти з підлоги її стареньку свекруху. Це зайняло всього декілька хвилин, але ж допомогли. Потім ще виїздили прибрати залишки вихлопної труби з дороги, яка заважала автомобілістам. Ніби дрібниці, але таких випадків багато”, – каже Василь.

Він зазначає, що кількість викликів за чергування залежить від району міста. Наприклад, вночі у Голосіївському районі викликів менше, а у Дніпровському чи Святошинському, навпаки, більше. Те саме й у святкові та вихідні дні.

“У нас на день приблизно 100 викликів на 10 екіпажів припадає. Але, крім цього, патрульний ще до 10 штрафів за порушення ПДР чи громадського спокою виписує. Різні ситуації бувають. Поліціянти з досвідом легко виявляють у натовпі підозрілих осіб. Бува їх за зміну у Києві до п’ятьох знаходять, потім виявляється, що вони в розшуку. За зміну звичайний екіпаж проїздить 100-150 км, командирський – 250”, – розповідає патрульний.

“На правому березі Києва сім адміністративних районів. На кожен із них заступає рота патрульних із командиром. І це ті самі екіпажі. Не так, що сьогодні на Петрівці, а завтра десь в іншому районі. Екіпажі постійно патрулюють свій район. Це правильно, тому що так вони знають кожен двір і кожну вуличку. За якийсь час роботи в обличчя впізнають усіх хуліганів, наркоманів і бомжів. Ось сьогодні зранку заступив наш 4-й батальйон. Він відповідає за правий берег. На лівому – свій батальйон”, – додає Аліса.

У цей момент розмови патрульні помічають автомобіль, номерний знак якого неможливо розгледіти через бруд. Василь подає звуковий сигнал зупинитися, підходить до водія і пояснює, що за правилами дорожнього руху номер має бути очищеним. Чоловік зреагував спокійно, номер одразу почистив. Патрульні перевірили його документи через базу даних у планшеті і виявили, що це посвідчення водія було загублене. На місці ж з’ясували, що водій справді подав заяву про втрату документів, а знайшовши їх, забув її забрати. Штраф за порушення водій не отримав.

Правоохоронець пояснив: “У нас немає плану на виписування штрафів. Ми запропонували два варіанти: або ви усуваєте цю проблему на місці (це стосується незначних порушень), або діємо згідно з Кодексом України про адмінправопорушення. Штраф – 170 грн. Тут людина адекватно відреагувала і відразу перед нами почистила номерний знак. З документами – все гаразд. Так, порушення було, але незначне, за яке ми можемо й не притягати до адміністративної відповідальності. За законодавством, інспектор патрульної поліції є посадовою особою, яка уповноважена вирішувати, чи притягати людину до адміністративної відповідальності (штрафувати чи просто попередити)”.

Спорядження патрульних

Патрулює екіпаж на автомобілі Hyundai Sonata. Правоохоронці мають дві радіостанції – в автівці та переносну. У радіоефірі кожен екіпаж чує, хто що каже. Загальна інформація потрібна, щоб орієнтуватися у ситуації в районі. Поліціянти мають свої спеціальні коди. Наприклад, зупинивши авто, вони не кажуть: “Ми зупинили транспортний засіб із забрудненими номерами”. А просто називають код – декілька цифр, номер автомобіля й адресу. Загалом таких кодів близько 25.

Фото: “Український інтерес”/Олександр Бобровський

Кожен екіпаж оснащений планшетом, на який надходять виклики. На ньому вводяться дані про правопорушення, а також є база даних, де за номером водійського посвідчення видно усю інформацію про авто і власника.

Важливим атрибутом патрульні називають нагрудну камеру. Вона фіксує усю роботу, що в разі скарг допомагає скласти реальну картину. Адже, за словами Василя, люди часто люблять вигадувати:

“Наприклад, зупиняєш п’яного водія, а він, намагаючись уникнути відповідальності, дзвонить на 102, і каже: мене побили, катували, ґвалтували і т.д. у надії, що патруль злякається. У нас є відділ моніторингу, який вивчає скарги. І коли такі дзвінки надходять, відповідальні особи переглядають відео і часто відмічають, що скарги безпідставні. А якщо є порушення, то патрульних притягують до відповідальності”.

Звичайно ж, кожен патрульний має особисту зброю: пістолет, газовий балончик, гумовий кийок та кайданки.

Від рятування котиків до вбивств

Виклики у поліціянтів дуже різноманітні. Люди вважають, що патрульні здатні вирішити будь-яку проблему: і допомогти відчинити двері у квартиру, і врятувати котика, який застряг на дереві, або ж швидко розкрити жахливе вбивство. Щодо тематики, то це часто від району залежить. Є такі, де більше наркоманів, грабіжників. Є такі, де більше ДТП. У центрі дуже багато порушень правил дорожнього руху.

Патрульні зазначають, що чимало викликів пов’язані саме з алкоголем: “Якби хтось відмінив алкоголь і його у природі не було, то у нас, мабуть, й роботи не було б. Галасливі сусіди, які розпивають алкоголь у дворі будинку, бійки, сімейні конфлікти – усьому зазвичай причина оковита. Буває телефонує жінка, що чоловік її лупцює. Приїжджаємо, а там обоє п’яні й ніхто не побитий. Запитую, у чому річ, а вона у відповідь: “Він мене дістав, заберіть його у в’язницю”. А іноді, коли справді доводиться забирати чоловіка за неадекватну поведінку, жінка біжить і благає залишити його, мовляв, родина велика, без батька буде скрутно”, – розповідає Василь.

Часто сімейні пари звертають по психологічну допомогу. У них непорозуміння, і їм потрібна підтримка. Аліса каже, що з цим легше, адже вона психолог за освітою. Та й зізнається, що навіть правопорушники краще ставляться до жінок у формі, охочіше йдуть на контакт і виявляють менше агресії. Хоча є і такі, що взагалі не хочуть розмовляти з жінками і не сприймають їх серйозно.

Фото: “Український інтерес”/Олександр Бобровський

“Щодо сімейних конфліктів, то ці виклики непередбачувані. Ти приїздиш у квартиру і не знаєш, хто там, в якому стані, чи є зброя. Кожен такий виклик може скінчитися або нічим, або навіть убивством. Різні ситуації бувають – і вбивства, і вбивства зі зґвалтуванням. Кілька тижнів тому виклик – у під’їзді скривавлена гола жінку. Ми відразу поїхали, щоб по гарячих слідах відпрацювати територію. Жінка була мертва. А поруч заявник, який її знайшов. Я з ним спілкувалася. Він дуже нервував, особливо коли дізнався, що вона мертва. Потім з’ясувалося, що це він її вбив – камери показали. А я його ще втішала, думала, у людини стрес, бо труп побачив. Коли ж дізналася, що він убивця – було не по собі”, – оповідає Аліса.

Крім таких моторошних ситуацій, бувають і досить курйозні. Одного разу патруль викликали у сауну. Постраждалим виявився чоловік, який не отримав задоволення від повії і хотів, щоб поліціянти склали на неї акт правопорушення.

“Минулого тижня затримали чергового підпалювача магазину “Рошен”. Так він вирішив виявити свою громадянську позицію, бо незгодний з політикою керівництва країни. Він був нетверезий, облив магазин бензином, а там працюють 10-20 звичайних людей, які аж ніяк до влади не причетні. Ми намагалися йому пояснити, що він завдав купу проблем тим людям, нам, слідчо-оперативній групі, пожежникам. Усім, крім тих, кому хотів”, – нагадав свіжу історію поліціянт.

“А мене обурив ще один випадок, – пригадала Аліса. – Ми зупинили автомобіль, у якому на задньому сидінні без дитячих крісел сиділо дві маленькі дитини. Це небезпечно, тому ми просто хотіли попередити батьків. Чоловік зреагував дуже емоційно, назвав нас “каратєлями”. Хоча це була профілактична робота, яка навіть штрафу не передбачає. Ми навіть попередження не збиралися виписувати. Але він так злякався, що висадив жінку з дітьми на вулиці, щоб вони йшли пішки, аби йому лиш штраф не виписали”.

Патрульні зізнаються, що їм не подобається займатися проблемами паркування. Вони не можуть оштрафувати автомобіль, а можуть застосувати заходи тільки до водія. Та його треба ще знайти. А ще – транспортний засіб може бути оформлено на іншу людину. Тобто патрульному, щоб виписати штраф за неправильне паркування, слід не просто дочекатися правопорушника, той повинен ще бути власником цього автомобіля.
Розмову перериває черговий виклик, який надходить на планшет. Чоловік звернувся на гарячу лінію зі скаргою на поліцейських. Командирський екіпаж Василя та Аліси має розібратися у цьому. Відразу телефонують заявнику, але він не відповідає. Під’їжджаємо до місця виклику – а заявник зник. Таке теж часто буває, зауважують поліціянти.

Фото: “Український інтерес”/Олександр Бобровський

“Поліцейський – це особлива форма психічного розладу”

І Василь, і Аліса запевняють, щоб працювати у поліції, потрібно мати особливий склад характеру, бо це специфічна робота. 80% людей, з якими доводиться спілкуватися поліціянтам, – це виняткова категорія: наркомани, неблагополучні сім’ї, залежні від алкоголю. До них потрібен незвичайний підхід.

“Процитую нашого командира батальйону: “Поліцейський – це, мабуть, особлива форма психічного розладу”. Бо не кожна людина за таку зарплатню (10 000 гривень на сьогодні для Києва невеликі гроші) погодиться на такий стрес: конфлікти, бійки, вбивства. Це треба броню вирощувати у собі”, – каже Василь.

Аліса й собі відзначає – поліціянт має впевнено освоїтися на первинній позиції. Треба знати закони, знати свої права і права людей, щоб аргументувати свою позицію на підставі закону.

За новою політикою Національної поліції, будь-який фахівець, наприклад слідчий чи оперативник, обов’язково спочатку має пройти шлях патрульного. Це світова практика. Як зазначають поліціянти, після служби у патрулі ніякі труднощі не страшні.

Ірина Савчук, “Український інтерес”