От є така порода людей – вони постійно всім незадоволені. Черга в магазині – стоять бурчать. Нема черги – знов їм це не подобається. Не ремонтують дорогу – пишуть гнівні пости у Фейсбуці. Ремонтують – знову пишуть, мовляв, затори, неможливо проїхати і взагалі не сезон. І от саме ці люди становлять основу нашого суспільства.

Водночас вони нічого не роблять, нікуди не ходять, але вони – обов’язково “небидло”, бо бидло навколо. Бидло для них – це сусіди по дому, касири в супермаркеті, мамочки з колясками і без, діти в школі, пенсіонери та навіть начальник, який платить зарплату. Парадигма “начальник – ідіот” – саме від таких людей. Вони завжди знають як ліпше.

У кожного з нас є такі люди. Вони чомусь постійно поруч. Якщо не в реальному, то у віртуальному просторі. От виставляєте ви світлину зі свого відпочинку в Єгипті, а вони – бамс – коментар: “Єгипет – лайно, треба в Туреччину їздити”. Наступного разу – світлина з Туреччини і знову під нею коментар: “У цьому сезоні Єгипет ліпший та дешевший. От я…”. І тут починається потік свідомості про власний досвід. Що характерно, такі люди – перші коментатори, ніби вони сидять і щосекунди оновлюють сторінку твого профілю. Це така порода людей – таємний клуб першонахів, ім’я їм – легіон.

У них на все є власна думка. Вони – знахідка для наших ЗМІ, які полюбляють брати коментарі у так званих “експертів”. Ці люди залюбки коментують як побутові речі, так і зовнішню політику Монголії. Бабці під під’їздом – бліда тінь на їхньому тлі, а таксисти – неосвічені профани.

Так, це вони лишають рецензії на фільми, книжки, кафе та ресторани. І вони завжди негативні, сповнені ностальгії. От відкрився якийсь заклад у занедбаній будівлі, вони давай тикати по клавішах: “Жах! Тут раніше рептилоїди збиралися, а вони бізнес зробили. Ганьба! Ганьба!!!”. Ну, що я вам говорю – ви самі все знайте, а хтось навіть сам таким є.

Це вони пишуть про події в Україні. Поліція – клоуни, медицину зруйнували, щоб нас всіх відправити в могилу; Hyperloop – вигадка, щоб відвести увагу від метра на Троєщину, Марс ми не колонізуємо – нема грошей та спеціалістів; націоналізували банк – рейдери, готують банк до приватизації – бариги.

У цього легіону є позиція: от був би я при владі. Та ви ж можете бути – кожен має право обирати та бути обраним. Але для них це не варіант – все куплено, без грошей не проб’єшся, не дозволяє мамка, завтра день народження однокласниці. Щоправда, я знаю кілька подібних людей, які ту владу отримали – владу, щось конкретно змінювати. Що вони зробили? Та, власне, нічого, навіть дитячий майданчик не поставили. Типу, там не буває дітей, там поруч дорога, треба прогнившу систему змінювати, а не майданчики ставити. От і сталося так, що люди з трьома вищими освітами, власним баченням розвитку країни та міжгалактичних польотів здулися, як тільки отримали можливість застосувати свої знання на практиці. А, може, тих знань і не було?

Це я все до чого? Не потрібно слухати таких людей, потрібно робити свою справу. Навіть якщо у вас нічого не вийде, треба робити. Не філософію розводити, а йти вперед. Крок за кроком. Це багатьом не сподобається, але ж це вже не ваша біда, а їхня. Якщо ви завтра захочете робити шпаківні – робіть. Ви одразу побачите цих чудаків, бо вони казатимуть, що справа – труба. Це до того, щоб ви критично ставилися до чужих відгуків, щоб ви не реагували на чийсь негатив. Не забувайте 205 строку зі збірки “Слова Вантали”: Якщо хмара є, для когось вона обов’язково закриває сонце.

Фото: Marc Olivier Jodoin/unsplash.com

Гробки. Про мертвих та живих

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram