“Український інтерес” починає серію матеріалів про незвичайні професії українців. Для дебюту обрали доглядача за тваринами – ми завітали до Київського зоологічного парку та дізнались, як проходить його звичайний день та що цікавого у житті робітника зоосаду.

Копитний відділ 

Ми розповімо і покажемо роботу доглядача за тваринами на прикладі копитних. Зазирнемо до високогірної корови, свійської тварини родом із Шотландії. В Україні таких незвичних корів не зустрінеш, для нас із вами це екзотика.

Завідувачка відділу копитних тварин Вікторія Служенко каже, що всіх копитних доглядають більш-менш однаково. Хіба що з деякими слід бути обачнішими. Одні тварини агресивніші, решта – спокійніші. Шотландські корови спокійні, але і їх за роги чіпати не радить.

“Ми спілкуємося з тваринами, у кожної є своє ім’я, яке вона добре знає і реагує на нього. Це у нас пара, самка Айрін та самець Дуглас. Вони нам щороку дають потомство, яким ми обмінюємося з іншими зоопарками”, – розповідає пані Вікторія.

Зараз у зоопарку живе 24 види копитних тварин, загалом 70 голів.

Зранку до ночі

У зоопарку працюють “два через два” – два дні роботи, потім два вихідні. Вдень у зоопарку дві зміни доглядальників, які працюють з 8:00 до 20:00. Однак приходять вони трохи раніше: перед робочим днем треба переодягтись, перевірити, чи всі тварини здорові, чи все з ними гаразд.

Передовсім оглядають вольєр: чи немає небезпечних предметів, чи нічого не пошкоджено, якщо щось зламане, то викликають спеціальну службу звіринця для ремонту. Після загального огляду наглядачі стають до роботи.

“Коли нам потрібно навести лад у вольєрі, ми заводимо тварин у перегінне приміщення – заманюємо смаколиками. Далі ми прибираємо, підсипаємо корми, замінюємо воду”, – ділиться секретами Вікторія Служенко.

Працівники готують затишні місця для відпочинку копитних, підстеляють сіно, гілля, траву.

Зооїдальня

Вікторія Служенко розповідає про щоденний раціон тварин: “Наших вихованців ми годуємо тричі на день. Вранці вони отримують сіно та смаколики, в обід спеціальний корм з вітамінами, ввечері – суміш з овочів. Але у тварин свій режим дня, вони можуть харчуватись і ввечері, і вночі. Тому доступ до сіна у них цілодобовий, немає якогось часового регламенту. Коли воно закінчується, ми завжди підсипаємо свіжого.

Для кожного виду наші зоотехніки розробили окремий раціон. Шотландська корова, наприклад, з’їдає до 20 кілограмів сіна за добу, два кілограми концентрованих кормів з вітамінами, а також шість кілограмів різних овочів. У середньому випиває до 60 літрів води на день, влітку може ще більше.

До зоопарку постійно привозять харчі для тварин, тому дефіциту немає. Доглядач завжди перевіряє їх якість, готує та розкладає їжу порціями для кожного виду”.

Звірячий марафет

“Ми їх гарно годуємо, доглядаємо за зовнішністю. У дикій природі тварини переважно худі та неохайні – тому ми дивимось за тим, щоб вони мали так би мовити “експозиційний вигляд”, були і виглядали здоровими. Інакше відвідувач може подумати, що вони хворі чи що їх не люблять.

Миємо, стрижемо і розчісуємо ми переважно свійських тварин, з рештою наших вихованців ми працюємо трошки інакше. Уявіть, як ви зайдете до бізона з гребінцем, – тому деяким видам ми робимо на стовпах спеціальні “чухалки”, а тварини вже самі вичісують себе.

Частіше за все ми просто чистимо тварин, водні ж процедури – переважно у теплу пору року, коли спекотно. Ми підставляємо шланг із водою, а тварини вже самі за бажанням підходять до імпровізованого фонтану.

У звірів свої уявлення про красу, і вони часто полюбляють вимазатись у багнюці, особливо олені. Для них робітники зоосаду роблять спеціальні зволожені місця”.

“Коли тварина довго в одних і тих самих умовах, вона починає сумувати. Щоб цього не траплялося, ми змінюємо їм середовище. Це відбувається два-три рази на тиждень, у вольєр ми кладемо якісь предмети, гіллячки, колоди, ліпимо сніговика, тощо – тварини граються з усім цим.

Частування поні

Зима може бути теплою, коли вас люблять ❤Саме такі почуття спонукають нас частувати поні свіженькою травичкою, навіть серед лютневих морозів 🙂 Вони будуть раді побачити вас у засніженому Київзоо ❄❄❄

Posted by Київський зоологічний парк загальнодержавного значення on Friday, 9 February 2018

Зимовий та літній догляд за тваринами, звісно, відрізняється. Деяких ми переводимо у теплі приміщення. Наприклад, у закритих вольєрах у холодну пору року живуть зебри, антилопи, жирафи та слони – вони з теплих поясів, і тому наша зима їм не підходить.

Ті, у кого холодна погода не викликає особливого дискомфорту, перебувають у відкритих вольєрах. Інколи тварин втомлюють відвідувачі чи опади, тому ми обладнали для них спеціальні місця на території вольєру, де можна сховатись та спокійно відпочити. Влітку тварини значно активніше контактують із людьми і часто гуляють біля самої огорожі”.

Зоопаркова амбулаторія

Пані Вікторія зізнається: одне з основних завдань доглядача – здоров’я звірів. Працівники мають спеціальний журнал зі щоденними записами, там вони фіксують поведінку тварини, як вона харчується, стан здоров’я. Ці записи використовують і науковці. Якщо тварина занедужає, журнал допоможе зрозуміти, коли і що пішло не так.

За словами Вікторії Служенко, з дикими тваринами ветеринару працювати складніше. Ці види до останнього не виказують, що у них є проблеми зі здоров’ям. У природі вони вважають, що демонструючи свою слабкість, наражають себе на небезпеку – їх можуть з’їсти.

“Двічі на рік ми з ветеринарами зоосаду проводимо планові перевірки – збираємо аналізи та досліджуємо їх. Варто зазначити, що усі проблеми зі здоров’ям у тварин через те, що деякі відвідувачі годують їх незрозуміло чим – починаючи від якихось біляшів, закінчуючи кросівками.

Якщо тварина погано почувається, ми одразу реагуємо та робимо все необхідне. Наприклад, навесні у копитних починаються пологи. Ми не втручаємось у цей процес, але якщо доглядачі фіксують якусь патологію, то спільно з ветеринарною службою допомагаємо їм”.

Секрет професії

“Робітник повинен мати контакт, щоб тварина довіряла. Наприклад, коли приходить новий доглядач, він перший місяць звикає до тварин, а тварини до нього”, – каже Вікторія Служенко.

“Особливих вимог до освіти працівника немає – це може бути і неповна середня, але ми завжди проводимо з людиною співбесіди. Звісно, бажано, щоб були певні знання з біології та зоології. Головне, що потрібно від доглядача, – це мотивація та любов до тварин. І не просто любов, а й вміння нею ділитися”.

Артем Голуб, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.